Так, знаєш, коли ти молодий і дужий [«У-сі» у нашому випадку — це повний туалетний борт хвацьких хлоп’ят із самого Скенектеді в рогових окулярах і моряцьких черевиках, які виспівують цей речитатив], ти, як годиться, ходиш до церкви, і насправді дуже прикро, коли на тебе зненацька накидається зграя техаських комарів і відкидає назад років на двадцять. Ці хлопці навколо достоту такі самі, як і ти, може, когось із них ти навіть бачив сьогодні на вулиці, але не впізнав, бо розум твій наче у немовляти — через тих клятих комарів, які дісталися до тебе і наробили лиха. А ми насипали інсектициду, накидали, як бомб, цитронели, і все намарне, хлопці. Розмножуються швидше, ніж ми їх знищуємо, і що нам тепер — підібгати хвости, і хай вони собі тут живуть у Бізон-Байю, де моя дівчина Шейла змушена дивитись на огидну поведінку тих… почвар, невже ми дозволимо їм і далі існувати?

Так, важко сказати, хто з цих двох більший параноїк. Стіву вистачить нахабства, щоб наговорити на Чарльза. Серед кумедних графіті прийшлих математиків:

та інших подібних дурниць вони забиваються у вузьку ковбасу гальюна, двоє старо/молодих чоловіків, ноги підламуються і вже не дзвенять на похилій сталі палуби, постаті стають усе розмитішими, що більшає відстань, аж ось їх і геть не видно, тільки порожній відсік, S-подібні шпиці автоматів «піп-шоу», дзеркала на величезній кривій повторюють одне одного, кадр за кадром. Усе до самого кінця сегменту кривої — наче частина «Rücksichtslos», від цього судно видається вагітним і має право позачергового проходу. «Мораль екіпажу, — шепочуться хитруни на засіданнях у Міністерстві, — забобони моряків. Дзеркала опівночі. Але ж ми знаємо, адже так?»

Офіцерські ж гальюни обшито червоним оксамитом, оздоблено відповідно до Інструкції з техніки безпеки 1930-х, на всіх переділках — фотографіті, зображення Страхітливих Катастроф з Історії Німецького Флоту. Зіткнення, вибухи порохових погребів, затоплення підводних човнів — саме те, що треба, якщо ви офіцер і у вас закреп: хитруни часу не марнували. Командному складу діставалися цілі апартаменти, окремі душові та ванни у підлозі, манікюрниці (переважно з добровольців із BDM[462]), парильні, масажні столи. Тут — для рівноваги — переділки та стелі прикрашено величезними фотографіями Гітлера за різноманітними справами. А туалетний папір! А туалетний папір, квадратик за квадратиком, укритий карикатурами на Черчілля, Айзенгавера, Рузвельта, Чан Кайші, є навіть штатний карикатурист, він завжди на бойовому посту і за вашим замовленням на чистому папері намалює щось для знавців, котрі в усьому шукають незвичайного. З гучномовців лунав Ваґнер і Гуґо Вольф, яких транслювали з радіорубки. Сигарети безкоштовно. Гарно жилося на Туалетному Кораблі «Rücksichtslos», коли він борознив води між Свінемюнде і Гельґоландом, та всюди, де був потрібен, закамуфльований відтінками сірого, у стилі пограниччя століть, виступи з різкими тінями дивляться на вас від самого міделя, їх видно і з носа, і з корми, тож складно сказати, у який бік іде судно. Екіпаж живе по одному у каюті, у кожного власний ключ і рундук, переділки прикрашені бібліотечними поличками і пін-ап красунями… навіть були односторонні дзеркала, щоб сидів собі спокійненько, пеніс хилитався над крижаною морською водою в унітазі, слухав Народний приймач «VE-301» і спостерігав за пообідньою метушнею, діловитим тупотінням і розмовами. У загальних гальюнах грають у карти, перекупники приймають відвідувачів, сидячи на тронах зі справжньої порцеляни, а частина відвідувачів вишикувалася біля відсіку зовні (тихі черги, дуже ділові, дещо схожі на черги в банках), туалетні юристи дають поради, сюди приходять і йдуть геть всілякі відвідувачі, сутуляться підводники, що кілька секунд нервово поглядають на стелю, моряки з есмінців веселяться біля водостоків (гігантські водостоки! — тягнуться вздовж усього бімса і, навіть, подейкують, аж ген за дзеркала, на них може прилаштуватися 40 або навіть 50 натужних дуп, а внизу бурхає невпинна річка змивної солоної води), підпалюють скрутки туалетного паперу (це взагалі улюблена розвага) і кидають жовті вогняні кулі у воду вище за течією, а тоді регочуть зловтішно, коли сидільці нижче за водою один по одному із вереском підскакують над дучками, хапаються за обсмалені гепи і вдихають сморід спаленого лобкового волосся. Та й екіпаж самого Туалетного Корабля часом теж не проти безневинного розіграшу. Хіба забудеш випадок, коли корабельні розмітники Гьопман і Кройсс у розпал епідемії харчового отруєння 1943-го року під’єднали вивідну вентиляцію гальюна до вентиляції в каюті старшого помічника командира корабля. І той — давній служака на Туалетному Кораблі — дуже приязно посміявся над розіграшем, після чого перевів Гьопмана і Кройсса на криголам, де обидва телепні, великі знавці фекалій, заходилися споруджувати по всій Арктиці моноліти зі снігу та криги, віддалено схожі на велетенські балабухи гімна. Час від часу така споруда з’являється у всій своїй величі на крижаних полях, що дрейфують на південь, і викликає загальний захват.

