Ні, мама не винна, то я винна. Вона сказала, що можна, тільки якщо ти дозволиш.
Пізніше матиму з нею розмову.
Страйк підняв брови, тоді зрозумів, що Робін не бачить його обличчя, і спитав:
— Наскільки я розумію, ця Кріс Воссі Восс...
— Так, це Крістабель, старша донька Росса. Чотирнадцять років, навчається у Бенендені. Я вже два тижні стежу за її соціальними мережами, бо вона постійно пише про батька-нарциса, але жодних корисних для нас подробиць досі не було. Але я вчора походила по перехресних покликаннях і знайшла цей пост на реддіті.
— Класно придумала, — похвалив Страйк, сердячись, що сам про таке не здогадався. — От тобі й батьківство у добу інтернету. Діти несуть у мережу все, що ти буцімто ховаєш за зачиненими дверима.
— Саме так, — відповіла Робін, забрала телефон, відкрила нову сторінку і показала Страйку. — Ось, дивися. Це вона запостила, поки ми їхали у метро.
Пост u/ChrisWossyWoss 20 хвилин тому
Потрібна порада щодо батька, який розпускає руки
Я більше не можу це терпіти, але не бачу виходу і почуваюся абсолютно безпомічною. Мені 14, тому не пропонуйте обірвати спілкування чи кудись переїхати абощо, я поки не можу цього зробити.
Мій батько завжди розпускав руки зі мною, сестрами та мамою, штовхав, давав ляпаси, одного разу так приклав мою сестру головою об підлогу, що в неї були ознаки струсу мозку. Коли я була маленька, то одного разу бачила, як він тягне маму сходами, тримаючи за горло. Слава богу, вони з мамою розлучилися, але мені досі доводиться з ним бачитися.
Мама ніколи нікому не казала, що він б’є нас, — мабуть, боялася розголосу чи отримала краще забезпечення від нього, коли не стала сваритися. Він платить за мою школу, в школі класно, але я б пішла і виїхала куди завгодно, тільки б його не бачити.
У ці вихідні я гостюю в нього, тут бабуся і всі його діти (він має ще двох від другої дружини, але насправді йому цікавий тільки один мій брат, — на дівчаток йому начхати). Він уже влаштував мені вирвані дні, бо я хотіла замість цього поїхати до подруги на день народження.
І от стався великий скандал, бо моя молодша сестра випадково залишила двері стайні відчиненими, і батьків верховий кінь утік. Коли він про це дізнався, то просто озвірів. Він так сильно вдарив сестру, що в неї тепер набряк на одне око, а коли я намагалася його зупинити, бо злякалася за неї, то мене він теж ударив, і в мене розпухла губа, але мені навіть байдуже.
Бабуся зайшла до нас із сестрами і сказала вибачитися перед ним (за що блін я маю перед ним вибачатися, чи найменша, якої взагалі там близько не було), і тоді всі помиряться.
Якби ви побачили будинок мого батька, то не повірили б, що в такому палаці серед природи і тварин хтось може бути нещасним, але це тільки показує, що люди нічого не тямлять. Я просто ненавиджу це місце.
Як людям, які потрапили в таку ситуацію, як я і мої сестри, вийти з неї? Я його ненавиджу. Невже я мушу і далі з ним бачитися? Я просто знаю, що коли розповім учителям, то стане тільки гірше в десять разів, бо до людей нашого кола соціальні працівники не ходять. Я дзвонила мамі, але вона не бере слухавки.
Будьласка, порадьте хтось щось, бо я боюся виходити з кімнати.
Під постом було три відповіді.
u/evelynmae31 15 хвилин тому
поведінка твого батька — це аб’юз і знущання з дитини. Я в шоці, що бабуся тебе не захищає. А що твоя мачуха, вона не може якось вплинути на нього?
u/ChrisWossyWoss 11 хвилин тому
мачухи тут нема, батько з нею розлучається теж. Але вона нічим за нього не краща. Я просто хочу знати, що можна зробити, щоб більше з ним не бачитися. Я просто не бачу, як не зробити ще гірше. Я точно знаю, що він придумає, як відігратися на мамі.
u/evelynmae31 9 хвилин тому
Ти не повинна думати про те, як захистити маму. Це вона має тебе захищати.
u/ChrisWossyWoss 7 хвилин тому
у нашій сім’ї все не так, але дякую за підтримку
Страйк так довго дивився в екран, що Робін зазирнула йому в обличчя, подумавши, що він заснув. Проте очі у Страйка були розплющені. Він побачив, що вона дивиться на нього, і повернув Робін її телефон.
