Віліпечор МОД: хай живе король-імператор

Сороцюга7: Аномія, це просто кабзда, як ти роздав тому Хруню на твіттері!

ВурдіОдин: Аноміє, а на Комікон ми підемо?

Аномія нікому не відповів, а натомість полинув до Страйка та Робін, і Робін, хоч і розуміла, що це абсолютно нераціонально — адже вони сиділи у пабі, а постать була просто набором пікселів на екрані — відчула трем справжнього страху. Аномія підійшов так близько до Баффілапусі, що порожній капюшон його плаща заповнив майже весь екран.

Аномія МОД: Ти повернулася

Робін кинулася відповідати, лишивши екран у такому положенні, щоб Страйк все бачив.

Баффілапуся: так я скучила

Аномія МОД: улюблена тварина?

— Собака, — підказав Страйк.

— Ні, — відповіла Робін, набираючи текст. — Я спеціально питала.

Баффілапуся: звісно кіт

— Боже, хай би цього вистачило, — сказала Робін. — Більше я нічого не знаю.

Аномія МОД: улюблена поза в сексі?

Робін дивилася на питання, гостро усвідомлюючи, що цього разу Страйк не має підказок. За кілька секунд вона почала набирати відповідь із відчуттям, що на кін поставлено усе:

Баффілапуся: наче пригадую, що коли ти питав минулого разу, я тебе послала

Вони зі Страйком напружено дивилися в екран; Робін здалося, що Страйк затримав дихання.

Аномія МОД: ЛОЛ

Аномія МОД: так і було

— Гарно придумала, — промовив Страйк.

Аномія МОД: а тепер питай те, за чим ти повернулася

Робін завагалася.

Баффілапуся: про що ти?

Аномія МОД: ти хочеш знати, чи це я убив Е** Л******

Пальці Робін завмерли над клавіатурою, та не встигла вона почати друкувати відповідь, як Аномія знову заговорив.

Аномія МОД: Так, це був я. Вітаю у грі.

Аномія розвернувся і поплив геть; коли порожній плащ проминав персонажів «Чорнильно-чорного серця», вони ділилися своїми почуттями.

Віліпечор МОД: я їй так і сказав! лол

ТатоДрек: ахахахахаха

ЧЧСнавіки: трясця він легенда

Містер-Дрек_Д: ололол

СерценШмерцен9: боже не жартуй так

Привіт_Привид: лол

ВурдіОдин: схилімось перед королем, вашу наліво!

МоєЧорнеСерце: лололол

Чорнило101: таааааак він король

Паперовосуча97: ох бляха-муха

Сороцюга7: хахаха, і не соромиться

Серце_з_перцем: Аномія вирішив проблему ахаха

Чорносер_4: ТИ НАШ БОГ

Страйк і Робін мовчки спостерігали за тим, як постать Аномії зменшується і зрештою розчиняється в імлі гри, прямуючи до іншої частини анімованого цвинтаря.

— Ну що, — сказав Страйк, піднімаючи келих. — Маємо щиросердне зізнання. Лишилося зрозуміти, хто його зробив.

ЧАСТИНА ТРЕТЯ

Якщо після тривалого варіння очистити серце від епікарду та жирової тканини... стане видно волокна поверхневого шару шлуночків.

Генрі Ґрей,

член Королівського товариства Лондона,

«Анатомія Ґрея»

38

Вдивлялась я у тебе пильним оком,

Щоб зміряти ту таїну глибоку:

Та хоч сягнула дна —

Не зникла таїна.

Крістіна Россетті,

«Королева сердець»

Двічі одружений Високошановний Джеймс (або Яґо) Мурдо Аластер Флемінґ Росс, спадкоємець віконтства Крой, торговельний банкір, батько п’ятьох дітей і майбутній колишній чоловік Шарлотта Кемпбелл, перебував під спостереженням вже майже два тижні. Страйк розумів, що чекати притомного компромату так швидко — надмірний оптимізм, та все ж результати поки розчаровували. Росс існував під захистом щільної мембрани багатства. На роботу і з роботи його щодня возив водій, обідав спадкоємець винятково в ексклюзивних приватних клубах. Росс настільки ретельно уникав будь-чиєї компанії у громадських місцях, що Страйк, переглядаючи нечисленні фотографії, які за ці два тижні зуміли зробити Мідж та Дев — виразна мармиза стерв’ятника і біляве волосся робили Росса помітним у будь-якому натовпі — не міг не запідозрити, що Росс здогадався про намір дружини встановити за ним стеження.

