— Плюс я повірив у все, що було в тому досьє від Ясмін, — додав Джош, так само дивлячись на детектива, ніби вимагаючи, щоб Страйк його засудив. — У всю ту прутню, що Ед типу Аномія.

— Чимало розумних людей щодня вірить у ще дивніші речі, — сказав Страйк. — Ті двоє, що уклали це досьє, мали чималий досвід. Вони знають цю справу.

— Знайшла, — промовила Робін, яка саме відкрила папку зі скриншотами. Зашкребли по підлозі гумові накладки на ніжках стільця: Страйк посунувся ближче до Робін, щоб разом із нею прочитати приватні повідомлення, які Аномія присилав Джошу у твіттер.

Ідея: Серцик знову починає убивати

15 серпня 2012

Нехай ріже туристів на цвинтарі. Веселий і неочікуваний.

15 серпня 2012

Ідея: замкніть Паперовобілу в її труні, якщо і далі відмовлятиме Серцику.

12 вересня 2012

Її туди може заманити Дрек. Персонаж з аспектом бога-трикстера. Паперовобіла пожне плоди гордині.

12 вересня 2012

Вурді-Гробси починають бісити. Ідея: лорд ВГ поховає леді навіки. Хай замурує її в мавзолеї і йде гризти свіжіші кісточки (← класний жарт)

4 січня 2013

Ідея: новий персонаж. Мозок власника Серцика тікає з могили. Макіавеллівський тип, буде гарно контрастувати з Серциком. Вічний герць між раціональною та емоційною половинами убивці.

26 серпня 2013

Ти втрачаєш все, що у вас було хорошого. Досить спродаватися. Потреба у нових лініях та героях вже очевидна. Переглянь попередні повідомлення.

20 січня 2014

Я тобі потрібен. Я знаю, чого хочуть фанати.

18 березня 2014

Я тобі потрібен, якщо хочеш повернути підтримку фанатів, Джоше.

22 травня 2014

Ідея: на цвинтарі від серцевого нападу вмирає старий волоцюга і перетворюється на огидного привида, який змагається з Серциком за Паперовобілу. Тепер вона усвідомлює, що Серцик нівроку, але він їй відмовляє.

29 липня 2014

Я думав, ти не такий тугий, як Ледвелл, але починаю боятися, що помилявся.

19 вересня 2014

Стає чимдалі зрозуміліше, що ти не розумієш «Чорнильно-чорне серце», Джоше. Я пропоную свою допомогу, щоб все виправити та покращити.

Нерозумно відмовлятися від такої пропозиції.

1 жовтня 2014

Ідея: просто в новій серії оголосиш, що Ледвелл покидає проект. В останні секунди серії входить Аномія. Фанати просто збожеволіють.

29 жовтня 2014

Аномія: сутність, якої боїться сам Дрек. Візуал: див. мого аватара у грі. Суть: істота-порожнеча, в якій зникають всі недоладні персонажі.

29 жовтня 2014

Твої зазіхання на статус героя-творця повністю спростовані.

Я був готовий віддати тобі належне за ті зав’язки, які у кращих руках перетворилися б на цікаві ідеї. Але тепер ти зрадив фандом, і я бачу, що дарма пропонував себе у співавтори. Може бути тільки один Αρхnуετnς.

12 листопада 2014

Зрозумій: як підпишете угоду на фільм — це кінець. Тебе попереджено.

10 лютого 2015

— Що означає грецьке слово? — спитала у Страйка Робім.

— Думаю, йдеться про героїв-архегетів, — відповів Страйк, який досі читав повідомлення. — Давні греки, засновники колоній та поселень.

— Тон, звісно, дуже цікавий, — мовила Робін.

— Ти про цей нарцисизм? — спитав Страйк, а запалені очі Джоша металися від одного детектива до другої. — Пропонує зробити його персонажем мультфільму...

— Так, але зверни увагу на мову, вона інтелектуальніша, доросліша. Ні лайки, ні грубощів... і те грецьке слово...

— Так, ці повідомлення краще співвідносяться з тим, що Ясмін казала про «культурну людину», правда? — Страйк звів очі на Джоша: — Це все, що писав вам Аномія?

— Не все, — відповів Блей. — Там ше багато було, я не скринив. Одне й те саме: гівняні ідеї для мультфільму.

— Ви показували ці повідомлення поліції?

— Так, — відповів Джош.

— І що? — спитав Страйк.

— Не думаю, що вони це сприйняли серйозно. Вони зациклилися на своїх ультраправих.

— Ви не проти, якщо ми це скопіюємо? — спитав Страйк.

