— ...також два термоси міцного чаю, і поки ти не поскаржився на дивний смак, я скажу, що там замість цукру стевія.

— Це що за хрінь?

— Некалорійний підсолоджувач. А це, — додала Робін, витягуючи з пакета останній предмет, — від Каті та Флавії.

— І за що це мені? — спитав Страйк, приймаючи та оглядаючи поштівку з цуциком і повітряними кульками. — То все твоя робота.

— Якби ти не відчинив двері і не впустив сусідів, — відповіла Робін, понижаючи голос, бо повз ліжко саме проходила, тримаючи в руках кухоль для води, дружина одного зі старших пацієнтів, — ми всі загинули б.

— Як вони?

— Катя в розпачі, що не дивно. Вона досі в палаті нагорі. Вчора я заходила до неї, і тоді Флавія передала мені поштівку для тебе. У мене склалося враження, що Катя гадки не мала про... про те, що Ґус таке. Раян Мерфі розповів, що поліція під час обшуку знайшла в кімнаті Ґуса купу жахливих малюнків. Як жінок ріжуть, вішають, катують... Свою віолончель від потрощив.

— А телефон Блея знайшли? А досьє? — спитав Страйк, який сьогодні явно почувався бадьоріше, ніж під час попереднього візиту Робін.

— Так. Він сховав це все під половицею... і справжній лист Джоша до Еді, і латексні маски, і все інше.

— Тобто ті дзвінки зі зміненим голосом, — мовив Страйк, який мав досить часу все обміркувати, лежачи в ліжку, — робила Флавія, так?

— Ох і голова, — щиро вразилася Робін. — Так, це вона. Вона побачила, що Ґус підмінив лист Джоша власним, коли Катя лишила сумку на кухні. Він стояв до Флавії спиною, і вона встигла піднятись нагору, перш ніж Ґус помітив. Флавія каже, що додумалася змінити голос завдяки Браму, який їй розповів про такі застосунки. Дуже розумна та спостережлива дівчинка.

— Сподіваймося, що мати зможе захистити її від інтернету, — сказав Страйк, тягнучись по шоколадку. — Досить і одного геніального лиходія з цієї сім’ї, чорт забирай.

— Вона хоче бути детективом, — відповіла Робін. — Сказала мені про це вчора.

— Треба її запросити на стажування. Чому вона не розповіла матері про лист? Боялася?

— Прямо сказати при Каті Флавія не могла, але так, у мене склалося враження, що вона страшенно боялася Ґуса. На мою думку, Флавія єдина в сім’ї підозрювала, що він таке. Власне, вона навіть намагалася натякнути про це нам — пам’ятаєш ту її фразу: «Може, ви ще повернетесь»? Також вона розповіла, що бачила новини про зчинену Елліотом Роджером стрілянину, коли Ґус був у лікарні. Я перевірила: у той день Еді госпіталізували після спроби самогубства, а Аномія на кілька днів зник із твіттера та з гри. Це був один із так званих доказів, що Еді була Аномією, брати Пічі додали його до досьє.

— Гм, — мовив Страйк, зручніше влаштовуючись на подушках і кривлячись від болю, — краще б ці натяки, звісно, були прозоріші. Але коли я наступного разу скажу: «Що думаєш про X у ролі нашого злочинця?» — пропоную не переходити до інших варіантів, поки точно не викреслимо цього X.

— Слушна думка, — усміхнулася Робін.

— Ще таке. Вчора заходила Анджела Дарвіш, — сказав Страйк, і Робін трохи образилася, що Дарвіш пустили до Страйка раніше за неї, — і розповіла, що ця паскуда справді наставила жучків у вітальні. Він чудово освоївся у даркнеті і зібрав солідний набір. Слухав усе, про що говорили Джош та Катя, і що говорила Еді, поки вона не перестала до них ходити. Але тут хлоп підірвався на власній міні, бо жучки записали все, що там діялося, поки не нагодилися ми.

Вочевидь, вдень подзвонили з Королівського музичного коледжу і виявилося, що Ґус не ходив до репетитора, не здавав жодних завдань, — власне, просто майже рік брехав батькам про свої приватні уроки і мав вилетіти з навчання. Ініґо цілу годину розповідав синові, що той безталанне гівно, а тоді Ґус спустився до себе, взяв мачете, повернувся і кілька разів ударив Ініґо в шию та в груди.

Робін уже чула про це від Мерфі, але висловила належну зацікавленість. Їй здавалося, що в нинішньому становищі Страйку потрібно знати те, чого не знає вона.

