— І от я почула, як Еді розповідає Себу, що вона типу взяла для Паперовобілої трохи від дівчини, з якою колись жила в одній квартирі? Типу за тією дівчиною упадало багато хлопців, а вона мала спеціальну тактику, щоб їх мучити? Ви бачили, у мультфільмі Паперовобіла так само дуже противна до Серцика, а той у неї закоханий? Але час до часу вона типу дарує йому трохи надії, щоб він не втік?
— Так-так, — кивнула Робін. — Це неймовірно цікаво. Фанати будуть у захваті від таких подробиць.
— Так, але я тоді ще не знала того, що Аномія потім написав у твіттері, що та дівчина була чорна? І це було... процитую Аномію, вона пробила дно? Нащо виставляти подругу в такому світлі? Робити з неї таку... динамщицю?
— Правду кажучи, — мовила Робін, — Еді не розголошувала своє джерело натхнення. Це зробив Аномія.
— Наскільки я зрозуміла, Аномія, типу, втомився від її лицемірства? Вона себе виставляла такою прогресивною, а за лаштунками була зовсім інша?
— Так, — кивнула Робін, — я розумію, про що ви. Оскільки ви торкнулися теми політики... чи у вашій книзі йтиметься про історію з Воллі та Дреком?
— Так, я цьому присвятила окремий розділ, — відповіла Ясмін, спохмурнівши. — Це просто божевілля? Хто б міг подумати, що альт-райтів зацікавить «Чорнильно-чорне серце»? Ми всі страшенно розлютилися, коли вони почали до нас лізти і, розумієте, привласнювати персонажа, бо всі любили Дрека, він такий класний, аж тут він почав означати зовсім інші речі?
— Ви ж були знайомі з Воллі?
— Так, — відповіла Ясмін, і видно було, що їй стало нелегко. — Звісно, те відео про «печивко»... ні, справді, після такого вони не мали іншого вибору, крім як вигнати його? Але багато фанів засмутилися, коли він пішов? Хіба він не міг просто вибачитися? У фандомі був великий розкол. Але Майкл Девід, який прийшов замість нього, виявився чудовим.
Коли Ясмін назвала ім’я Майкла Девіда, на її блідих щоках проступив густий рожевий рум’янець.
— Так, — погодилася Робін. — Але ж він також покинув мультфільм, правильно?
— Гм... ну так, він же отримав ту роль у «Нещасному випадку», — відповіла Ясмін. — І грає у новій постановці на Вест-Енді наступного місяця.
Рум’янець плямами спустився їй на шию.
— Але він підтримує зв’язок із фандомом? — провадила Ясмін. — Він так само член спільноти Чорнильних Сердець, і це так приємно? Я думаю, йому самому було приємно отримати стільки підтримки від фанатів? Бо коли його взяли на роль, було багато грубості, бо дехто хотів повернути Воллі? Але він так вдячно сприйняв підтримку інших, бо ми казали, що треба дати йому шанс?
— Це так чарівно, — теплим тоном сказала Робін, але твердження Ясмін її зацікавило. За всі години, присвячені вивченню твіттерів Аномії та інших фанатів «Чорнильно-чорного серця», їй ніде не трапилося жодної ознаки контакту між Майклом Девідом та фанатами, жодного натяку від самого актора, що він, покинувши мультсеріал, підтримує зв’язок із фандомом.
— Так, — погодилася все ще рум’яна Ясмін. — Я з ним навіть трохи знайома? Він сам написав, щоб подякувати за всю підтримку, коли пішов з шоу? Я маю квитки на його виставу і він пообіцяв потім дати мені автограф?
— Нічого собі, — сказала Робін.
— Насправді, — раптом знову стривожилася Ясмін, — це, мабуть, теж краще вилучити? Бо знаєте, моя дружба з Майклом дещо... приватна?
— Звісно ж, — запевнила Робін. — Я не буду про це згадувати... Перейдімо тепер до історії з «Розполовиненням».
Вона очікувала, що ця тема стривожить Ясмін. Так і сталося.
— Ви маєте на увазі те угруповання нациків чи щось інше?
— Я саме про них, — сказала Робін. — Ви пишете про те, як вони, можливо, маніпулювали фанатами, у своїй книзі?
— Я... насправді ні... Я не думаю, що фанати справді могли на це купитися, якби «Розполовинення» запустило якісь облудні чутки?
Але плями на шиї у Ясмін тепер виглядали практично як кропивниця на обличчі Ґуса Апкотта. Робін мовчала і не усміхалася, просто дивлячись на Ясмін крізь скельця-окулярів; та почала помітно нервувати.