Гарне судно, гарний екіпаж, щасливого всім Різдва і вдалого каботажу. Горст Ахтфаден, колись з «Elektromechanische Werke[463]», Карлсгаґен (ще одна назва випробувальної станції у Пенемюнде), геть не має часу на ностальгію за флотом. На нього полюють технічні розвідки трьох-чотирьох держав, і йому страшенно не пощастило, бо його підібрали Шварцкомандо, що, наскільки він знає, само по собі теж може виявитися державою. Вони інтернували його до Гальюна Вождів. Відколи його сюди запроторили, він побачив, як розкішна Ґерда і її Хутряне Боа виконують той самий номер 178 разів (він підважив монетний приймач і знайшов спосіб його обійти), а тоді перше збудження вляглося. Чого вони хочуть? Навіщо захопили покинуте у Кільському каналі судно? Чому британці нічого не роблять?

А ти ось як подивися на цю справу, Ахтфадене. Туалетний Корабель — це просто аеродинамічна труба. Якщо тензорний аналіз можна застосувати до турбулентності, придатний він буде і для історії. Мають же бути вузли, критичні точки… мають бути надпохідні переповненого і невситимого потоку, які можна прирівняти до нуля, розшукати ці точки… 1904-й був однією з них — 1904-й, коли адмірал Рождественський пройшов зі своїм флотом пів світу, щоб врятувати Порт-Артур, завдяки чому і з’явився на планеті твій нинішній поневолювач Енціан, то був рік, коли німці мало не стерли з лиця землі гереро, що викликало в Енціана доволі ексцентричне ставлення до виживання. То був рік, коли люди з Управління контролю за продовольством і ліками заборонили кокаїн у кока-колі, а це дало нам орієнтоване на смерть і алкоголь покоління янкі, просто ідеально готове до боїв Другої світової. То був рік, коли Людвіг Прандтль висунув гіпотезу про межовий шар і вивів аеродинаміку на орбіту, а ти потрапив саме сюди і саме тепер. 1904-й, Ахтфадене. Ха-ха! Цей жарт дотепніший за підсмажені дупи, ще б пак! А для тебе ще й корисний. Проти течії не попливеш, принаймні не за нинішніх обставин, коли хіба що номер собі можеш причепити і страждати, отак, друже. Або, якщо ти не годен відірватися від Ґерди та її Хутряного Боа, є інша пропозиція — знайди собі безрозмірний коефіцієнт. Ти в аеродинамічній трубі, не забув? Ти знаєшся на аеродинаміці. Отже…