— Вибач, — промовив він. — Господи. Та як я тільки... ну звісно, він б’є своїх доньок. Я знаю, що він бив як мінімум одну свою подругу. Шарлотта мені про це розповідала. Ще й сміялася.
— Сміялася?!
— О так, — відповів Страйк. — Шарлотта вважала, що та дівчина зв’язалася з Россом тільки заради грошей та титулу, а отримала ще й те, чого не чекала. Підтекст був такий, що вона на це заслужила.
Робін промовчала.
— Тож коли вона заручилася з Россом, суть була саме в цьому, — провадив Страйк, а його погляд знову зупинився на пасажирі у масці Дрека.
— Що ти хочеш сказати?
— Вона думала, що я скочу на білого коня і примчу її рятувати... Питання в тому, — сказав Страйк, відводячи погляд від Дрека і пальцем у рукавиці показуючи на екран телефона Робін, — як використати той факт, що Росс лупцює своїх дітей, проти нього, при цьому не заподіявши дітям ще більше шкоди. Я собі уявляю, що він їй зробить, коли дізнається, що донька розповідає про нього в інтернеті, нехай і під псевдонімом.
— Мають бути якісь варіанти, — сказала Робін. — Може, повідомити у соціальні служби?
— Варіант, — погодився Страйк. — Але вона не називає імен, важко сказати, чи там це сприймуть серйозно... Приїхали, так?
І вони зійшли з електрички разом із натовпом захоплених відвідувачів Комікона. Попереду підносилося громаддя Лондонського виставкового центру, циклопічної споруди зі сталі, бетону і скла, поруч з якою натовп людей, вбраних у костюми персонажів з мультфільмів, кіно, коміксів та комп’ютерних ігор, здавався стадом мурашок.
— Ой, будь ласка, — запищала якась захоплена мама, перехоплюючи Страйка біля входу. — Можна йому з вами сфотографуватися?
Крихітного хлопчика у костюмі Боби Фетта поставили біля Страйка. Малий широко усміхався камері, а Робін поспішила забратися з кадру, сама ховаючи усмішку: вона уявила, яке у Страйка зараз обличчя під маскою. Коли вдячне сімейство залишило їх і погналося за Чубаккою, Страйк сказав:
— Гаразд, нам, мабуть, час розділитися. Ясмін повинна мати певність, що ти прийшла сюди заради неї, а не няньчитися з якимсь імбецилом у костюмі Дарта Вейдера.
— Не можна казати «імбецил», це ейблізм, — з цілковито серйозним виразом обличчя нагадала йому Робін.
— Не знав, що ти косплеїш «Перо правосуддя». Напиши мені, коли закінчиш із Ясмін. Я піду шукати Аномію.
Лишивши Робін біля входу, Страйк рушив углиб зали.
Нічого подібного йому ще не випадало бачити. Оскільки Страйк міг назвати себе фанатом хіба що Тома Вейтса та футбольного клубу «Арсенал», явище, яке він наразі спостерігав перед собою, було йому цілковито невідоме. Відчуття, ніби він увійшов до якогось нового й чужинного виміру, посилювалося і через те, що детектив не впізнавав чималої частини франшиз, які вселяли в людей такий ентузіазм. Так, він знав Бетмена, знав Людину-Павука, впізнав Попелюшку, бо виріс із сестрою, яка обожнювала диснеївських принцес, але гадки не мав, що за жовте яйцеподібне створіння з одним оком на його очах розбило коліно, і так само не розумів, що означають костюми численних героїнь аніме з фіолетовим і рожевим волоссям чи металевий біло-синій екзоскелет на чоловіку, який ішов перед ним.
Костюм Дарта Вейдера більше не робив його помітним у натовпі, але Страйка виділяло те, що він був сам. Багато хто приходив на Комікон із компанією. Страйк ішов вистеленими помаранчевим ковроліном рядами і потроху усвідомлював справжні масштаби заходу. Він уже надумав пошукати мапу, коли повз нього пройшли двоє персонажів із «Чорнильно-чорного серця»: Паперовобіла з білим обличчям, білим волоссям і в довгій білій нічній сорочці, і її супутник, чиє обличчя було чорним, мов смола, і стирчало з велетенського серця, реалістично обплетеного венами; Страйк подумав, що спереду на ньому має бути усмішка Серцика. Пара явно кудись прямувала, і він зі світловим мечем у руці рушив слідом.
