Елґар провадив світську балачку про «Клуб мистецтв», членом якого був, поки за офіціантом не зачинилися двері, і зібрання не лишилося на самоті.

— Отже, — почав Йомен, звертаючись до Страйка та Робін, — дуже добре, що ви погодилися на зустріч.

— Ми раді бути тут, — запевнив Страйк.

— Знаю, що й Еді пораділа б нашій зустрічі, — траурним тоном додав Йомен. — Гадаю, ви уявляєте, яким страшним ударом це стало для нас — а для Ґранта й Гізер це, звісно, особиста трагедія.

— Як просувається поліційне розслідування? — спитав Страйк у Ґранта.

— Вже тиждень немає жодних новин, — відповів дядько Еді, чий голос від природи нагадував гарчання. — Але вони наче впевнені, що це зробив хтось із тих ультраправих, «Половини» чи як їх там.

— Вони вже уявляють, як виглядав нападник? — спитав Страйк.

— Ні, — відповів Ґрант. — Блей стверджує, що їх оглушили тазером з-за спини. Каже, він упав долілиць і бачив тільки чорні кросівки, коли нападник тікав.

— Є сумніви щодо його версії? — поцікавився Страйк, розчувши ноту скепсису у тоні Ґранта.

— В інтернеті люди пишуть, що він сам зарізав Еді, — втрутилася Гізер, не давши Ґранту розтулити рота. — Хіба ж ні, Ґрубе? Сам подумай, для цього Блея все склалося ідеально. Тепер все належить йому, хіба ж ні?

— Не належить, — коротко відповів Ґрант. — І ми про це подбаємо.

Виникла дещо незручна пауза.

— У газетах писали, що його поранили в шию, — сказав Страйк.

— Саме так, — кивнув Йомен, не даючи висловитися Ґранту. — Наскільки мені відомо, його врятував високий комір шкіряної куртки. Якби ніж пройшов глибше... наскільки я зрозумів, йшлося про лічені міліметри. І навіть так він отримав ушкодження спинного мозку і тепер частково паралізований.

— Вони з Еді розбіглися, і... — почав Ґрант, але зайшло двоє офіціантів з водою та закусками, і він замовк. Ніхто не замовляв алкогольні напої. Коли офіціант, розливаючи воду, спитав, чи вирішили гості, що вони їстимуть, Гізер відповіла тихим смішком.

— Ой, я ще ні! — сказала вона й заходилася гортати меню.

Зробивши замовлення, вона розвернулася до Робін і заявила, гладячи живіт:

— Це хлопчик, я вже знаю! Коли я носила наших дівчаток, то не була така голодна!

— І коли вам час? — ввічливо поцікавилася Робін.

— Десь у червні. А ви маєте дітей?

— Ні, — усміхнулася Робін.

— Правду кажучи, ми цього не планували, — театральним шепотом повідомила Гізер. — Але я від одного його погляду вагітнію. Та хтозна, може, вдасться когось найняти у поміч, якщо...

Вона не закінчила речення. Поки вона пила воду, Робін стало цікаво, яку суму вони з Грантом розраховують отримати від несподіваного спадку.

Наїдки замовили, офіціанти пішли. Двері зачинилися, і Йомен почав:

— Отже, як я і сказав по телефону, ми сподіваємося, що ви погодитесь провести для нас це розслідування. Ми, — він вказав на себе та Елґара, — будемо вашими клієнтами і разом платитимемо, але вирішили, що варто запросити і Ґранта, адже він найближчий родич Еді. Річарде, щось бажаєте додати ?

— Дякую, Аллане, — кивнув американець, склавши дашком пальці з ідеальним манікюром. — Я маю пояснити, що незадовго до смерті Еді вони з Джошем практично уклали з нами контракт на фільм. Джош уже поставив підпис, а Еді мала це зробити в офісі Аллана у той день, коли на неї напали.

Кілька днів тому Джош через свою агентку повідомив, що не бажає продовжувати роботу над фільмом, поки не буде якось вирішено проблему Аномії.

— Тобто ви не агент Джоша? — спитав Страйк у Йомена. — Тільки Еді?

— Саме так, — підтвердив Йомен. — Джоша представляє така собі Катя Апкотт. Ми до неї ще, гм, повернемося.

— Зважаючи на те, що Джош підписав контракт, для відмови від роботи над фільмом немає законних підстав, — сказав Елґар, — але, звісно, ніхто не хоче його примушувати, особливо після того, що сталося.

