– Наші предки шукали відповіді за допомогою комп’ютерів, – ризикнув він. «Ану, скуштуй це!»

– Ти знаєш, що комп’ютерна пам’ять не є нескінченною, – відповіла вона.

Її слова знову його вразили. Вона й справді могла читати думки? Чи це форма відбитка свідомості? Те, що тлейлаксу зробили з лицеплясами та гхолами, могли зробити й інші. Він сфокусував свідомість і зосередив її на іксіанах, на їхніх лихих машинах. Повіндських машинах!

Всечесна Матрона озирнулася кімнатою.

– Ми помиляємося, довіряючи іксіанам? – спитала вона.

Вафф затаїв подих.

– Я не думаю, що ви цілковито їм довіряєте, – сказала вона. – Нумо, нумо, чоловічку. Пропоную тобі свою добру волю.

Вафф із запізненням почав підозрювати, що вона намагається бути з ним дружелюбною і щирою. Очевидно, відкинула дотеперішню позу гнівної вищості. Інформатори Ваффа з-поміж Загублених казали, що підхід Всечесних Матрон до сексу схожий на манеру Бене Ґессерит. Вона намагається бути спокусливою? Але ж виразно зрозуміла і щойно викрила слабкість логіки.

Це так збивало з пантелику!

– Наша розмова ходить по колу, – промовив він.

– Якраз навпаки. Кола замкнуті. Кола обмежують. Людство більше не обмежене простором, в якому може розвиватися.

Знову хилить туди ж! Він заговорив пересохлими вустами:

– Кажуть, якщо не можеш чогось контролювати, мусиш це прийняти.

Вона схилилася вперед, її оранжеві очі втупилися йому в обличчя.

– Ти приймеш можливість остаточної катастрофи Бене Тлейлакс?

– У такому разі мене б тут не було.

– Коли логіка провалюється, слід використати інше знаряддя.

Вафф широко посміхнувся.

– Звучить логічно.

– Не глузуй із мене! Як ти смієш!

Вафф здійняв руки, ніби захищаючись, і вдався до заспокійливого тону.

– І яке знаряддя підкаже Всечесна Матрона?

– Енергію!

Її відповідь виявилася для нього несподіванкою.

– Енергію? В якій формі та скільки?

– Ти вимагаєш логічної відповіді, – сказала вона.

З почуттям суму Вафф усвідомив, що вона, врешті-решт, не була дзен-сунітом. Всечесна Матрона лише грала у словесні ігри на облямівці антилогіки, але її знаряддям була логіка.

– Гнилизна серцевини поширюється назовні, – сказав він. Його співрозмовниця наче й не почула його пробного речення.

– У глибині кожної людини, яку ми вдостоюємо дотиком, є невикористана енергія, – промовила вона. Простягла свій кістлявий, мов у скелета, палець, ледь не ткнувши йому в ніс.

Вафф відкинувся назад у своєму кріслі й сидів так, доки вона не прибрала руки. Тоді заговорив:

– Чи ж не так само казали Бене Ґессерит до того, як створили свого Квізац Хадераха?

– Вони втратили контроль над собою і над ним, – глузливо відповіла вона.

Вафф подумав, що вона знову вдається до логіки в думках про нелогічне. Як багато сказали йому її дрібні помилки. Тепер він міг накидати ймовірну історію цих Всечесних Матрон. Одна з природних Превелебних Матерів, фрименка Ракіса, подалася у Розсіяння. Різні люди тікали на не-кораблях у Голодні Часи та відразу ж після них. Не-корабель заніс кудись сім’я дикої відьми та її концепції. І от те сім’я повернулося в подобі цієї оранжевоокої мисливиці.

Вона ще раз метнула проти нього Голос, вимагаючи:

– Що ви зробили з цим гхолою?

Цього разу Вафф був напоготові і знизав плечима. Цю Всечесну Матрону слід звести на іншу дорогу чи, можливо, вбити. Він багато від неї навчився, та годі встановити, скільки вона, завдяки своїм нерозгаданим талантам, навчилася в нього.

«Вони сексуальні монстри, – казали його інформатори. – Поневолюють чоловіків силою сексу».

– Ти й не здогадуєшся, скільки радості я можу дати тобі, – промовила вона.

Її голос обвився довкола нього, як бич. Як спокусливо! Як манливо!

Захищаючись, Вафф заговорив:

– Скажи мені, чому…

– Я не зобов’язана нічого тобі говорити!

– Тож ти не прийшла сюди торгуватися, – сумно сказав він. Не-кораблі справді засіяли ці далекі світи гнилизною. Вафф відчув на своїх плечах тягар необхідності. Що, як йому не вдасться її вбити?