— Ще Дарвіш розповіла, що вони вже поговорили з Барреттами, але без подробиць.

— Я дещо почула від Мерфі, — відповіла Робін. — Дарсі вчилася у Королівському музичному коледжі на три курси старше за Ґуса, пожаліла його, такого самотнього, і запросила до себе на вечірку.

— Здатність жінок жаліти кого попало просто небезпечна, — сказав Страйк, жуючи чорний шоколад. Він волів би з’їсти «Твікс», але й чорний шоколад був кращий за лікарняну їжу.

— Тому Ґус розповів Каті, що Дарсі — його нова дівчина. Вона дуже зраділа, що син когось собі знайшов, бо він завжди був «такий незграбний при дівчатах».

— Та що вона каже.

— За словами Барреттів, Ґус прийшов на вечірку, цілий вечір сидів на дивані з телефоном, ні з ким не розмовляв і бісився, бо в Дарсі, власне, був хлопець. Вочевидь, саме тоді він хакнув хмару Маркуса, бо більше Барретти його не запрошували. Він, бачиш, о другій ночі пішов за Дарсі в туалет і намагався силоміць поцілувати.

— Починаю розуміти, нащо йому знадобився Кош, — прокоментував Страйк.

— Дарсі закричала і вирвалася, хлопець та брат викинули Ґуса геть, але вона не стала скаржитися на нього в коледж чи ще кудись. Як я і казала, вона його жаліла — тобто повторилася історія з Рейчел та Золтаном. Золтан розповідав Рейчел, що батько з нього знущається, тож вона багато що йому пробачала — поки не почалися погрози зґвалтуванням та вбивством.

— Схоже, що Ґус жив у світі власної маячні, де кожний прояв ввічливості від жінки означав, що жінка його хоче.

— Я теж такої думки, — сухо погодилася Робін. — Катя розповіла, що коли Еді заходила до них, то дуже приязно ставилася до Ґуса. Коли Ініґо відправив дітей до Норт-Ґров, Еді хвалила його малюнки і розповіла, що в юності теж була дуже відлюдькувата. Підозрюю, що на цьому їхнє спілкування і закінчилося, але Ґус собі нафантазував, що подобається Еді. Тоді вона несхвально відгукнулася про його гру в інтерв’ю... і Ґус перекинувся.

— Хоч кропив’янка у нього справжня?

— Так, — відповіла Робін, — але в його кімнаті поліція знайшла сховану по кутках їжу, якої йому не можна, бо провокує висипи. Ґус не хотів повертатися до коледжу, він хотів сидіти в кімнаті і бути Аномією... Я все думала про це правило 14, правило анонімності. Здається, справа була не лише в тому, що вони з Моргаусом боялися реакції батьків та університетів на своє починання. Він хотів повного контролю та щоб гравці утримувалися — а сам тимчасом пробував стратегії Коша на дівчатах у твіттері...

— Знаєш, — мовив Страйк, який мав досить часу обміркувати справу, лежачи у лікарняному ліжку, — всього цього могло б не статися, якби люди просто роззули очі, чорт забирай. Ініґо з Катею взагалі не цікавилися сином і що він там робив у своїй кімнаті. А клятий Ґрант Ледвелл? Якби він хоч подивився на почерк на конверті та порівняв з почерком у листі, він би пішов до поліції, замість приписувати Блею корисливі наміри, що мені взагалі здається такою профанацією з його боку, якої я давно не бачив. І, може, Вікас Бхардвадж був би живий.

— «Вона моя сестра», — процитувала Робін. — З того, що каже Мерфі, батьки Вікаса взагалі не такі, як Ініґо, вони не цькували і не примушували сина. Але, за словами Мерфі, вони в шоці, що син створив гру, бо він же нічим, крім науки, не цікавився.

— Всім підліткам потрібне щось, про що не знають батьки, — поголився Страйк. — От тільки шкода, що деяким з них кортить убивати.

— Але це пояснює дружбу Ґуса та Вікаса, як гадаєш? Обоє так рано виявили здібності, кожен у своїй сфері, обоє відчували страшенний тиск, в обох нічого не виходило з дівчатами... стає зрозуміло, що їх об’єднало... Поставити ще цю листівку біля тебе?

Страйк простягнув Робін листівку, але на тумбочці біля узголів’я вже їх стояло стільки (кожен із племінників передав по саморобній, Люсі й Тед принесли куплені), що Робін скинула найбільшу, коли спробувала додати ще й листівку від Флавії. Нахилившись по листівку, вона побачила довгий текст, написаний від руки, і підпис: «Меделін».