— Що? — в унісон спитали Робін та Мідж.
— Та неважливо, — відповіла Пат. — Але на хліб, скажімо, таке не намастиш.
Гучний регіт трьох жінок привернув увагу Страйка та Гатчинса: Страйк перехопив погляд Робін, і вона не відвела очей, усміхаючись. Він відвернувся у кращому настрої, ніж був останнім часом.
Коли Енді пішов, агенції довелося зіткнутися з уже знайомими труднощами, оскільки наразі детективи мали кілька часомістких справ. Найперша і найдавніша з них полягала у пошуку компромату на колишнього бойфренда клієнтки, прозваної міс Джонс, яка боролася за опіку над маленькою донькою. Міс Джонс була приваблива брюнетка, до незручності прихильна до Страйка. Він би, може, і добув у цих безсоромних домаганнях таку потрібну для його самолюбства підтримку, але вважав її самовпевненість і липучість відразливими.
Другий клієнт був також і найбагатшим: російсько-американський мільярдер жив на три міста, їздячи між Москвою, Нью-Йорком та Лондоном. Нещодавно з його будинку на Саут-Одлі-стріт зникло декілька надзвичайно цінних предметів; при цьому не спрацювала сигналізація. Клієнт підозрював свого пасинка, жителя Лондона, і хотів спіймати молодика, не турбуючи ні поліції, ні свою дружину, яка вважала свого безробітного сина-гультяя несправедливо ображеним взірцем усіх чеснот. Тепер по всьому будинку було натицяно прихованих камер, з яких детективи вели спостереження. Пасинок, якого в агенції прозвали Спритником, так само перебував під наглядом на той випадок, якщо раптом вирішить продати зниклий футляр від Фаберже чи античну голову Александра Великого.
Останню справу агенції, фігуранта якої прозвали Гріховодою, Робін вважала найбридкішою. Відома міжнародна кореспондентка з американського каналу новин нещодавно розійшлася зі своїм бойфрендом, теж успішним продюсером на телебаченні, після трьох років стосунків. Скоро по сповненому образ розставанню журналістка дізналася, що колишній підтримує контакт з її сімнадцятирічною донькою, яку Мідж прозвала «Ніжки». Дівчина, висока і струнка, з довгим білявим волоссям, уже фігурувала у колонках світських пліток, оскільки мала гучне прізвище і трохи працювала моделлю. Агенція поки не заскочила Гріховоду й Ніжки за спілкуванням сексуального штибу, проте їхня мова тіла під час таємних зустрічей мало нагадувала поведінку батька й доньки. Маму Ніжок ситуація доводила до сказу; вона боялася й підозрювала, що колишній хоче отруїти її стосунки з донькою.
На велике полегшення усіх, бо працювати без Енді стало вкрай тяжко, на початку грудня Страйк поцупив у конкурентів колишнього працівника лондонської поліції на ім’я Дев Шах. Страйк зачаїв образу на власника іншої агенції, Мітча Паттерсона, відколи той влаштував стеження за ним самим. На питання: «Чому ви пішли з агенції Паттерсона?» — Шах відповів, що забембався працювати на кінчених, і Страйк негайно його узяв.
Як і Барклей, Шах мав дружину і малу дитину. Він був нижчий на зріст, ніж двоє інших колег-чоловіків, і мав такі густі вії, що Робін вони здалися накладними. Дев усім сподобався: Страйку — бо швидко метикував і акуратно вів документацію; Робін — через сухуватий гумор і те, що вона про себе назвала «немудацтвом»; Барклею і Мідж — бо Шах від початку показав, що воліє грати у команді і не має потреби конкурувати з іншими найманими працівниками; а Пат сама зізналася Робін своїм шорстким голосом, коли однієї п’ятниці та передавала їй рахунки, що Шах «заткне за пояс Імрана Хана — такі очі!».
— М-м, дуже гарні, — байдуже погодилася Робін, складаючи рахунки. До того Пат майже рік відверто сподівалася, що Робін піддасться на чари попереднього субпідрядника, який був настільки вродливий, наскільки ж і противний. Робін дякувала долі, що Дев одружений.
Вона тимчасово відклала пошуки нового житла, бо робота з’їдала весь час, проте зголосилася наглядати за будинком мільярдера на Різдво. Зручний привід не їхати до батьків у Мессем, де Метью та Сара, напевно, будуть хвалитися своїм немовлям (поки невідомої статі) на всю околицю, якою колись гуляли, тримаючись за руки, юні Метью та Робін. Батьки Робін були розчаровані, а Страйк прийняв пропозицію Робін якось ніяково.
