— Вона вчинила так сміливо! — сказала Меделін. Сьогодні вона пила тільки воду з бульбашками і старанно хвалила його партнерку.
— Можна і так це назвати, — буркнув Страйк і сховав телефон у кишеню.
Поки дісталися до дому Меделін, у новинах з’явилися три фото особи, яка атакувала Альґіза, і головний суперінтендант у формі звернувся до громадськості із закликом надати будь-яку інформацію. Оскільки світлини нападника були взяти із чорно-білого запису камери спостереження, Страйк не чекав від них великої роздільності, проте на кожному фото ставив телевізор Меделін на паузу і уважно розглядав побачене.
На першому стоп-кадрі був момент поштовху: Червоні Підошви падав з платформи, маючи руки ще в кишенях, і було добре видно маску Бетмена на нападнику, а його тіло приховував натовп. На наступному фото була людина у масці Бетмена, що заходила у потяг. Оцінити статуру знову не було можливості, бо разом з ним у вагон сідала ще сила-силенна людей. Страйк розумів, що більшість із них не бачила замаху на життя Червоних Підошов через стовпище на платформі.
На третьому фото була розмита спина лисого й кремезного чолов’яги, який тікав із платформи вгору сходами. Головний суперінтендант пояснив, що нападник гадано зайшов до вагону, сховавшись від камер серед інших пасажирів, і там зняв маску Бетмена, під якою мав ще одну латексну маску на цілу голову. Після цього нападник покинув вагон і піднявся сходами до виходу зі станції, змішавшись із натовпом людей, які ішли шукати собі інші транспортні засоби. Третє фото єдине показувало нападника у повний зріст, і дуже скидалося на те, що розвиненою мускулатурою він завдячував підбитому костюму.
Що сталося з нападником потому, як він залишив станцію, поліція або не знала, або не розголошувала ці відомості.
— Господи Ісусе, — сказала Меделін, — от бідолаха. Найбільше постраждала голова, так? Диво, що він не зламав шию.
Скільки Страйк не прокручував запис камер спостереження, на якому Червоні Підошви падав на рейки, а Робін та Мо (так звали чоловіка у костюмі Супермена, завдяки якому Червоні Підошви, власне, вижив, і з яким Страйк та Робін встигли поговорити, поки чекали, щоб дати свідчення) стрибали слідом за ним, лихе передчуття його не покидало. Якщо рунічне татуювання Червоних Підошов мало ті конотації, які приписував йому Страйк, шанси, що «Розполовинення» не поєднає постать Робін Еллакотт із чоловіком, який ударив одного з членів організації у «Кораблі та лопаті», наближалися до нуля.
— Ох, Робін, понад сумнів, заслужила на нагороду. Тобто вони обоє заслужили, — прокоментувала Меделін.
Вони пішли у ліжко і з ентузіазмом — принаймні з боку Меделін — кохалися. Страйк знову пригадав Шарлотту, чиє лібідо найбільше стимулювали драми та конфлікти, хоча й підозрював, що запал Меделін підживлює скоріше бажання затьмарити спогади про сварку після її презентації. Будучи тверезою, вона не заснула одразу після любощів, а й далі обговорювала те, що сталося на станції, — вочевидь, вважаючи, що Страйку приємна її цікавість до його робочого дня. Врешті-решт він сказав їй, що дуже втомився, і вони заснули.
Вранці Меделін розбудила його з горням свіжозвареної кави, а тоді повернулася у ліжко і знову ініціювала секс. Страйк не міг прикинутися, ніби йому неприємно, що оголена жінка повільно спускається його тілом, щоб взяти у рот прутень, але тільки на піку оргазму на мить забув про своє лихе передчуття, а коли кінчив, воно повернулося з новою силою. Промовляючи слова вдячності та ніжності, Страйк думав тільки про те, чи скоро йому вдасться піти звідси.
Була неділя. Меделін, вочевидь, сподівалася цілий день провести у його товаристві, що він навряд чи витримав би. Страйк чудово розумів, що не має змоги відвести потенційну загрозу з боку «Розполовинення», але потреба реагувати на невисловлену вимогу запевнень, що він повністю пробачив Меделін, підносила стрес на рівень, з яким годі було миритися у хоч який, але вихідний. Страйк запевняв себе, що просто прагне побути на самоті та в спокої у своїй квартирі на горищі, та насправді відчував потужне бажання зв’язатися з Робін, хоч певної причини на те не було. Сьогодні вона переїжджала за допомогою батьків і мала повно справ, і якщо Страйк заговорить про татуювання на грудях у постраждалого зі станції, Робін може просто не усвідомити, у якому загрозливому становищі вони ризикують опинитися.