Джош кивнув, і Робін перекинула папку з повідомленнями Аномії на власний телефон.

— Катя казала, ви намагаєтеся вирахувати, звідки він знає інсайдерську інфу, — глухим голосом сказав Джош. — Тут я не поможу. Я не пам’ятаю, кому, шо, коли казав. Я останні п’ять років був то бухий, то накурений... Ми обоє смалили конкретно. Ед теж іноді забувала, кому що казала... Забрала собі в голову, що Аномія — то Себ, бо бовкнула йому про Паперовобілу і колишню сусідку. Але вона і мені це казала, коли ми тіки створювали персонажа, і комусь іще, стопудів... Вона теж багато забувала, — жалібно повторив Джош, і Робін відчула, як всередині ворухнулося, майже завдаючи болю, співчуття до нього.

— Катя сказала, що протягом тривалого часу ви вважали Аномією Брама де Йонґа, — сказав Страйк.

— 1 ви, мабуть, подумали, що я придурок, коли прочитали ті повідомлення, — блякло відповів Джош, — але у Брама айкью більше 140. Його в школі тестували. Він іноді поводиться як трирічне дитя, але коли в нього почав ламатися голос, так іноді стало здаватися, що хлопцю років сорок... Ви знаєте про його мамку?

— Ми знаємо, що вона померла, — сказала Робін.

— Її убили, — пояснив Джош, — в Амстердамі.

— Чорт, — в унісон вирвалося у Страйка та Робін.

— Отож... Вона була наркоманка, продавала секс за гроші на зілля. Брамові було шось шість років, коли її кінчили... Вона його замикала в сусідній кімнаті, коли приймала клієнтів. Черговий мужик її задушив і пішов. І Брам шось два дні сидів у тій кімнаті... Потім прийшла його тітка, бо мамка не брала слухавку, і знайшла тіло і малого під замком.

— Господи, — стиха промовила Робін. — Який жах.

— Отож, — важко сказав Джош. — Не диво, що малий з приколами. Я коли тільки приїхав до Норт-Ґров, то думав, що він цікавий, а тоді... Я думаю, що то він підпалив мені кімнату за кілька днів до... до того, як це сталося. Маріам напустилася на мене. Вирішила, що я сам косяка упустив. А я просто прокинувся, а навколо всі кричать, вода ллється. Фіранки палають... Маріам так горлала, а я був насмоктався пива і покурив від душі, — провадив Джош, — тож, самі розумієте, ніфіга не торопав, що діється. Маріам мене випхала, і тіки коли я лишився сам-один серед ночі, то склав два і два і допер: це ж Брам. Це в його стилі.

— В його стилі зазіхати на чуже життя? — спитав Страйк, уважно дивлячись на Джоша.

— Я не думаю, що він реально комусь бажає смерті, — пласким, відстороненим голосом відповів Джош. — Просто хоче перевірити, як далеко здатен зайти. Нільс, мабуть, і міг би його зупинити, але Нільсові пофіг... Думаю, він взагалі не хотів брати на себе відповідальність за Брама. Катя казала вам, що Брам шпигував за мною та Еді крізь дірку в стіні нашої кімнати кілька тижнів?

— Так, казала, — відповів Страйк.

— От я тоді подумав, що він може бути Аномією. Він... він всяке бачив, коли жив з мамкою, так? Бачив таке, що малому бачити не можна. Він прибацаний і при цьому має інтелект генія, тож... так, я довго думав на Брама... але, мабуть, мені просто було легко на нього думати...

Робін чула, що у Джоша дуже сухо в роті. Хотілося запропонувати йому води, але вона не наважувалася: він не здатен був утримати склянку, а ще міг сприйняти пропозицію як порушення своїх кордонів.

— Чому ви кажете, що думати на нього було легко? — спитав Страйк.

— Бо, знаєте... Якщо прибацаний пацан просто робить шкоду і не усвідомлює, що коїть, то це не хтось із наших друзів. Але зарізав нас не Брам. Оця фраза, що він тепер про все подбає... Брам такого ніколи в житті не сказав би.

— Чому? — запитав Страйк.

Джош звів на детектива розфокусований погляд, вочевидь, думаючи. Врешті-решт він відповів:

— Якби Брам когось штрикнув ножем, то тільки шоб знати, що з того буде. Як та людина виглядатиме після того... як воно — убити людину. Він би убив, шоб убити, а не шоб забрати щось. Брам не творчий. Нільс весь час про це торочить. Садовить його шось майструвати, малювати... Нільс вважає, що мистецтво — це все.