— А про «Гру Дрека» ви у своїй книжці теж напишете?

— Так, головний творець дозволив мені присвятити їй окремий розділ і розказав про дещо з внутрішньої кухні? Думаю, фанати будуть щасливі дізнатися про гру більше.

— Цей головний творець часом не знаменитий... чи знаменита... Аномія? — спитала Робін, і Ясмін захихотіла.

— Тільки не питайте в мене, хто це.

— Тобто ви знаєте?

— Не маю права казати.

— Зрозумію це як «так», — усміхнулася Робін. — Якщо ви маєте від цієї людини дозвіл писати про внутрішню кухню, це означає, що ви з нею — чи з ним — підтримуєте прямий зв’язок?

— Ну... — Ясмін захихотіла. — Просто Вотерґейт якийсь!

— Але ж він — це справді він?

— О так, щодо цього сумнівів немає ні в кого, — відповіла Еді.

— Аномія часом поводився... гм... гадаю, правильне слово тут — «негуманно»... з Еді в інтернеті, так?

Усмішка Ясмін зблякла.

— Ну... знаєте... він бував трохи грубуватий, але він... ох... дуже неприємно таке казати тепер? Але фани відчували зневагу? З боку Еді?

— В якому сенсі? — спитала Робін.

— Вона, типу, погано відгукувалася про гру? А ми всі гру дуже любили? А вона бере і каже, люди, ви не зрозуміли мультфільм? Тож звісно, що всі образилися?

— Зрозуміло, — кивнула Робін.

— І от вона таке сказала, і Аномія став... ніби як лідером фандому? Він, ну, дуже розумний і такий... культурна особа? І, мабуть, фани вирішили, що Аномія заслуговує на визнання з боку Еді після того, як він так тяжко працював? І на фінансову винагороду за своє творіння? Бо розумієте, цій людині дуже важко ведеться через певні особисті обставини?

Робін подумала, що як на людину, яка буквально нещодавно вважала, ніби Аномія — це Еді Ледвелл, Ясмін на диво віддана своїй новій теорії.

— Ви точно знаєте, хто Аномія насправді, — сказала Робін, дивлячись на Ясмін із удаваною підозріливістю й цікавістю, і та врешті-решт знову захихотіла.

— Ну добре, добре, я просто склала два і два, просто трохи дедукції, і це типу очевидно? І мене дуже надихає те, чого він добився, попри його особисті обставини? І, мабуть, Аномія і вся його сім’я жили б геть інакше, якби Еді хоч трошки підтримала гру? І поділилася статками з Аномією? А вона не хотіла навіть платити його...

Ясмін обірвала себе на пів слові; виглядало це майже комічно. Робін намагалася вгадати, яким мало бути останнє слово — «навіть платити його зарплату»? «ренту»? Але така побудова речення виглядала вкрай дивно.

— Вона в чомусь підвела Аномію, так? — спитала Робін. Ясмін завагалася.

— Якщо можна, я б хотіла більше про Аномію не говорити.

— О, звісно, — закивала Робін, вирішивши, що можна буде вивернути на тему невиконаних фінансових зобов’язань Еді пізніше.

— Наскільки я розумію, коли мультфільм пішов з ютубу, все стало дуже... комерційно?

— Так, — з жаром закивала Ясмін. — Комерційно! Це саме те слово. І люди, які від самого початку працювали над мультфільмом, їх просто... Ну тобто для мене це було навіть полегшення, бо роботи в «Лолі Джун» стало дуже багато? А ходити пішки у Гайґейт, щоб відповідати на всі ті листи... вони ж мені навіть метро не оплачували? Звісно, Джош був невинний, він узагалі не торкався фінансових питань, — тепло всміхнулася Ясмін. — Це все... ну власне, я про це й пишу у книжці? Бо, як на мене, потрібна цілковита чесність та відвертість, коли берешся за таку...

— Звісно, звісно, — погодилася Робін.

— Еді... так змінилася? Стала така поважна й закрита? Почала думати, що всі хочуть поживитися за її рахунок? А я зблизька бачила, що з нею коїться? І вона більше не хотіла працювати з Катсю? Вона дуже грубо з нею розмовляла, навіть коли я ще була там? А Катя чудова. Я дуже люблю Катю, і життя в неї теж не мед... а Еді, Еді стала іншою, розумієте?

— Пропоную трохи повернутися назад і прояснити хронологію, — запропонувала Робін. — Як довго ви працювали на Джоша та Еді?

— Трохи довше року? — відповіла Ясмін. — Від серпня 2011 року до листопада 2012-го.

