Робін звернула увагу на невеличке пересмикування. Досьє Ясмін містило насправді всього одну чутку про Еді. Тим не менш, вона сприйняла за чисту монету спробу Ясмін виставити себе засмученою, проте надійною вістункою численних незугарних облуд. Вона підозрювала, що Ясмін подібно до Тіма Ашкрофта хотіла, щоб Венеція Голл почула історію про її зустріч із поліцією з власних вуст Ясмін, а не ще від когось.
— І я уклала таке собі досьє? Щоб Еді та Джош могли передати його своїм піарникам чи що? І я віднесла досьє Джошу, і він мені подякував, бо гадки не мав, що люди таке говорять? А потім, коли я почула, що сталося, я сама пішла в поліцію? Подумала, що це мій обов’язок? І сказала одному з офіцерів, що почуваюся просто жахливо, бо я ж всього-на-всього хотіла допомогти Джошу та Еді, а вони зустрілися на цвинтарі, щоб обговорити чутки, які я показувала Джошу? І один з офіцерів сказав, що це зовсім не моя провина? Що такі, як я, часто винуватять себе ні за що?
Підозрюючи, що чуйний офіцер ніде, крім уяви Ясмін, не існує, Робін із максимально можливою щирістю сказала:
— Для вас це, мабуть, був такий жах.
— Справжній жах, — погодилася Ясмін, хитаючи головою дуже обережно, щоб не зіпсувати зачіску. — Поліція питала, чи я комусь розповідала, що вони збираються зустрітися на цвинтарі? А я нікому не казала, бо Джош мені довіряв і знав, що я не розкажу? Я насправді думала, що крім мене, ніхто не знав про місце зустрічі? Але, мабуть, Еді комусь розповіла, а може, потім той хтось розповів комусь іще? Чи на них напали просто так? Адже могло таке статися?
Робін, яка вже вирішила, що всі питання, пов’язані з «Розполовиненням», почекають до кінця інтерв’ю, спитала:
— А вас не просили надати алібі, не ставили жахливих запитань? Адже ви знали про місце зустрічі?
— Ем... Так, просили, — відповіла Ясмін, вперше виявляючи стриманість. — Я була у сестри. На дні народження небоги? Тож я ніяк не могла...
— Ох, ні, — поспішно запротестувала Робін, — тільки не подумайте, що я...
— Ні-ні, в жодному разі, — зі смішком запевнила Ясмін. А тоді дещо тихішим голосом промовила: — Поліція сказала, щоб я була дуже обережною. Задля моєї, знаєте, безпеки? Адже я... — Ясмін ніби ніяково знизала плечима, — я доволі помітна постать у фандомі? І відомо, що я дружила з Джошем, тож поліція сказала, будьте дуже уважні та обережні? Бо раптом це якась вендета проти всіх причетних?
— Ого, — сказала Робін. — Це дуже страшно.
— Так, — погодилася Ясмін і відкинула волосся за плече. — Я навіть замислилася, чи варто далі писати книгу? Чи, знаєте, розумно з мого боку додавати собі слави? Але насправді мати проект — це так чудово, можна всі негативні емоції вилити у щось позитивне? Знаю, що Філ такої самої думки... це наречений Еді? — додала вона. — Він благословив мій проект і навіть трохи допомагає мені з ним? Він отримає тридцять відсотків роялті. І ми думаємо передати гроші на благодійність? Допомога жертвам нападів із застосуванням холодної зброї?
— Це просто чудово, — сказала Робін. — Бідолашний її наречений, йому через таке доводиться проходити.
— О, Філ так горює... але справді хоче допомогти з книгою заради, типу, пам’яті про Еді?
— Це так чудово, — погодилася Робін.
— Власне, він розповів про її погляд на подальший розвиток історії? Мабуть, фанати зрадіють, що є можливість дізнатися про її плани? Ох, ви не уявляєте, його так цікаво слухати.
— Можу собі уявити, — з ентузіазмом закивала Робін. — Bay. Як добре мати таке джерело!
— Так. Він стільки всього знає, що це майже як сама Еді? Я не хочу спойлерити, але вона придумала двох абсолютно нових персонажів для фільму, і вони просто неймовірні! Філ пам’ятає стільки подробиць. Звісно, я не знаю, чи «Маверик» їх використає, але впевнена, що фанати з великою радістю прочитають власні слова Еді про цих персонажів і про їхню роль у сюжеті фільму? Бо вона і це продумала?
— Є нотатки, написані її рукою?
— Нотаток як таких немає, але Філ має неймовірну пам’ять.
