— І коли в не надто віддаленому майбутньому трисоляріанські загарбники зазнають поразки від значно могутнішої людської цивілізації, ви все одно залишитеся вірним своїм переконанням? — запитав Голова, й у його очах читалося більше цікавості, ніж подиву.

— Я досі вважаю, що вчинив правильно й усі мої дії в проекті «Обернені до стіни» цілком виправдані. Звичайно, за незаперечних фактів моєї неправоти доведеться пройти через пекло. — Він повернувся до Кейко Ямасу-гі: — Люба, тобі ж відомо, що одного разу я вже витримав ці тортури — коли вважав, що вода отруйна.

— Давайте повернемося до подій сьогоднішніх, — представник Північноамериканського флоту зупинив дебати. — Це лише припущення стосовно того, що «запечатані» могли дожити до наших днів. Прошу не забувати, що події, про які ми говоримо, відбувалися сто сімдесят років тому. Якщо така організація чи група осіб все-таки збереглася донині, то чому ми не бачимо жодних однак їхньої діяльності?

— Є два пояснення, — відповів представник Європейського флоту. — Перше: або «проштамповані» справді давно зникли й це пуста тривога…

Представник Азійського флоту закінчив його думку:

— …або ж ми просто не помічаємо жодних фактів їхнього існування й діяльності, а це справді лякає.

Ло Цзі з Ши Цяном походжали підземним містом у затінку велетенських стовбурів «дерев»-будівель, а потоки летючих автомобілів вправно обгинали циклопічні споруди, прослизаючи в прогалини. Позаяк усі міські будівлі мали вигляд листя на гілках «дерев», простір на нижньому ярусі цього світу взагалі нічого не обмежувало. Не було видно жодної вулиці чи дороги — скільки сягало око, лише стовбури «дерев», розташовані на значній відстані один від одного, натякали на певне зонування широчезного простору. Нижній ярус мав привабливий вигляд, бо саме тут були розбиті численні парки, розкинулися ліси зі справжніми деревами, безкраї луки, вкриті травою і квітами, тому повітря було свіже й чисте, як у сільській місцевості. Довкола снували безліч пішоходів — усі без винятку в лискучому миготливому одязі, й цим доповнювалася пасторальна ідилія. Люди нагадували світлячків. Такий прийом урбаністики — перенесення міської метушні, тисняви й колотнечі нагору, в небо, повернення земної поверхні до первісного природного стану — справив сильне враження на Ло Цзі. Тут ніщо не нагадувало про війну, такі думки витіснили затишок і комфорт.

Раптом Ло Цзі почув жіночий голос: його покликали на ім'я:

— Ви містер Ло Цзі?

Він озирнувся й побачив, що голос лунав із великого рекламного щита, встановленого на краю доріжки. Далі починалася галявина. З динамічного зображення на нього привітно дивилася вродлива дівчина в незнайомій уніформі.

— Так, це я, — кивнув Ло Цзі.

— Добридень! Я фінансовий консультант № 8065 Об'єднаної банківської системи. Ласкаво просимо до нашої епохи. Зараз я ознайомлю вас із вашим поточним фінансовим становищем. — На екрані поряд із дівчиною з'явилася таблиця даних; тимчасом вона розповідала далі: — Це стан ваших банківських рахунків на 9-й рік Епохи кризи, включно з депозитами в Промисловому та комерційному банках Китаю і Китайському будівельному банку. Ви також мали портфельні інвестиції в цінні папери тогочасних підприємств, але частина з них могла знецінитися за часів Великого занепаду.

— Як вона дізналася, що я тут? — прошепотів Ло Цзі.

— Тобі в ліву руку імплементували чип, не хвилюйся так, — відповів Ши Цян. — У ці часи кожен має такий чип, що замінює ідентифікаційну картку, тому рекламний щит може без проблем тебе розпізнати. Плюс щити показують контекстну рекламу, дібрану саме для тебе, незалежно від того, куди ти йдеш.

Вочевидь фінансовий радник почула слова Да Ши, тому запротестувала:

— Пане, це зовсім не реклама, я — представник фінансової служби Об'єднаної банківської системи.

— То скільки на сьогодні грошей на моєму рахунку? — запитав Ло Цзі.

Поряд із зображенням дівчини вигулькнула нова, ще складніша таблиця даних.

