Глорія сказала:

— Мені чомусь здається, що ти дуже не любиш того хлопця; чи, може, помиляюся?

Феннер дивився прямо перед собою, не відводячи погляду від дороги. Очі його були холодні.

— Ти права, — кинув.

За півмилі від пірса Губок стояло, затінене пальмами, невеличке бунгало. Баґсі промчав повз мальовничий парк і різко загальмував перед входом у віллу. Широка веранда, закрита зеленими віконницями, опоясувала будинок; на вікнах також були дерев'яні зелені віконниці.

Феннер вийшов з машини, і Глорія поспішила за ним, на ходу пояснивши Баґсі:

— Гараж позаду будинку.

— У тебе є авто?

— Так, а що?

Феннер поглянув на Баґсі.

— Відвези орендовану машину назад. Будемо їздити на авто цієї красуні. Ми не можемо дозволити собі бути такими марнотратними.

Глорія махнула рукою:

— Мені байдуже.

— А в тебе є прислуга? — запитав Феннер, озираючи будинок.

— Є економка, яка веде господарство.

— Добре. Баґсі поки що допомагатиме їй.

Феннер знову повернувся до Баґсі.

— Отож, відвозь машину і негайно повертайся. Міс Лідлер попередить економку про твій приїзд. Займатимешся хатніми справами, допоки не знадобишся мені. Второпав?

Баґсі знизав плечима:

— Гроші платиш ти, — і хвацько вирулив на під'їзну алею.

Феннер зайшов у бунгало слідом за Глорією. Це було затишне кубельце. Звідкілясь вишмигнула маленька мулатка, і Глорія махнула їй рукою.

— Це — містер Феннер. Він залишиться у нас на якийсь час. Приготуй нам ленч!

Жінка швидко оглянула Феннера. Йому не дуже сподобалась її надто тямуща посмішка, хоча служниця відразу ж вийшла геть.

Глорія відчинила двері наліво.

— Заходь сюди і перепочинь, поки я переодягнуся.

— Із задоволенням! — відповів Феннер і зайшов у кімнату. Там усе було зручним: дивани, а на них великі подушки та крихітні подушечки. Прочинені вікна виходили на веранду, а в приміщенні панував приємний напівморок.

Служниця-латиноамериканка накривала стіл на веранді. Феннер сів на диван і запалив сигарету. Попросив служницю:

— Коли закінчите, принесіть мені чогось випити.

Та не звернула на його слова жодної уваги, а він не повторив їх. Сидів, не рухаючись.

Невдовзі зайшла Глорія. Вона була у довгій білій шовковій сукні й теж білих м'яких босоніжках. Чудове золотаве волосся скріплювала червона стрічка на потилиці. Помада зробила її губи дуже червоними, а іскорки в очах підсвічувалися численними низками перлів, що ефектно обплітали її ніжну шийку та спускалися в глибоке декольте.

Жінка спитала:

— Як я тобі подобаюсь? — і крутнулася перед Феннером.

— Може бути, — недбало зронив він. — Третій сорт — не брак.

Від такої скупої похвали її мало не перекосило, й вона мовчки пішла готувати коктейлі. Сукня щільно облягала струнке тіло.

Феннерів рот скривився у посмішці. Невдовзі цій дамочці доведеться трохи попрацювати.

Прохолодний коктейль із кубиками льоду був справді райською насолодою. Коли вони врешті сіли до столу, до Феннера повернувся добрий настрій. Пообідали майже мовчки. Детектив зауважив, що Глорія майже не зводить із нього очей. Вона продовжувала невідривно дивитися на чоловіка і швидко відводила погляд лише тоді, коли й він позирав у відповідь. Вони побалакали трохи про бунгало, служницю та всілякі дрібниці.

Коли мулатка прибрала зі столу, Феннер зручно розлігся на дивані. Глорія неспокійно ходила туди-сюди. Феннер із задоволенням стежив за нею, бо вона була справді гарна. Раптом жінка сказала:

— І чого це ти тут розлігся?

— А що маю робити?

Вона підійшла до вікна і визирнула зовні. Крізь білу сукню розсіяне світло чудово висвічувало її стрункі довгі ноги. Феннер зацікавлено розглядав їх.

Вона озвалася:

— Ходімо, покажу тобі свій будинок.

— І перша ж зупинка буде у спальні? — Феннер оперся ліктем об диван, примруживши очі.

Глорія підійшла до дверей.

— Ходімо, — вимогливо повторила.

Феннер устав з дивана й пішов за нею через увесь хол в іншу простору кімнату. Та була майже порожня. Обшиті деревом стіни, велике розкладне ліжко-диван, килим — оце й усе. Справа були гардеробна і ванна кімната. Глорія відійшла убік, пропускаючи Феннера, й зачинила за собою двері. Чоловік почув, як легко повернувся ключ у замку.

Поки оглядав гардеробну і ванну, жінка чекала.

— Дуже мило, — хмикнув він.

Із того місця, де він стояв, йому було чути, як пришвидшено вона дихає. На неї він не дивився — просто походжав кімнатою. Раптом заявив:

— Нам треба поговорити.

Вона повільно сіла на ліжко, а потім вляглася на ньому і випросталася. Заклала довгі пальці за голову. Феннер глянув на неї згори донизу. Його обличчя було непроникним.