– Як ти смієш натякати на торг із Всечесною Матроною? – зажадала вона. – Знай, що це ми встановлюємо ціни.

– Я не знаю ваших звичаїв, Всечесна Матроно, – відповів Вафф. – Та з твоїх слів відчуваю, що я тебе образив.

– Вибачення прийнято.

Жодних вибачень не було! Він улесливо на неї глянув. З улаштованого нею спектаклю можна зробити багато висновків. Актуалізувавши свій тисячолітній досвід, Вафф подумки переглянув усе, чого тут навчився. Жінка з Розсіяння прийшла до нього по важливу інформацію. Отже, не мала іншого джерела. Він відчув у ній розпач. Добре замаскований, але наявний. Їй потрібно було підтвердження чи заперечення чогось, чого вона боялася.

Як же вона скидалася на хижого птаха, сидячи тут і так легко поклавши пазуристі руки на підлокітники крісла! Гнилизна серцевини поширюється назовні. Він сказав це їй, а вона не почула. Очевидно, атомарне людство далі вибухало в Розсіянні. Люди, яких представляла ця Всечесна Матрона, не знайшли способу вистежити не-кораблі. Он воно що. Вона полює на не-кораблі точнісінько так, як відьми з Бене Ґессерит.

– Ви шукаєте спосіб обнулити невидимість не-кораблів, – промовив він.

Це твердження, вочевидь, сколихнуло її. Не сподівалася такого від чоловічка ельфійського вигляду, що сидів навпроти неї. Він розгледів страх, тоді гнів, тоді рішучість, що промайнули на її обличчі, перш ніж вона повернулася до хижацької маски. Проте вона знала. Знала, що він побачив.

– То саме це ви робите зі своїм гхолою, – промовила вона.

– Саме це прагнуть бачити в ньому Бене Ґессерит, – збрехав Вафф.

– Я тебе недооцінила, – сказала вона. – Чи не припустився ти зі мною такої ж помилки?

– Я так не думаю, Всечесна Матроно. Розплідна програма, що тебе створила, є, очевидно, грізною. Гадаю, ти могла б убити мене ударом стопи, а я не встиг би й кліпнути оком. Ви з відьмами в різних лігах.

Задоволена усмішка пом’якшила її риси.

– Тлейлаксу добровільно стануть нашими слугами чи доведеться їх до цього змусити?

Він не намагався приховати обурення.

– Ти пропонуєш нам рабство?

– Це одна з можливостей для вас.

Зараз він її піймав! Зарозумілість – ось її слабкість.

– Що ти накажеш мені зробити? – приниженим тоном спитав він.

– Приймеш як своїх гостей двох молодих Всечесних Матрон. Вони мають із тобою схреститися і… навчити тебе наших способів екстазу.

Вафф утягнув повітря і двічі повільно видихнув.

– Ти стерильний? – спитала вона.

– Лише наші лицепляси безплідні. – Вона б уже мала це знати. Це було загальновідомо.

– Називаєш себе Паном, – промовила вона, – та не пануєш над собою.

«Краще, ніж ти, Всечесна Суко! І я називаю себе Машейхом. Цей факт ще може тебе знищити».

– Дві Всечесні Матрони, яких я з тобою посилаю, оглянуть увесь Тлейлакс і повернуться до мене зі звітом, – продовжила вона.

Він зітхнув, нібито змирившись із неминучим.

– А ці дві молоді жінки гарненькі?

– Всечесні Матрони! – виправила вона.

– Це єдина назва, яку ви використовуєте?

– Якщо вони зволять назвати тобі імена, то це їхнє право, не твоє. – Вона перехилилася вбік і стукнула кістлявим пальцем об підлогу. В її руці зблиснув метал. Вона може пробити захисний екран цієї кімнати!

Шлюз відкрився, і ввійшли дві жінки, одягнені приблизно так само, як його співрозмовниця. Їхні темні пелерини менше прикрашені, вони обидві були молодшими. Вафф глянув на них. Обидві були… Він намагався приховати своє піднесення, та це йому не вдалося. Байдуже. Старша жінка мала б подумати, що його настільки захопила краса цієї пари. Завдяки ознакам, відомим лише Панам, він розпізнав, що одна з новоприбулих – насправді новий лицепляс. Проведено вдалу підміну, а ті розсіянці цього не помітили! Тлейлаксу успішно подолали перешкоду! Чи Бене Ґессерит виявляться такими ж сліпими на нових гхол?