Робін подумала, що це звучить мов рядок із прес-релізу.

— Наскільки я розумію, — спитала вона, — «Маверик» отримає права на створення комп’ютерних ігор, якщо зі зйомками фільму таки складеться?

— Влучили просто у яблучко, міз Еллакотт, — кисло усміхнувся Елґар. — Щойно ми отримаємо права на створення ігор, у гри Аномії з’являться конкуренти. На нашу думку, саме тому він настільки проти перетворення мультфільму на фільм.

— Звідки Блей узяв, що Еді була Аномією? Ви щось знаєте про це? — спитав Страйк.

Йомен зітхнув.

— Хтось приніс йому досьє з так званими доказами. Я поки що не мав змоги поговорити з Джошем, тож більше нічого не знаю, але... річ у тім, що він вживає багато канабісу та алкоголю. Наприкінці їхні з Еді стосунки стали украй поганими; накопичилося багато образ, параної, гіркоти. Гадаю, йому не треба було довго доводити, що Еді замислила щось недобре.

— Ви відмовили Еді, оскільки агенція не займається кіберрозслідуваннями, правильно? — спитав у Робін Елґар.

— І наша клієнтська черга на той момент була заповнена, — пояснила Робін.

— Що ж, вам слід знати, що присутні за цим столом зацікавлені сторони вважають, що шлях кіберрозслідування вичерпано, — сказав Елґар.

— Справді? — спитав Страйк.

— Так. Ми всі діяли незалежно, — сказав Йомен, — і тільки після смерті Еді зібрали всі відомості докупи. Грант...

— Так, у мене добрий друг останні кілька тижнів займався цим Аномією, — мовив Грант, знову агресивно смикнувши підборіддям. — У Лена фірма з кібербезпеки. Познайомилися в Омані. Лен каже, що до цієї гри, що зробив Аномія, не підібратися. Він не зміг накопати нічого про тих, хто за цим стоїть.

— Хочу дещо прояснити, — перебила його Робін, — гру створили двоє людей, правильно? Не один лише Аномія?

— Саме так, — кивнув Йомен. — Другий називає себе Моргаусом і...

— Це одна людина, — тоном цілковитої певності заявила Гізер. — Я в інтернеті читала. Вони — це одна і та сама людина.

— Можливо... не знаю, — тактовно погодився Йомен. — Моргаус, якщо це реальна людина, тримається дуже скромно. Майже нічого не пише у твіттері і, наскільки мені відомо, ніколи не цькував Еді. Силу у фандомі забрав Аномія, слава за гру дістається саме йому.

— І ви теж намагалися встановити особу Аномії в інтернеті? — спитав Страйк, переводячи погляд із Йомена на Елґара.

— Так, — кивнув Елґар. — І з наближенням підписання угоди негативне ставлення фандому почало нас непокоїти. Аномія створив надзвичайно злоякісну суміш правди та вигадки.

— Він знав речі, яких не мав знати? — поцікавилася Робін.

— Так, саме так, — відповів Елґар. — Окремі деталі, нічого важливого, але я почав сумніватися, чи не сидить Аномія у мене в студії. Я звернувся до фірми, яка спеціалізується на кібсррозслідуваннях і вже допомагала нам, коли стався витік даних зі студії. Вони досягли не більше успіху, ніж знайомий Ґранта. Аномія та Моргаус дуже постаралися, щоб захистити себе і свою гру в інтернеті. Але ми принаймні упевнилися, що Аномія не пише свої твіти просто зі студії, а це вже неабищо.

— Аномія та Моргаус називають себе звичайними фанатами, так? — спитала Робін.

— Так. Вважається, що це молоді люди, хоча вони ніде прямо не заявляли про свій віїс, наскільки я знаю, — сказав Йомен. — Про них говорять як про осіб чоловічої статі, хоча цілком очевидно, що й цього ми підтвердити не можемо.

— Ви теж намагалися встановити особу Аномії, так, Аллане? — спитав у агента Страйк.

— Так, — кивнув Йомен. — Я не казав про це Еді, щоб не давати їй облудної надії. Я радив їй не зважати на Аномію. Вона кілька разів зверталася до нього у твіттері, але це не допомогло. Насправді стало тільки гірше. Але одна справа — радити клієнту не звертати уваги на соцмережі, і зовсім інше — добитися, щоб він так і робив. Тож так, пів року тому я попросив одного з працівників зробити все можливе. Бенджамін — наш вундеркінд, він займається кібербезпекою. Вш вивчив хостинґи гри Аномії і, між нами кажучи, спробував обійти її захист, хакнувши обліковий запис адміністратора й проникнувши у модераторський канал, але з цього нічого не вийшло. Як і казав Грант, там все дуже хитро зроблено.

