— Не уявляю, що я можу розповісти такого, чого не сказала моя дружина, — заявив він після надто тривалої паузи.

— Немало. Ми гадаємо, що у вас із Кеа Нівен склалися — потай від вашої дружини — приватні стосунки, і що це сталося кілька років тому.

Страйк дав мовчанню стати між ними крижаною стіною: порушити цю межу — небезпечно, обійти — неможливо. Зрештою старший чоловік сказав:

— Не розумію, яким чином мої приватні стосунки з людьми — майте на увазі, я не визнаю існування саме цих конкретних стосунків — пов’язані з вашим розслідуванням. Це, звісно, якщо ви досі, — додав Ініґо, тепер червоніючи замість бліднути, — намагається встановити особу цього Аномії. Чи тепер Катя найняла вас стежити за мною?

— Наразі нас цікавить тільки Аномія.

— І які ви маєте докази існування цих... гаданих стосунків?..

— Містере Апкотт, — терпляче промовив Страйк, — людина з вашими розумовими здібностями не може сподіватися, що я все вам викладу і таким чином дам змогу скоригувати ваші відповіді.

— Та як ви смієте припускати, що я щось там «коригуватиму», чорт забирай! — вибухнув Ініґо, і Робін здалося, що, давши волю гніву, він знайшов полегшення. — Я підтримую контакт із чималою кількістю хронічно хворих людей через створений мною вебсайт. Так, Кеа теж приходила туди по консультацію. Я дав їй рівно ті самі поради, що й будь-якій іншій людині, яка страждає на нашу мерзенну хворобу, існування якої лікарі ледь не відмовляються визнавати.

— Але дружині про свій контакт із Кеа Нівен ви не казали?

— На той момент я ще не знав, що це Кеа. Вона прийшла на сайт під псевдонімом, як це часто роблять користувачі. Хвороби, які кляті лікарі вважають психосоматичними, пов’язані з ганьбою та стигмою, скажу я вам!

— Але настав момент, коли ви дізналися, хто Арка насправді?

Виникла коротка пауза, у якій зарипіли сходи. Ініґо так швидко озирнувся на звук, що Робін злякалася, чи не скрутить він собі шию.

— Що ти робиш? — заревів він на Ґуса, який саме збіг сходами.

— Я розібрав речі, — сказав Ґус, ставши у дверях з нажаханим виглядом.

— І мені дуже треба їхати, щоб встигнути...

— Тобто я сам мушу робити собі закупи? — закричав Ініґо.

— Вибач, я забув, — відповів Ґус. — Зараз все принесу. Що тобі...

— Вияви трохи ініціативи, — кинув Ініґо і розвернувся до Страйка та Робін. Тяжко дихаючи, він чекав, поки зачиняться вхідні двері, а тоді вже більш стриманим тоном відповів:

— Наскільки я пригадую — я, знаєте, підтримую онлайнове спілкування з багатьма людьми — за кілька тижнів Кеа сказала дещо, що натякнуло на її зв’язок із цим клятим мультфільмом, і так... ми, е-е, виявили, що пов’язані у реальному житті через кілька рукостискань.

— Вам не здалося дивним збігом те, що вона прийшла на ваш сайт?

— Чого б? — знову побагрянішав Ініґо. — На мій сайт приходить купа людей. Він вважається одним із найкращим ресурсів глобальної мережі для людей, які страждають на хронічну втому та фіброміалгію.

— Але дружині ви не казали? — уточнив Страйк.

— Існує така річ, як конфіденційність пацієнта!

— Я не знав, що ви лікар.

— Та звісно що не лікар! Але не треба бути бісовим лікарем, щоб розуміти етичні засади, на яких слід чи не слід поширювати персональні дані людей, які приходять до тебе по медичну пораду та психологічну підтримку!

— Розумію, — кивнув Страйк. — Тобто розповісти Каті про своє спілкування з Кеа вам не дозволила повага до приватності останньої?

— А які ще могли бути причини? — спитав Ініґо, але його спробу контратакувати підірвала ще густіша червона барва, що залила обличчя. — Якщо ви натякаєте, що... то це сміховинно! Вона годиться мені в доньки!

Згадавши, як Катя клялася, що має до Джоша Блея материнські почуття, Робін не могла вирішити, огиду чи співчуття у неї викликають нещасні Апкотти, які, здавалося, шукали розради та, можливо, надії на нову юність у стосунках із молодими людьми.

— І звісно, ви відтоді зустрічалися з Кеа у реальному житті, — навмання спитав Страйк.

