— І ще лишається питання мотиву, — сказав Страйк, постукуючи ручкою по нотатнику.

— Я гадала... — почала Робін з усмішкою, але Страйк, здогадавшись, що саме вона хоче сказати, одразу заперечив:

— Це незвичний випадок. Можливість так само дуже важлива, але відповідь на питання «нащо?» тут має більше значення, ніж зазвичай, згодна? Гру не могли створити тільки заради того, щоб довести Ледвелл до самогубства... це було б занадто. Її зробили з любові до мультфільму.

— Особливо зважаючи на те, що гра не монетизувалася.

— Так... але потім з Аномією щось сталося, і він почав активно дописувати у твіттері.

— Еді гадала, що це сталося через її критичне зауваження щодо гри в інтерв’ю.

— Тобі не здається, що це досить-таки слабкий мотив для цькування тривалістю в чотири роки?

— Якщо нездорова людина отримує контакт на новому рівні, будь-яка критика з боку творця чи зміни у творі можуть сприйматися яка особиста образа, — мовила Робін.

— Слушно, — повагом кивнув Страйк. — Гарне спостереження.

— Я тут подивилася відео, де Еді та Джош розповідають про мультфільм, — сказала Робін. — Вони відповідали на питання фанатів і говорили про Серцика, головного героя — оте чорне серце, що ти щойно бачив. Йшлося про те, злий він чи не злий, чи його примусили стати негідником, а насправді він жертва, чи він підштовхував свою людину до зла, коли вона була ще жива. У першій серії мультфільму Серцик радісно представляється злим. Чи могла людина, яка не знайшла собі місця у суспільстві, проасоціювати себе з Серциком? Може, саме тому вона — чи він — так захопилася мультфільмом?

— Пропонуєш додати до портрету «злий і знає про це»?

— От ти жартуєш, — відповіла на це Робін, — а може, і варто... Знаєш, я все думаю: нащо ця людина назвалася «Аномія»? Хіба не природніше суперфанату назватися іменем когось із героїв? Назватися Аномією це ніби... ніби прямо взяти і заявити, що ти таке, хіба ні? «Розпад системи цінностей та соціальних норм». Ця людина на диво відверто про це говорить... хіба що це розчарований підліток, — додала вона, виправляючись. — Підлітки, мабуть, люблять так називатися. Коли зляться на цілий світ.

— Ти досить переконливо доводиш, що ми шукаємо божевільного фаната, а не особисто знайому особу.

— Проте хіба це може бути просто фанат? Ця людина знає надто багато приватних речей про неї, має доступ до такої інформації, тобто це має бути хтось близький... хоча, гадаю, Аномія міг і не спілкуватися з Джошем та Еді напряму, — додала Робін. — Можливо, це знайомий знайомих. Треба перевірити пари та сусідів членів близького кола Еді та Джоша. Але, гадаю, ланок між ними було небагато. Аномія надто швидко про все дізнавався. Не через треті руки.

— Про таке я б не подумав, — погодився Страйк.

Вони задумливо примовкли, а тоді Страйк порушив мовчанку.

— Тут є і помітний елемент нарцисизму. Аномія певний — чи певна — що має право вирішувати долю мультфільму. — Він знову взяв у руки телефон.

— Що повертає нас до Воллі Кард’ю. Як на мене, це саме те егоцентричне мале гівно, яке не потерпить, щоб його гру критикували навіть у дуже м’якій формі.

— Звідки ти стільки знаєш про Кард’ю?

— Подивився його відео на ютубі, — відповів Страйк, відкриваючи його на своєму мобільному. — По кількох годинах по тому, як повідомили, що жертвами нападу стали Ледвелл та Блей, Воллі зі своїм посіпакою на ім’я Ем-Джей вийшли в ефір, в процесі якого Кард’ю дістав з-під столу закривавлений ніж. Це був такий жарт. Насправді ніж був у томатному соусі.

— Дотепно, — холодно прокоментувала Робін.

— «Печивко», — оголосив Страйк, знайшовши те, що шукав. — За це відео його вигнали. Я його ще не дивився.

Він роззирнувся, щоб поблизу нікого не було, а тоді поставив телефон набік, оперши його на пивний келих, щоб Робін теж могла подивитися, і запустив відео.

Воллі та Ем-Джей сиділи поряд перед столом з інгредієнтами для випічки та великою мискою. Білявий Воллі мав довге волосся, Ем-Джей — пухкі щоки і не такий доглянутий вигляд, як на відео, яке Страйк дивився на наступний після нападу на цвинтарі день. Обоє були у фартухах і кухарських ковпаках.