Двері знову відчинилися, — офіціанти повернулися із наїдками. Страйк, Йомен та Грант замовили японську яловичину ваґю, Елґар та Робін — салати, а Гізер — ризото.

Так смачно! — радісно повідомила Гізер, і Робін, яка намагалася не піддаватися антипатії, здалася. Вони зібралися у цьому фешенебельному клубі та їли цю смачну їжу через те, що небога Гізер загинула страшною смертю. Нехай Гізер її ледве знала, ця відверта насолода дорогою стравою і погляди, що їх вона постійно кидала на Страйка, Робін здавалися недоречними й неприємними.

Коли двері зачинилися знову, Робін спитала:

— А були спроби піти на контакт з Аномією? Якось із ним домовитися чи влаштувати приватну зустріч?

— Так, сама Еді намагалася це зробити, — відповів Йомен, енергійно нарізаючи м’ясо. — Вона через твіттер запросила Аномію зустрітися з нею особисто. Він так і не відповів.

— А через авторське право не можна щось зробити? — спитав Страйк. — Якщо в його грі задіяні персонажі Ледвелл та Блея, як це вирішується юридично?

— Це сіра зона, — відповів Йомен, жуючи шмат стейка. — Можна заявити про порушення прав, але фанатам подобається гра, і ніхто на ній не заробляє, тож ми вирішили не тиснути. Якби Аномія почав монетизувати гру, тоді це було б порушення авторського права. Ми гадали, що фанатам рано чи пізно набридне і вплив Аномії зменшиться, але їм не набридло.

— В нормі, — сказав Елґар, — ми б постаралися перетягнути його на наш бік — ну, знаєте, суперфан, популярний у спільноті. Квитки на передпокази, особисті зустрічі зі сценаристами та акторами, все таке. Але у цьому випадку таке неможливо, навіть якби ми вирішили проявити щедрість. Аномія плекає свою анонімність, з чого я доходжу висновку, що зірвана маска йому серйозно зашкодить.

— Це досить незручне питання, — сказав Страйк до Ґранта, — але оскільки Аномія має стільки приватної інформації, чи не спадало вам на думку, Гранте, що це може бути хтось із родичів?

— Це точно не хтось із родичів, — негайно відповів дядько Еді.

— Ніхто з родичів її не знав, — втрутилася Гізер. — Навіть ти її ледь знав, правда?

— Я був за кордоном, — повторив Ґрант, сердито позираючи на Страйка, — а моя колишня дружина хворіла. Мої батьки померли, батьки Еді — теж. Єдині родичі — мої діти, які її навіть не знають. Тож це точно не хтось із родичів.

— Я акуратно розпитав працівників, — сказав Йомен, — бо й мені, природно, спало на думку, що Аномія може бути одним із нас. Але виявилося, що всі максимум пили з Еді каву після роботи. Хтось міг би знати, як просувається робота над мультфільмом, але дізнатися подробиці минулого Еді людям не було звідки. На мою думку, Аномія — це хтось із найближчого кола спілкування Еді. Чи, що значно вірогідніше, з кола Джоша.

— Чому людина з кола Джоша здається вам більш вірогідним варіантом? — запитала Робін.

Йомен відклав ніж та виделку, проковтнув їжу та сказав:

— По-перше, на Джоша Аномія ніколи не нападав. Він завжди мав фіксацію на Еді, цькував та переслідував її. Це, серед іншого, посіяло між ними незгоду: до Джоша фандом ставився дуже прихильно, а Еді винуватив у всьому, що їм не подобалося. Але, як я уже казав, Джош давно пиячить і курить теж забагато. Також я боюся, що він погано розбирається у людях. У нас було чимало проблем із першими акторами озвучення, які всі були його друзями, і це повертає нас до, гм, питання Каті Апкотт.

Йомен глянув на Елґара, — той легким рухом виделки заохотив продовжувати, — і агент сказав:

— Я не запрошував Катю на цей обід, бо вона запекло захищає Джоша — що, звісно, дуже шляхетно, особливо зважаючи на його нинішній стан. Але без неї ми можемо говорити вільніше.

— Катя має власну агенцію?

— Власне... ні. Це дуже приємна пані, яка торгує матеріалами для творчості з дому. З Джошем та Еді Катя познайомилася кілька років тому, коли вони жили у мистецькій резиденції. Катя ходила туди на вечірні заняття. До того, як розпочати власну справу, вона працювала у піарі, тож почала радити Джошу та Еді, як поводитися, коли у «Чорнильно-чорного серця» з’явилися перші прихильники.