— Тут зазначена сукупна відсоткова ставка за депозитами від 1 січня 9-го року Епохи кризи до сьогодні. Формула вкрай складна, тож детальніше з методикою підрахунку зможете ознайомитись пізніше, в персональному кабінеті. — На місці попередньої таблиці з'явилася інша, значно простіша. — Тут вказаний стан ваших поточних фінансів у різних підсистемах Об'єднаної банківської системи.

Цифри на екрані не пояснили Ло Цзі нічогісінько, тож він запитав:

— А скільки це…

— Братчику, та ти багатій! — Да Ши радісно ляснув Ло Цзі по спині. — У мене, звісно, не стільки грошей, але і я не залишився з порожніми кишенями. Хе, двісті років нарахування відсотків зроблять багатієм будь-якого

бідняка. Шкода лишень, що свого часу не мав на рахунку більше грошенят.

— Е-е-е… тут точно немає помилки? — скептично поцікавився Ло Цзі.

— Що? — в радниці на екрані покруглішали очі.

— А хіба за ці сто вісімдесят років не було жодної інфляції? Фінансова система ось так просто й без проблем проіснувала весь цей час?

— Не бери дурного в голову, — Да Ши втрутився в розмову, дістаючи з кишені пачку цигарок. Ло Цзі здивувався з того, що тютюн за ці роки не провалився в прірву забуття, але ще більше здивувався, коли вогник сигарети, яку дістав Да Ши, загорівся сам по собі.

Дівчина-консультантка пояснила:

— За часів Великого занепаду розвинулася гіперінфляція й фінансово-кредитна система наблизилася до колапсу, однак відповідно до чинного закону передбачено спеціальний метод розрахунку відсоткової ставки для депозитів клієнтів, які перебували в гібернації: період Великого занепаду виключається з розрахунків, сума коштів з урахуванням спеціальних компенсаторів перераховується на депозит у новостворену після Великого занепаду фінансову систему, й відсотки починають нараховуватися вже з цього моменту.

— Нічого собі привілеї! — вигукнув Ло Цзі.

— Приятелю, непогані часи, еге ж? — Да Ши видихнув хмару білого диму й глянув на сигарету, яка ще тліла: — От куриво, щоправда, паскудне.

— Пане Ло Цзі, це було наше перше знайомство. Коли вам буде зручно, ми обговоримо ваші фінансові питання та інвестиційні плани детальніше. А тепер, якщо у вас немає більше запитань, дозвольте попрощатися, — консультантка посміхнулася й помахала Ло Цзі рукою.

— Є одне запитання, — поквапливо мовив Ло Цзі. Він ще не знав, як у цю епоху правильно звертатися до молодих жінок, тож вибудовував речення нейтрально, щоб, не доведи Господи, ненавмисно не образити дівчину. — Я знаю про сьогодення вкрай мало, тому, якщо запитання видасться вам недоречним, заздалегідь перепрошую.

Дівчина-консультантка з посмішкою відповіла:

— Не переймайтеся так — допомога з адаптацією до наших часів є одним із головних наших завдань.

— Ви справжня людина, якась програма, чи машина?

Питання зовсім не здивувало дівчину, яка без затримки відповіла:

— Звичайно, я справжня людина. Хіба комп'ютер здатен впоратися з такими складними завданнями?

По тому, як красуня зникла з екрана рекламного щита, Ло Цзі запитав:

— Да Ши, слухай, дечого ніяк не можу збагнути. Ось дивись: у цю епоху створили вічний двигун, навчилися синтезувати їжу, однак комп'ютерні технології, здається, нітрохи не розвинулися. Штучний інтелект не здатен впоратися з обробкою даних персональних фінансових послуг, ти подумай!

— Який ще вічний двигун? Ти про що взагалі? — здивувався Да Ши.

— Ну як же! Тепер людство має доступ до невичерпного джерела енергії.

Да Ши роззирнувся довкола:

— Де?

Ло Цзі показав на невпинний потік автівок у повітрі:

— Поглянь на ці летючі автомобілі — вони на паливі, чи на акумуляторах?

Ши Цян похитав головою:

— Кожен варіант неправильний. Всі запаси нафти викачані з надр уже досить давно. Крім того, на цих автомобілях взагалі не встановлюються акумулятори, тому на них можна літати вічно, не побоюючись, що енергія вичерпається. Дуже зручно, еге ж? Я навіть подумую, чи не прикупити й собі такий.