Ініґо зробився червонішим за буряк. Робін трохи запанікувала — а раптом в нього буде серцевий напад, і що тоді? Піднявши руку (яка тремтіла) і вказавши нею на Страйка, Ініґо хрипко вимовив:

— Ви стежили за мною! Це мерзенне порушення... обурливий замах на мою... мою..

Він закашлявся, а тоді почав задихатися. Робін підхопилася і кинулася до кухні, схопила з полиці склянку, налила води з-під крана. Коли вона повернулася, Ініґо так само кашляв, але прийняв склянку і зумів зробити кілька ковтків, хоч більша частина води пролилася йому на груди. Зрештою він так-сяк опанував своє дихання.

— Я не бачив, щоб ви зустрічалися з Кеа, — мовив Страйк, а тоді додав, покрививши душею: — Я просто поставив питання.

Ініґо втупив у нього повні сліз сердиті очі. Губи в нього трусилися.

— Скільки разів ви бачилися з Кеа?

Ініґо почало трусити від обурення та люті. Вода зі склянки хлюпнула йому на стегно.

— Один раз, — відповів він. — Один. Кеа була у Лондоні, і ми зустрілися за кавою. Вона почувалася дуже кепсько і попросила поради і підтримки, а я був щасливий їх надати.

Він спробував поставити склянку з водою на кавовий столик, але та вислизнула з тремкої руки і розлетілася, вдарившись об дерев’яну підлогу.

— Та що за чорт! — заревів Ініґо.

— Я все зроблю, — поспішно запевнила Робін, підхопилася і помчала по серветки.

— Нечувано! Обурливо! — повторював Ініґо, важко дихаючи. — Все це! Переслідували мене! Вторглися у приватний простір! І все тільки тому, що я спробував допомогти дівчині...

— Ця дівчина мала серйозну образу на Еді Ледвелл, — відповів Страйк, а Робін повернулася і присіла біля Ініґо, щоб витерти воду, — ця дівчина заявляла, що Ледвелл вкрала її ідеї, цькувала Ледвелл в інтернеті, переслідувала Блея після розриву стосунків і напередодні нападу погрожувала обом фізичною розправою.

— Хто каже, що вона їм погрожувала? — з люттю спитав Ініґо, поки Робін обережно збирала скляні уламки.

— Я, — відказав Страйк. — Я бачив твіти, які вона видалила, коли прийшла до тями. Видалила за порадою Воллі Кард’ю. Це, мабуть, єдиний адекватний його вчинок, який ми бачили, відколи взялися за це розслідування. Ви знали, що вони досі спілкуються? Знали, що вона спала з Воллі, коли розійшлася з Блеєм?

Важко було сказати, який вплив справили ці питання на Ініґо, бо його обличчя і так вже йшло червоними плямами, але Страйку здалося, що в очах у нього майнув шок. Інтуїція підказувала, що Ініґо захопився дівчиною, яку вважав вразливою та невинною; понад сумнів, Кеа грала цю роль пречудово.

— Не розумію, про що ви говорите, — заявив Ініґо. — Гадки не маю, хто цей Кард’ю такий.

— Справді? Він грав Дрека, а тоді виклав антисемітське відео на ютубі і був вигнаний.

— Я не веду лік всім вовтузінням навколо цього клятого мультфільму. Я тільки знаю, що Кеа — вразлива молода дівчина, яка потрапила в жахливу ситуацію, і я з повного і цілковитою певністю заявляю, що вона не Аномія. В жодному разі.

— Тобто ви ніколи не говорили з нею про «Чорнильно-чорне серце»?

По короткій паузі Ініґо відповів:

— Хіба що в найзагальніших рисах. Зрозуміло, що коли я дізнався, хто вона, ми торкалися цієї теми. Кеа гадала, що стала жертвою плагіату. Як колишній видавець я маю певні знання у цій царині.

— Тобто ви підтримали її заяви про плагіат?

— Я не підтримував жодних заяв, я просто забезпечував їй притомний зворотний зв’язок, — відказав Ініґо, а Робін віднесла бите скло до кухні і викинула в кошик. — Її ментальне здоров’я страждало через відчуття, ніби нею скористалися... використали, а тоді відкинули геть. Кеа була потрібна жилетка, щоб поплакатись: я її надав. Ми з Кеа маємо чимало спільного, — додав він і почервонів ще сильніше.

Дивлячись на немолоде обрезкле обличчя Апкотта з розширеними порами та червонуватими мішками під блідими очима за скельцями окулярів, Страйк пригадав природну красу Кеа, коли та сиділа перед ним у «Дівочій голові».