За годину Страйк вийшов з ванної кімнати Меделін і виявив пропущений дзвінок від Дева Шаха. Оскільки практично будь-що інше принаджувало його більше, ніж обговорення планів на чудовий весняний ранок з Меделін, Страйк із фальшивим жалкуванням заявив, що має передзвонити Деву, і з телефоном вийшов до спальні.
— Привіт, — сказав Дев. — Є новини щодо Яґо Росса.
— Кажи, — озвався Страйк.
— Я терся на дорозі під їхнім заміським будинком, прикинувшись, що мені пробило колесо велосипеда.
Росс із трьома старшими дівчатами виїхав за ворота, тоді зупинився. Середульша вийшла з машини. Вона щось забула. Росс накричав на неї, обзивав безмозким малим гівном, все таке. Що я все те чую, йому було до одного місця.
— Ти записав це?
— Негайно увімкнув камеру, але там важко розібрати слова. Росс наказав дитині піти забрати те, що вона забула, пішки. Там від воріт іти з чверть милі. У малої був синець під оком.
— Гадаю, я в курсі цієї історії, — сказав Страйк. — Її старша сестра писала про сімейний вікенд у соцмережах.
— Гаразд, отже, поки вони чекали на середульшу сестру, цей шпетив старшу. Наскільки я почув, вона намагалася захищати середню. Здається, цей дав їй ляпаса, але за відблисками сонця від вікон машини на камері не видно.
Нарешті з’явилася середульша, тягнучи за собою валізу. Я зробив вигляд, що треба перемістити велосипед, зайняв кращу позицію.
Коли дівчинка повернулася, Росе вийшов із машини і накричав на неї, бо довго йшла. Відчинив багажник, закинув туди валізу. Вона пішла, збираючись сісти на заднє сидіння, а цей дав їй копняка, щоб жвавіше рухалась. І ось це я записав чітко та ясно.
— Це чудово! — сказав Страйк. — Тобто не це...
— Та я зрозумів, — відповів Дев задумливим тоном. — Просто покидьок кінчений. Якби це відбувалося десь у місті...
— Старша дівчинка написала у соцмережах, що люди їхнього кола не мають соціальних працівників. Де ти зараз?
— У машині, їду у бік Лондона слідом за ними. Зазвичай він завозить двох молодших до матері, а тоді везе старшу у Бененден.
— А близнята де?
— Досі в будинку з нянькою.
— Що ж, збіса добра робота, Деве... Звісно, його адвокатка може заявити про стрес та зрив і відправить на курси управління гнівом, щоб задобрити суддю. Але якщо нам вдасться записати ще пару таких епізодів і встановити звичність цих дій...
— Так, — погодився Шах. — Що ж, повідомлю, коли тут станеться щось іще.
— Дяка. На зв’язку.
Страйк, який провадив цю розмову у футболці та трусах, тепер натягнув штани, не припиняючи думати про Робін та «Розполовинення». Зрештою прийнявши рішення, він начепив на лице підхожий вираз жалю та стривоженості і вийшов зі спальні до вітальні, де на нього чекала Меделін.
— Проблеми? — спитала вона, глянувши на його обличчя.
— Так, — відповів Страйк. — У підрядника жінка щойно впала з бісової драбини. Зламала зап’ясток.
Брехня легко спала йому на думку, бо колись така історія насправді трапилася з дружиною Енді.
— Ох. Тобто тепер...
У Страйка знову задзвонив мобільний. На екрані висвітився номер Каті Апкотт.
— Вибач, на це теж треба відповісти. Треба цю ситуацію розгрібати. Знову вийшовши у спальню, він прийняв дзвінок.
— Страйк.
— Ой, так, добридень, — почувся трохи задиханий голос Каті. — Сподіваюся, це нічого, що я дзвоню у неділю?
— Все гаразд, — запевнив Страйк.
— Я вчора була у Джоша, і лікарі гадають, що десь за тиждень він почуватиметься достатньо добре, щоб вас прийняти, якщо вам буде треба його розпитати. Кількість відвідувачів обмежена, у будні дні часто приходять його батько та сестра, але якщо у вас буде змога в наступну суботу...
