Ми дізнаємося, якими є бар’єри, що утримують нас ув’язненими і не дозволяють нам взяти віжки своєї долі у власні руки. Світ, який інші змінюють відповідно до власного зиску — це в’язниця для більшості людей, і, якщо ви маєте бажання втекти з неї, ми з’ясуємо, де вихід.

Єдине, про що я хотіла б вас попередити, перш ніж продовжити — цей підручник був задуманий, щоб зорієнтувати вас у тому, як написати історію. Нову історію. Історію, яку до цього ніхто не писав і яку маємо написати лише ми. До сьогодні ми грали тільки ролі рабів, найманих працівників, але настав час, коли ми мусимо стати творцями своїх власних ролей. Почнемо з того, що будемо героями. Це дає нам владу вирішувати, в якому напрямку йти. Потім маємо написати все на папері. Письмова вправа обов’язкова. Вам слід брати участь в ній активно і абсолютно чесно. Ніхто не буде вас оцінювати. Ніхто не буде вас судити. Ніхто вас не виправлятиме. Не хвилюйтеся. Найбільше, що може трапитися — ви зустрінетеся із самим собою, і, якщо вам це вдасться, це принесе вам надзвичайну користь.

Читаючи питання в тексті, ви, можливо, відчуєте спокусу відповісти на них подумки. Однак це вам зовсім не допоможе. Напишіть, будь ласка. Написавши, ви себе зрозумієте!

Перед тим, як продовжити, я хочу вибачитися. Цей підручник називається, «Як написати нову історію і перестати бути жертвою за 12 занять». Маю вам сказати, що підзаголовок — це абсолютна брехня. Для того, щоб перестати бути жертвою, потрібно значно більше, аніж дванадцять занять. Вибачте, але якщо я сказала б вам це раніше, ви ніколи не захотіли б навіть спробувати. Отже, я перепросила. А тепер — уперед!

Цей крок не дуже важкий. Майже всі на світі знають, чого вони не хочуть. Що їм не подобається. Що заважає їхньому розвитку та доброму самопочуттю. Що викликає у них біль та змушує страждати.

Складніше усвідомити, чого ми хочемо. Та навіть усвідомлюючи це, ми можемо прожити все життя у безрезультатних спробах досягнути бажаного. Одна з найпоширеніших помилок — це спроба отримати те, чого ми хочемо, намагаючись змінити інших. Приміром, багато жінок-жертв домашнього насильства сподіваються, що їхні чоловіки раптом зміняться за одну ніч і почнуть приносити їм квіти, водити до кіно, виявляти розуміння та теплоту. Таким чином ці жінки можуть змарнувати ціле життя, отримуючи удари та образи, і нічого не міняючи. Якщо ми будемо покладати нашу віру в зміни на рішення інших, у нас ніколи не буде можливості побачити те, на що ми так чекали. Лише сама людина, а не хтось сторонній, може змінити стан речей. Ця внутрішня зміна, якою б незначною вона не була, автоматично відіб’ється на зовнішньому світі. Бо все, що знаходиться всередині, знаходиться і назовні, а все, що знаходиться зверху, знаходиться і знизу.

Давайте відповімо на такі питання:

1. Що саме, на вашу думку, має функціонувати інакше? (У вашій родині, у вашій школі, у вашій роботі, у вашому співтоваристві, у вашій країні, на вашому континенті, на планеті?..)

2. Чи ті зміни, яких ви прагнете, залежать ще від когось? Наприклад, якщо одна людина захотіла б покінчити з корупцією, чи змогла б вона цього досягнути? Скільки людей мусили би взяти в цьому участь, для того, аби подібна зміна відбулася?

Як ви, напевне, помітили, рішення великих корпорацій, верхівки влади, релігійних установ, Міжнародного валютного фонду або будь-якої іншої установи знаходяться поза межами нашого впливу. Ми можемо демонструвати нашу незгоду з їхніми рішеннями. Можемо обурюватися. Можемо створювати громадські організації, які б діяли в інтересах більшості, однак навіть в такому разі перемога нам не гарантована. Не лише через насильницьку та агресивну реакцію, до якої можуть вдатися можновладці, щоб захистити свої інтереси, але й тому, що зміни, аби бути справжніми, мають супроводжуватися оновленими соціальними структурами. Речі самі по собі не зміняться, якщо тільки ми не почнемо думати разом, діяти та працювати в інший спосіб. Ганді казав: «Все змінюється, коли людина перестає повторювати одне й теж».