— Та нічого, — сказала Робін, не маючи бажання ділитися своїми мотивами. — Я краще лишуся у Лондоні. Ти ж минулого року пропустив Різдво.
Вона вже відчувала моральну й фізичну втому. Робін майже без упину працювала протягом минулих двох років, на які припали розставання з чоловіком та процес розлучення. Відчуженість, що тепер постала між нею і Страйком, теж не давала спокою, і хоч як мало Робін кортіло їхати до Мессема, думка про роботу під час свят, звісно ж, гнітила.
А тоді у середині грудня улюблена кузина Робін, Кеті, в останню мить запросила її на лижний курорт на Новий рік. Одна пара відмовилася від поїздки, бо виявилося, що дружина вагітна; за будиночок вже було сплачено, тож Робін доведеться тільки купити квитки. Вона ніколи в житті не стояла на лижах, але оскільки Кеті та її чоловік по черзі будуть кататися й наглядати за своїм трирічним сином, їй завжди буде з ким поговорити, якщо не захочеться весь час падати по трасах для новачків. Робін вирішила, що така мандрівка допоможе їй відновити відчуття перспективи та спокою, які не вдавалося вловити у Лондоні. Прийнявши запрошення, вона дізналася, що на додачу до Кеті та її чоловіка там буде ще кілька спільних друзів з Мессема — серед них і Г’ю Джекс на прізвисько Гудж.
Страйкові вона нічого з цього не розповіла — тільки зазначила, що її запрошено на лижний курорт, і хотілося б поїхати, тож на Новий рік вона візьме додаткові вихідні. Розуміючи, що Робін заслуговує на значно довшу відпустку, ніж та, про яку вона просить, Страйк негайно погодився і побажав їй гарно провести час.
3
Твій погляд, мов вино, п’янкий,
Туманить вмить чоловіків...
Емілі Пфайффер,
«Віршик для Часу»
Двадцять восьмого грудня колишній бойфренд міс Джонс, який багато тижнів поводився бездоганно, нарешті здійснив грандіозний демарш і купив велику дозу кокаїну просто на очах у Дева Шаха, а тоді спожив придбане у компанії двох ескортниць і поїхав з ними додому, в Іслінґтон. Радісна міс Джонс наполягла, що має приїхати до офісу і подивитися фотографії, а там спробувала обійняти Страйка. Коли він м’яко, але рішуче відштовхнув її, жінка скоріше здивувалася, ніж образилася. Оплативши рахунок, вона поцілувала Страйка у щоку, зухвало заявила, що тепер винна йому послугу, запропонувала колись подзвонити щодо повернення боргу, а тоді відбула у хмарці «Шанель № 5».
Наступного дня мама-репортерка, яка замовила стеження за Гріховодою, вилетіла до Індонезії, де розбився літак. Перед від’їздом вона встигла подзвонити Страйку і повідомила, що її донька планує святкувати Новий рік у клубі «Аннабелз» із родичами шкільної подружки. Репортерка була певна, що Гріховода спробує зустрітися там з дівчиною, і попросила агенцію прислати до клубу детективів, щоб вони за всім наглянули.
Хоч як йому цього не хотілося, Страйк попросив про допомогу міс Джонс, яка змогла провести його та Мідж до цього приватного клубу як своїх гостей. Страйк вирішив взяти з собою саме Мідж, бо та зможе за потреби зайти за Ніжками у жіночу вбиральню, а ще — щоб міс Джонс не вирішила, що він влаштував це, плануючи з нею переспати.
Він відчув стидке полегшення, коли за дві години до призначеного часу міс Джонс подзвонила і сказала, що в її маленької доньки температура.
— ...клята няня, бачте, теж хвора, батьки поїхали відпочивати на Мюстік, тож віддуватися мені, — капризним тоном повідомила вона. — Але ви йдіть, я попередила охорону.
— Дуже дякую, — відповів Страйк. — Сподіваюся, дівчинка скоро одужає.
І він повісив слухавку, поки міс Джонс не попросила про нову зустріч. Об одинадцятій вечора Страйк і Мідж, яка надягнула чорний оксамитовий смокінг, вже сиділи у підвальному приміщенні клубу на Беркелей-сквері лицем до лиця між двома дзеркальними колонами, а над головою юрмилися сотні золотих кульок, з яких звисали блискучі стрічки. Сімнадцятирічний «об’єкт» сидів за кілька столиків від них у товаристві рідних подружки. Дівчина раз у раз поглядала на вхідні двері з надією й тривогою. В «Аннабелз» було заборонено користуватися мобільними телефонами, і Страйк розумів, що дівчина так нервує, бо з усіх джерел інформації має тільки власне чуття.