— Так, і я саме це сказала поліції? Що після тієї статті багато фанатів почали казати: «А, тобто якщо ти десь колись сказав щось погане про Еді Ледвелл, то ти типу нацист і хотів довести її до самогубства?» Ну хіба це не абсурдно?
— Але ви звернули увагу на появу огидних чуток про Еді, правильно? Настільки, що навіть зібрали ціле досьє і передали Джошу.
— Я... те, що я передала Джошу, ніяк, ну от просто ніяк не могло бути обманом від «Розполовинення», — відповіла Ясмін. — Я це знаю точно, бо... бо люди, від яких я це дізналася, точно не мають стосунку до «Розполовинення».
Запала тривожна мовчанка. Ясмін знервовано пригладила волосся.
— Я просто хочу сказати, що це цілком могло виявитися правдою? Але не виявилося. Вони просто помилилися. І ще хочу додати, що один з тих людей, що це казали, чорношкірий, тож він точно не може належати до «Розполовинення».
Робін спав на думку абсолютно божевільний здогад, який вона б негайно відкинула, якби її візаві не зашарілася ще сильніше.
Але ж Ясмін не могла вважати, що Майкл Девід анонімно грає у «Гру Дрека»? Чи вона настільки введена в оману, що вірить, ніби успішний актор міг довгі години присвятити пошукам доказів, ніби Еді Ледвелл і є Аномія, замість займатися блискучою кар’єрою на телебаченні й театральній сцені? І якщо Ясмін справді вірить у таку фантастичну брехню, хто міг так уміло прищепити їй думку, ніби вона спілкується з самим Майклом Девідом?
— Чорношкірий? Ви це точно знаєте?
Виникла нова пауза; Робін була певна, що Ясмін прикута до стільця страхом, який тільки-но почав піднімати голову. Напевно, сумнів, який вона так довго успішно придушувала, нарешті виповз із підсвідомості, ніби отруйний скорпіон. А ще, мабуть, Ясмін почала підозрювати, що і Венеція Голл, яка так упевнено ставить дуже конкретні питання, зовсім не та, ким Ясмін її вважає. Її обличчя залила нездорова жовтизна, але на шиї так само цвіли червоні плями. Що довше тягнулася пауза, тим нажаханішою ставала Ясмін.
— Так, — нарешті вимовила вона. — Я точно це знаю.
— А, ну якщо ви з цією людиною бачилися, — усміхнулася Робін. — Тож ви не думаєте, що до смерті Еді причетне «Розполовинення»?
— Н-ні, — відповіла Ясмін, затинаючись. — Н-не д-думаю.
— Чи що це зробив Аномія?
Робін вкинула це питання, знаючи, що втрачати вже нічого. Ясмін, може, і боїться тепер, що Венеція Голл зовсім не журналістка, але попелясто-білява перука, контактні лінзи та окуляри означають, що Робін Еллакотт вона не впізнає.
— Що ви маєте на увазі?
— Ну, ви чимало розповіли про те, що Аномія має всі підстави ображатися на Еді Ледвелл, — усміхнулася Робін.
— Аномія не міг цього зробити, — сказала Ясмін. — Просто не міг.
— Що ж, гадаю, на цьому все, — сказала Робін і вимкнула диктофон. Дуже-дуже дякую, що погодилися поговорити зі мною, це було так захопливо! І успіху вам із книжкою!
Ясмін виглядала контуженою. Вона навіть забула про свій висхідний тон, коли жінки обмінювалися останніми люб’язностями, перш ніж розійтися. Робін дивилася, як вона повільно виходить з кафе, низько опустивши голову, і зовсім не здивувалася, коли Ясмін дістала телефон і почала щось набирати. Сама вона тимчасом витягнула власний мобільний і написала повідомлення Страйку.
Маю дещо дуже цікаве. Де тебе шукати?
56
Розум програв у борні,
Так дзвіницю стрункую
Двигіт землі руйнує,
Так щоглу вражає гримниця...
Крістіна Россетті,
«Гоблінський ярмарок»
— Що ж, ти впоралася в десять разів краще за мене, — сказав Страйк з-під маски Дарта Вейдера за двадцять хвилин.
Всю минулу годину він колами ходив навколо стенда « Чорнильно-чорного серця», спостерігаючи за мінливим натовпом, але користі від того було небагато. Наразі він сперся на край ятки, де торгували подушками з картинками анімешних тваринок, бо настав час трохи розвантажити куксу.