— Тобто ви знайомі з усіма оригінальними акторами озвучення?

— Так! — знов заусміхалася Ясмін. — Джош, Тім, Бонґ, Люсі, Катріона, Воллі та Пез... Правда, Пез — Престон Пірс — уже не озвучував мультфільм, коли я почала працювати на Джоша та Еді? Він не думав, що «Чорнильно-чорне серце» матиме успіх. Він, бувало, відпускав дуже саркастичні...

Ясмін замовкла, раптом занервувавши.

— Будь ласка, вилучіть це. Не хочу, щоб Пез на мене сердився.

— Так, звісно, я це вилучу, — запевнила Робін. — Власне... — Вона вимкнула диктофон. — ...поговорімо не під запис.

Ясмін, здавалося, не знала, радіти чи лякатися.

— Ви знаєте, що ходять чутки, ніби Аномія — це Престон Пірс? — спитала Робін, уважно спостерігаючи за реакцією Ясмін.

— Пез? — недовірливо розсміялася Ясмін. — О ні, це не Пез, оце вже точно.

— Тобто Аномія говорить без ліверпульського акценту? — усміхнулася Робін.

— Навіть і близько ні, — відповіла Ясмін. Робін подумала, що вона, можливо, ніколи не чула голосу Аномії, бо тон відповіді був непевний.

— Чому ви вважаєте, що Престон може на вас розсердитися? — спитала Робін.

— О, ну, він просто такий... — почала Ясмін. — Він ніби ті хлопці, які цькували мене у школі ?

Згадавши, як агресивно Пез поставився до дівчини з блакитним волоссям на вечірніх курсах, Робін вирішила, що розуміє думку Ясмін.

— Ми можемо продовжувати? — спитала вона, поклавши палець на кнопку «запис».

— Так, я дуже за, — відповіла Ясмін, пригубивши своє лате.

— Наскільки я розумію, проблемних моментів «Чорнильно-чорного серця» ваша книжка теж торкається? — спитала Робін; диктофон знову працював.

— Так, аякже, — кивнула Ясмін. — Важливо ставитися до речей критично, навіть якщо ти їх дуже любиш?

— Безперечно, — погодилася Робін.

— Тож я, типу, про те, як фанати розчарувалися в Еді? Через певний контент, певні жарти?

— Щоб краще розібратися в питанні, я почитала блоґ, який називається «Перо правосуддя», — сказала Робін, уважно спостерігаючи за Ясмін, але та нітрохи не знітилася.

— Так, я його теж читаю, — кивнула Ясмін. — Він непоганий, але я далеко не з усім погоджуюся. Там є одна стаття з критикою того, як Чорне Серце переслідує Білу Примару? Як на мене, це вже притягнуте за вуха? Де там той расизм... Слухайте, а можна це теж вилучити? — спитала Ясмін, раптово знов занервувавши. — Розумієте, я всім серцем проти расизму. Я страшенно обурилася, коли дізналася, що Еді списала Паперовобілу з чорношкірої дівчини.

— Тобто ви і це знали? — різко спитала Робін.

Щойно слова злетіли з вуст, вона про них пожалкувала. Цей тон не міг належати Венеції Голл; в ньому бриніло обвинувачення. Ясмін це, здається, вразило.

— Та це наче всі знали? — з сумнівом промовила вона.

— Вибачте, — примирливо усміхнулася Робін. — Здається, цей факт вперше оприлюднив Аномія, тож я подумала, що ви могли дізнатися про це особисто від нього.

— А, — озвалася Ясмін. — Ні, я просто одного дня була у Норт-Ґров? І вносила зміни на їхній сайт? І Джош спитав, чи не хочу я потім піти випити? До них у кімнату нагорі, бо вони щойно закінчили нову серію?

Говорячи про це, вона почервоніла. Цей спогад, вочевидь, був важливим для Ясмін.

— Клас, — прокоментувала Робін, намагаючись повернути минулий легкий, дружній тон.

— Ага, — кивнула Ясмін. — Там були я, Джош, Еді, Себ... він раніше допомагав з анімацією? І ще Пез та Воллі. І вони всі, знаєте, курили траву? — трохи знервовано захихотіла Ясмін. — Ну тобто вони ніколи цього не приховували, це не секрет, але сама я не вживаю, воно мені якось...

Перед очима Робін раптом постала яскрава картинка: Ясмін завмерла на краєчку стільця у тісній, повній диму кімнаті, навколо розвалилися обкурені творці та актори, і безоплатна асистентка у повному захваті, що її сюди допущено, але водночас почувається ніяково, слухняно сміється разом з усіма і жадібно ловить кожне слово.