— Фантастично, — відповіла Робін, щоб не казати «чудово» ще раз. — Розкажіть мені, будь ласка, про структуру книжки. Як саме ви...
— Звісно ж, я пишу про мультфільм від самого початку, ще з ютубових часів? Але в центрі книжки ми, фанати? І те, що ми самі принесли у фандом, як сформували його, адже це, типу, унікальне явище?
Ясмін промовила ці слова без тіні іронії» а тимчасом за бар’єром, який відділяв їхній столик від прохідної зади, крокували собі віддані адепти сотень інших франшиз.
— Яку рису «Чорнильно-чорного серця» ви вважаєте особливо привабливою? Чому саме ви закохалися у цей твір?
— Ну, очевидно, гумор? — усміхнулася Ясмін. — А ще цей божевільний, трошки романтичний, лячний світ? Все таке гарне, а ці персонажі, вони так чудово тримаються попри все? Ви ж знаєте культову фразу з першої серії?
Робін похитала головою. Вона не додивилася першу серію.
Ясмін розіпнула поли важкого кардигана і показала слова, написані білим по чорній тканині футболки: «МИ ВЖЕ ПОМЕРЛИ. ДАЛІ МОЖЕ БУТИ ТІЛЬКИ КРАЩЕ».
Робін слухняно засміялася.
— Я думаю, якщо людина колись почувалася чужою в цьому житті чи, знаєте, якоюсь неправильною чи повною невдахою, то цей мультфільм ніби про неї?
— А ви так почувалися? — спитала Робін, сама почуваючись психотерапевтом.
— Так, трохи було, — кивнула Ясмін. — Мене, типу, сильно цькували у школі?
— О, мені так шкода, — сказала Робін.
— Та нічого, я ж тепер доросла, все вже позаду? А ще я завжди порівнювала себе зі старшою сестрою? А Паперовобіла у мультфільмі теж багато говорить про свою сестру? Що та жива, ходить на вечірки і все таке?
— Так, і справді, — погодилася Робін.
— Ну і, звісно, Серцик? — провадила Ясмін, і її усмішка стала широкою як ніколи. — Ми всі любимо Серцика. Джош так чудово його озвучив? Ми всі сподіваємося, що коли Джош одужає, він знову бути говорити за Серцика?
Буденний тон Ясмін дав Робін зрозуміти, що вона дуже мало знає про ушкодження, яких зазнала шия Джоша Блея після зустрічі з мачете. Ясмін так легко говорила про шок і страх, але здавалася Робін якоюсь дивно ізольованою від того, що сталося на цвинтарі.
— Тож так, у книзі я пишу про самий початок? Як фанати реагували на різних акторів озвучення, з якими я була знайома...
— Так, — закивала Робін, — звісно, ви ж всіх знали? Ми можемо повернутися до вашого знайомства з Джошем та Еді?
— О, ну я стала великою фанаткою буквально одразу? Але на Гайґейтському цвинтарі ніколи не бувала? Тож одного дня я зібралася і пішла туди. А потім трохи загубилася? І зайшла просто у Норт-Ґров. Я чесно не знала, що та будівля — це той Норт-Ґров, де вони тоді жили, просто побачила крамничку і захотіла купити щось цікаве? І чесно не повірила власним очам, коли отак ніс до носа зіткнулася з Джошем! Він працював на касі, а його агентка Катя з ним розмовляла.
Робін, яка чудово знала, що крамничку при мистецькій резиденції з вулиці не видно, кивнула, усміхнулася і зробила помітку.
— І я так, знаєте, завмерла? — розповідала Ясмін, сміючись і розчісуючи пальцями волосся. — І сказала щось типу «о Боже, я тебе люблю!» — ну тобто що я люблю мультфільм — і мені стало так ніяково! Але Джош виявився дуже милим і говірким? А тоді в нього з’явилася якась справа, а я лишилася з Катею? Вона така чарівна, я просто обожнюю Катю. Я спитала, як Джош та Еді ставляться до всієї цієї уваги і всього такого? А вона записала мій номер, бо я сказала, що готова допомагати, набирати тексти чи що, і навіть готова це робити безкоштовно? І ось як все вийшло?
— Неймовірно... А оця гра, — Робін зробила вигляд, ніби звіряється з нотатками, — «Гра Дрека»... вона тоді вже існувала?
— Так, — нітрохи не знітившись, відповіла Ясмін. — Це був класний спосіб для фанатів, типу, контактувати? Такий великий чат, де всі обговорювали персонажів і сюжети, і була така атмосфера ентузіазму? Гра, знаєте, дуже допомогла серіалу ще від самого початку?