Це найбільший і найскладніший виклик. Те, що одна людина робить — результат того, про що вона думає. Тому вкрай необхідно проаналізувати: чому ми думаємо так, як ми думаємо? Чому діємо так, як діємо? Чому живемо, так як живемо? І найголовніше, чи ми цілком усвідомлюємо, що наша форма дії та мислення повністю змінює функціонування суспільства, в якому ми живемо?

Недостатньо хотіти чого-небудь, для того щоб це відбулося. Багато революцій надихалися автентичним бажанням змін, та, не зважаючи на це, коли політичні діячі — їхні натхненники — приходили до влади, вони повторювали всі помилки своїх попередників.

Деякі песимісти, перефразовуючи аргентинського композитора Дісепола, могли б сказати, «світ був та залишається дурницею...». Однак, хоча мені дуже подобається це танго, я відмовляюся стверджувати, що світ не має зцілення. Звісно, має. Для того, щоб обґрунтувати свій оптимізм, я стверджую, що існує ефективний спосіб змінити речі: звертатися прямо до причин, а не до наслідків.

Зі школи ми знаємо, що сила дії дорівнює силі протидії. Уявлення, що Всесвіт існує, як велика машина, запрограмована реагувати у той чи інший спосіб, відповідало б механічному погляду на історію, який ми не будемо розглядати в цій главі. Ми розглянемо те, що буде стосуватися законів, які керують чи не керують нашим життям (один із них — закон причини та наслідку), взявши при цьому до уваги, що, будучи тим, ким ми є, і діючи так, як ми діємо, ми не змогли отримати те, чого прагнемо. Щоб досягнути інших результатів, нам доведеться змінити спосіб мислення та дії.

За кожною проблемою, що зустрічається у нашому житті, стоїть певне повторення неправильних дій. Якщо ми їх визначимо, стане дуже легко уникнути їх повтору в теперішньому, і закріпити це так, щоб цього ефекту не було і в майбутньому. Логічно, як гадаєте?

Пропоную планування цієї зміни розділити на три акти, як у традиційній драматичній структурі. В першому акті ви маєте виявити свої проблеми, в другому — зустрітися з ними, і в третьому — представити своє рішення. Ідея в цьому. Байдуже, що рішення, до якого ви прийдете, лише віртуальне. Важливо, щоби ви знайшли можливе рішення для того, що вас хвилює. Відповідь, яку ви отримаєте, рано чи пізно відіб’ється на зовнішньому світі.

Будь ласка, визначте:

1. Ситуація, в якій ви зараз знаходитеся і яку бажаєте змінити, була викликана чи створена дією або рішеннями інших людей?

2. За цією логікою, ваші дії та рішення могли б змінити життя інших, чи не так? (Пам’ятайте, що те, що функціонує в один бік, так само функціонує і в зворотній).

3. Якщо є певна реакція на кожну дію, це відбувається, бо ми живемо у взаємопов’язаному світі, де частини, інтегровані в одне ціле, зберігають зв’язки між собою та відповідають на отримані стимули. Якби це було інакше, «велика машина світу» не змогла б функціонувати, чи не так?

4. Ви вважаєте, що хтось в минулому завдав вам непоправної шкоди?

5. І ви комусь завдали непоправної шкоди?

6. Чи означає це, що ви, як людина, є лише наслідком якоїсь причини, що мала місце в минулому, але продовжується в теперішньому?

7. Ви вважаєте можливим, що, якщо існує той, хто завдав вам шкоди, існує також і той, хто здатен вас вилікувати?

8. Якщо це так, це доводило б, що шкода, якої, на вашу думку, завдали вам, або завдали ви, не є постійною? Чи є?

Якщо ми були б лише довготривалим ефектом минулого, ми не мали б можливості нічого зробити, щоб змінити сьогодення, і не було б жодної користі в цій вправі з особистої драматургії. Однак, а якщо ми є чимось більшим, ніж просто шестерня в машині, котра діє за вічними та незмінними правилами?

А якщо...? Це питання, яке відкриває цілий світ можливостей. Світ, який ми знаємо, зникає, і перед нашими очима виникають нові ситуації, персонажі, рішення. І кожна нова можливість провокує ефект доміно, в якому старі структури падають перед новими.