— Вітаю, бвахи! — тонким голосом промовив Воллі. — Сьогодні ми розберемося з пиндиками та бриднюками, що кажуть, ніби ми жартуємо гидкі расистські жартики і самі є бриднючими фашистами! — А тоді нормальним голосом: — Отже, сьогодні ми готуємо випічку, все дуже лампово. — Він показав Ем-Джею пакет борошна. — А воно кошерне?

— Халяльне, — відповів Ем-Джей.

— Це одне і те саме, так?

— Ні, друже, — зі смішком відповів Ем-Джей, — це...

— Не будь пиндиком, бвах! — відповів Воллі фальцетом. — Грай у гру, бвах!

Ем-Джей засміявся, а Воллі перевернув пакет догори ногами й енергійно насипав борошно у миску, частково розсипавши його і піднявши у повітря білу хмару.

— А тепер додамо гарного кошерного масла, — провадив Воллі, показуючи у камеру пачку із зіркою Давида, намальованою маркером, а тоді закинув її у миску, не розгортаючи, і взяв пакет молока.

— А тепер додамо... Воно кошерне? Чи корови кошерні, бвах?

— Корови... вони у кого священні, в індуїстів? — спитав Ем-Джей.

— Який дебіл вважатиме корів священними? Ці люди бриднюки, абсолютні бриднюки, — озвався Воллі, наливаючи молоко до миски так, щоб обов’язково оббризкати Ем-Джея, який зі сміхом відступив.

— А от яйця кошерні, диви... краса! — сказав Воллі, показуючи яйця на камеру. На кожному, як і на маслі, була намальована зірка Давида. Він пожбурив яйця у миску — з силою, так, щоб Ем-Джея неодмінно забризкало якомога сильніше.

— Ти тепер гарненький біленький хлопчик, Ем-Джею, — оголосив Воллі голосом Дрека, а Ем-Джей, сміючись і кашляючи, стер із обличчя борошно.

— Мішаємо-не-перемішаємо, — сказав Воллі, схопивши ложку і розкидаючи липку масу на Ем-Джея. — І пісеньку співаємо: «Ebony and ivory live together in perfect harmony...» [2]

— Чувак, бляха-муха, та досить уже! — вигукнув Ем-Джей, так само сміючись і навіть не намагаючись захистись під «тіста», яке кидав у нього Воллі.

— І ось ми маєм гарнесеньке тісто, бвахи, — заявив Воллі.

Кадр змінився; у ньому з’явилися Воллі та Ем-Джей, перед якими на столі лежала велика грудка сирого тіста. Ем-Джей був по вуха у борошні, Воллі — чистісінький.

— А тепер візьмем цього бриднючка і дамо йому дрючка, — правив своєї Воллі, беручи качалку і б’ючи нею по тісту, — а тоді наріжемо з бриднюка манюніх пиндиків.

Він дістав форму для пряничних чоловічків і притиснув до тіста.

Знову зміна кадру; тепер на екрані з’явилося кілька рядів акуратно вирізаних печивних чоловічків. Кожен мав на собі зірку Давида, дехто — ярмулку і пейси.

— О ні, — вихопилося у Робін, яка зрозуміла, до чого все йде. Страйк дивився без жодних емоцій.

— А тепер покладено пиндиків у піч і засмажимо як слід! — фальцетом оголосив Воллі.

Нова зміна кадру: Воллі поклав деко у піч, тоді намальована рука виставила регулятор температури на «пиндець як гаряче», а тоді з’явилися Воллі та Ем-Джей, які стояли перед столом, склавши руки. Воллі звернувся до Ем-Джея нормальним голосом:

— Бачив суботній матч?

— Так, Дроґба круто забив, — цілковито серйозно відповів Ем-Джей.

— А бачив, як Фуллер...

— Так, — озвався Ем-Джей. — Наступати людині на яйця — то не круто. Пауза; обидва молодики побарабанили пальцями по складених руках.

— Як там наші печивця, готові? — спитав Воллі у Ем-Джея.

— Та мабуть, — відповів Ем-Джей. Воллі глянув на годинник.

— Мабуть, хай ще пропечуться.

З’явився чорний екран і напис «1 годину по тому», а тоді повернулися Воллі та Ем-Джей. Вони стояли перед духовкою, з якої струменів чорний дим. Хлопці продовжували розмовляти, ніби нічого не помічаючи.

— ...пішов гуляти з бабусею, — розказував Воллі.