Рутинний пошук виявив, що перша дружина Росса знову вийшла заміж і замешкала в Оксфордширі. Його молодший брат працював особистим секретарем у літнього члена королівської родини. Старша донька Росса від першого шлюбу вчилася і проживала у приватній школі-інтернаті Бененден; дві менші ходили до початкових класів в Оксфордширі. Шарлотта з близнюками та парою няньок, які чергувалися між собою, жила у родинній резиденції в Белґравії, а Росс в будні ночував у розкішній квартирі в Кенсінґтоні (розслідування виявило, що вона вже тридцять років належить його батькам), а вихідні проводив у великому заміському будинку в Кенті, куди одна з няньок привозила його з Шарлоттою дітей.

Працював Росс у хмарочосі на Фенчерч-стріт, куди недавно переїхав його банк. Страйк загалом не мав міцних уподобань в архітектурі, але вважав доречним те, що Яґо працює у будівлі, відомій безкомпромісною потворністю й угнутим фасадом, який так потужно відбивав сонячні промені, що на сусідньому паркувальному майданчику вже підплавилася машина. Теоретично громадськість мала вільний доступ на три верхні поверхи споруди і до саду на даху, завдяки якому було отримано дозвіл на будівництво — адже споруда стояла на краю охоронної зони. На практиці, однак, перебувати нагорі можна було по півтори години, про що довідався Дев Шах, якого попросили піти до того, як Яґо Росс з’явився у ресторані. Росс лише двічі зрадив звичному графіку, здійснивши візити до надзвичайно дорогої та упертої адвокатки з розлучень. Страйк не знав, чи старий телефон Шарлотти, на якому Яґо знайшов фотокомпромат, вже було показано ненаситній пронозі, ветеранці численних скандальних розлучень.

Страйк ні з ким не обговорював занепокійливу і чимдалі реальнішу перспективу стати фігурантом розлучного процесу Россів, а надто з Меделін, бо ось-ось мала вийти її нова колекція, тож стресу побільшало. Побачення наразі перетворилися на зустрічі заради сексу в її будинку; Страйк потай тішився такій переміні, хоч і тут йому не було спокою.

— А коли, власне, ви з Робін розбіглися? — спитала якось вночі Меделін, коли вони лежали в темряві голі. Страйку кортіло закурити після любощів, а всі думки були про завтрашнє звіряння новин по справі Аномії з Робін, тож він навіть не одразу зрозумів, про що мова.

— Коли ми... що?

— Ви з Робін, — повторила Меделін. Перш ніж вони пішли до спальні, вона випила майже цілу пляшку вина. — Коли саме ви розбіглися?

— Ти про що?

— Про тебе і Робін, — голосніше повторила Меделін. Вона лежала, поклавши голову Страйку на плече; він поки не зняв протез, але скоро треба буде це зробити; постійно подразнену тепер куксу аж пекло.

— Ти про те, що я її був вигнав? — уточнив Страйк, цілком певний, що ніколи не розповідав про той випадок Меделін.

— А ти її виганяв? — спитала Меделін, відсуваючись. Спершись на лікоть, вона дивилася на Страйка крізь пітьму.

— Так, кілька років тому, — відповів Страйк.

— За що?

— Вона зробила дещо, що я заборонив.

— Ви тоді були разом?

— Ні, — відповів Страйк. — Ми ніколи не були разом. Хто тобі... Так, стоп.

Він намацав вимикач лампи поруч, бо хотів бачити обличчя Меделін. Вона виглядала водночас принадною і дуже напруженою.

— Це тобі Шарлотта таке сказала? — спитав Страйк, мружачи очі від світла.

— Ну... так.

— Курва.

Страйк грубо провів рукою по обличчю, немов умиваючись. Якби поруч із ним лежала Шарлотта, а не Меделін, він би, мабуть, щось жбурнув — не в неї, а в стіну. Щось крихке.