— Тейлер — хлопець, який керує Карлосовим синдикатом нелегальної праці. Він був одружений із Керлі Роббінс, помічницею Найтінґейла. Сьогодні зранку Карлос убив її. Ти ж плутаєшся з Тейлером. Знала, чим він займається?

— Сідай, поговоримо про все спокійно.

Феннер підсів до неї.

— Ну то що?

— Дай мені руку.

Він поклав свою руку на її.

— То ти це знала? — повторив.

— Так! — відповіла.

Феннер знерухомів. Її тіло було зовсім близько.

— І знала, що він був одружений з Керлі?

Вона лежала на ліжку непорушно, закусивши губу.

— Ні.

— Але тобі було відомо про всі Карлосові справи?

— Так.

Вона скинула зі своєї правиці його руку, і він забрав її. Сіла на ліжку. Він бачив, що жінка охоплена пристрастю. Глорія обхопила руками його шию, притягнувши обличчя до себе. Але щойно її губи торкнулися його, як Феннер відштовхнув жінку.

— Припини, — хрипко сказав, зриваючись на ноги. — Цей трюк зі мною не пройде!

Він вийшов з кімнати, не зачинивши дверей. І проминув Баґсі, який вештався у дворі. Мовчки пройшов у сад.

Баґсі спантеличено поглянув йому вслід, зайшов у хол і заглянув у спальню Глорії. На порозі зупинився, затамувавши подих. Глорія лежала на боці. Її біла сукня була зім'ята, і там, де починалися панчохи, виднілося голе тіло. Він ошелешено почухав підборіддя та підморгнув їй. І не повірив власним очам, коли вона почала знімати сукню. Баґсі зачинив за собою двері.

У вечері Феннер повернувся в бунгало. Баґсі сидів на сходах ґанку, щось замислено малюючи на гравії прутиком. Проходячи мимо, детектив запитав:

— То вона що, кусається?

Баґсі здригнувся, але ще до того, як спромігся відповісти, Феннер увійшов у дім. І попрямував у кімнату Глорії.

Жінка сиділа на підвіконні, загорнена в блідо-зелену шаль. Саме виглядала з вікна і швидко повернулася до Феннера, коли той зайшов.

— Забирайся геть! — вигукнула розлючено.

Феннер зачинив двері.

— Хочу розповісти тобі вельми утішну історію. ФБР тут дещо розкопало, а я все це переглянув. І виявив дуже цікаві речі.

Глорія застигла на підвіконні.

— Це ти про що?

Феннер сів на ліжко.

— Зараз розкажу, — мовив рівним тоном. — Дещо — лише здогадки, але є й факти, та все разом складає милу історійку. А почалася вона в одному провінційному містечку в штаті Іллінойс. Мер того містечка одружився з юною дівчиною. Усе йшло ніби добре, але в молодої дружини надто завеликі амбіції. Вона витрачала більше, ніж міг заробити її чоловіченько. Звали цього чолов'ягу Лідлер, і його навіть вважали неабияким політиком. Ти вийшла за нього тільки тому, що сподівалася вибратись із дешевого вар'єте, з яким мандрувала штатом. І тобі це справді вдалося. Лідлер, щоби втамувати твій апетит, глибоко запустив руку в казенну скарбницю. Тому ви швиденько втекли на Флориду.

Глорія випрямилася, склавши руки на колінах.

— Тепер ти нічого не зможеш мені зробити, — сказала.

Феннер хитнув головою.

— Та до біса з тим — моя історія не про це. — Я й не збираюся будь-що робити з тобою. Облишмо цю частину історії — про тебе і твого Лідлера. Не знаю, як та чому це сталось, але щойно на сцені з'явився Тейлер — значно молодший і багатший — як ти негайно вибрала його. Тож Лідлер щезнув з твого поля зору, а ти вирушила в круїз із Тейлером. Однак з'ясувалося, що Тейлер — один з тих хлопчиків, котрі люблять пустувати. Словом, він збоченець. Але й ти не ангел, тож дозволяла йому його маленькі фантазії. Однак ще до того, як з'явилася ти, Тейлер був одружений з Керлі Роббінс, котрій не подобалися Тейлерові уявлення про любов. Тейлер влаштовував на роботу китайців, яких Карлос нелегально постачав у країну. Саме він платив кругленьку суму за кожного нелегала, а потім перепродував їх у потогінні заклади, різні гадючники, розкидані по всьому узбережжю. Керлі знала про усе це. Тож із такими знаннями було дуже небезпечно відпускати її у вільне плавання. Тому Тейлер прилаштував Керлі на роботу до Найтінґейла, котрий вряди-годи виконував Карлосові «особливі» доручення. Вона отримувала непогані гроші, майже нічого не роблячи, а Найтінґейл за нею приглядав. Ти прагнула розлучитися з Лідлером, щоб вийти за Тейлера. Тим часом Тейлер ніколи не казав тобі, що одружений, але й ти не могла віднайти свого Лідлера. Одного дня ви припливли на яхті в Кі-Вест та, щоб розважитися, зайшли у місцеве казино. І в Нуленові ти впізнала свого давно зниклого чоловіка. Оце несподіванка, чи не так?