— Треба сказати, що вихід цього фільму цілком в інтересах Джоша, — додав Йомен. — Якщо його параліч не вдасться вилікувати, малювати він більше не зможе. Він із незаможної родини. Ми хочемо, щоб він заспокоївся щодо Аномії і зосередився на процесі одужання. Він відчуває провину за те, що називав Аномією Еді... за словами Каті, він дуже карається через це...

— Це ж треба додуматися! — вибухнула обуренням Гізер. — Наче хтось буде отаке робити сам із собою, отак виставлятися в інтернеті! Ми тепер трошки уявляємо собі, як їй велося... правда, Грубе? — спитала вона, скоса глянувши на чоловіка. — Щойно Еді загинула, цей Аномія почав писати приватні речі про мене й Ґранта у твіттері!

— Справді? — спитав Страйк, дістаючи записник. — Ви не проти, якщо я буду робити нотатки?

— Звісно, не проти, — запевнила Гізер, яку така перспектива аж сповнила ентузіазму. — Дещо він наплутав — написав, що Грант був у Саудівській Аравії, а він був в Омані, і що я була його секретаркою, коли я була персональним асистентом в іншого чоловіка, і ще набрехав, що у нас був роман, коли Грант ще був одружений, хоча його перший шлюб...

— Тоді вже існував тільки на папері, — гучним голосом заявив Грант.

— Він цілий місяць без упину нас поливав брудом, бо тепер Грант приймає рішення щодо мультфільму! — провадила Гізер. — Я записую за цими так званими фанатами, які приходять на нашу фейсбучну сторінку і пишуть казна-що. Можу назвати вам їхні імена, якщо треба.

— Дякую, це буде корисно, — відповів Страйк, дещо покрививши душею. — Цікаво, що Аномія знає особисті речі про вас, так само, як і про Еді. Він міг дізнатися про них в онлайні — наприклад, з вашої сторінки у фейсбуці? Чи він знає щось, чого немає у публічному доступі?

Грант та Гізер перезирнулися.

— Ну, мабуть, дещо справді є у нас на сторінці, — сказала Гізер, ніби вперше усвідомивши таку можливість. — Але він знав, що у Лаури вовчак. Я не знаю, де він міг це дізнатися, а ти, Грубе?

— Лаура — це моя колишня дружина, — пояснив Грант. — Не розумію, звідки він це дізнався. Я був в Омані, коли померла моя молодша сестра, мама Еді, — провадив він, і Страйк запідозрив, що ця промова була підготована заздалегідь. — На той час я був нежонатий і весь час працював — я просто не міг дбати про маленьку дитину. Коли я зустрів свою першу дружину, Еді уже жила в добрій прийомній родині. Було б тільки гірше, якби перервали її спосіб життя і навчання й вивезли її за кордон. А коли ми повернулися до Лондона, Лаура захворіла. Вона ледве могла доглядати нашу доньку Рейчел. Я цікавився тим, як ведеться Еді, — додав Ґрант, агресивно смикнувши підборіддям, — але, зважаючи на мої особисті обставини, запрошувати її до нас було просто нерозумно.

— А потім вона приймала наркотики і все такс, — втрутилася Гізер, — правда ж, Ґрубе? Нам такого не треба, у нас діти.

Елґар, який під час цього відхилення від теми сидів з виразом легкої цікавості на обличчі, повернув розмову до русла, яке зі свого боку явно вважав основним.

— Як і сказав Аллан, ми всі хочемо підтримати Джоша, але є й практичні причини, через які ми хочемо здихатися Аномії. Аномія виступає проти нашого фільму і підбурює проти нас фандом. Є вже чимало прикладів того, як він ініціював вороже ставлення до змін, які не сподобалися особисто йому.

Йомен, який саме жував сендвіч, кивнув і нерозбірливо промовив:

— Коли шоу переїхало на «Нетфлікс», Аномія організував кампанії гейту проти акторів озвучення та художників. Дехто звільнився через цькування, яке Аномія влаштував їм в інтернеті. Якщо говорити про бренд в цілому,

«Чорнильно-чорне серце» тепер відоме уже не як мультфільм, а як дуже агресивний фандом. Ніхто не хоче, щоб ця назва стала синонімом до токсичної поведінки в інтернеті, але я боюся, що саме до цього ми і прийдемо, якщо нічого не зробити.

— І це дуже прикро, — додав Елґар, — бо ми покладаємо великі сподівання на кіноадаптацію. Ми плануємо поєднати живу акторську гру та комп’ютерну графіку. Готична історія кохання плюс чорна комедія, багато дотепних, привабливих персонажів.