— Трохи завелике, тобі не здається? — Ло Цзі підняв у руках куртку.

— Ти поглянь: лише два місяці різниці в часі пробудження, а ти — сущий дикун порівняно зі мною. Ну ж бо, приміряй.

Ши Цян показав кнопку на сорочці, що скидалася на брошку, й розповів, як з її допомогою розмір одягу підганяється до тіла. Ло Цзі торкнувся кнопки, сорочка з легким шипінням почала зіщулюватися й нарешті прилягла ідеально. Те саме відбулося й зі штаньми.

— Агов, а ти не в двохсотрічному прикиді? — Ло Цзі ще раз оглянув Ши Цяна й пригадав, що шкіряна куртка на ньому начебто та сама.

— Усі мої речі втрачені за часів Великого занепаду, але родина дещо зберегла. Хоча воно в такому стані, що носити неможливо. У тебе також лишився деякий мотлох із тих часів — коли обживешся, зможеш забрати. Знаєш, друже, коли ти до кінця збагнеш, як докорінно змінилося все навколо, то зрозумієш, що двісті років — не такий уже й короткий відтинок часу. — З цими словами Ши Цян натиснув щось на куртці, й вона перетворилася на білосніжну — шкіряний принт був лише зображенням. — Я старомодний у вподобаннях.

— А я такі штуки зі своїм одягом можу зробити? Закачати собі зображення та змінювати їх за бажанням? — запитав Ло Цзі, розглядаючи своє вбрання.

— Можеш, але доведеться трохи помучитися з налаштуваннями. Ходімо вже.

Ло Цзі з Ши Цяном спустилися ліфтом у «стовбурі» до підніжжя «дерева» та з величезного холу вийшли назустріч новому світові.

Насправді ж, коли Спеціальний уповноважений погасив проекційні екрани в приймальному покої, слухання ще не завершилися. Ло Цзі почув, як паралельно з оголошенням закінчення слухань пролунав чийсь голос. Він точно належав жінці, але що вона говорила — дібрати вже не вдалося, хоча кутиком ока Ло Цзі помітив, як усі присутні в залі повернулися в одному напрямку. Саме цієї миті зображення остаточно згасло, й хоча Джонатан також помітив, що там ще щось відбувається, однак, зважаючи на оголошення Голови про завершення й розуміючи, що Ло Цзі вже позбавлений статусу Оберненого, більше не вмикав трансляцію. Можливо, питання, яке обговорюватиметься надалі, не призначене для вух звичайних громадян.

Голос насправді належав Кейко Ямасугі, яка зверталася до Голови.

— Пане Голово, я прошу слова.

— Пані Кейко Ямасугі, ви не є й не були Оберненою. Ваша присутність під час цих слухань обумовлена лише вашим спеціальним статусом стосовно колишнього Оберненого Білла Гайнса, що унеможливлює надання вам слова.

Присутні не виявляли жодної зацікавленості у виступі Кейко Ямасугі, тож залишали місця й прямували до виходу. Насправді ж усе, пов'язане з проектом «Обернені до стіни», вважалося тут густо припорошеним рештками давнини, тож після формальної процедури голосування, вони хотіли якнайшвидше забути цей історичний курйоз і більше не марнувати часу й сил. Проте наступні слова, звернені дружиною до Гайнса, прикували їх до місць.

— Обернений Білле Гайнсе, я — твій Руйнівник!

Гайнс, який також збирався був уже підвестися, ніби закам'янів. Ноги не втримали його, й він упав назад у крісло. Делегати спантеличено перезиралися, а потім почали перешіптуватися, побачивши, як поступово полотніє його обличчя.

— Я сподіваюся, ви ще не забули, що це означає, — холодно звернулася Кейко до делегатів.

— Так, нам відомо, хто такі Руйнівники. Але ваша організація вже давно припинила існування, — відповів Голова.

— Мені це відомо, — дуже спокійно мовила Кейко. — Але як останній член ОЗТ я й далі служитиму Господу.

— Я мав здогадатися, Кейко. Я повинен був це зрозуміти, — промовив Гайнс тремтячим, невпевненим голосом, ніби з нього випарувалася вся сила. Він знав, що дружина — прихильниця ідей Тімоті Лірі[63], й бачив її фанатичне бажання змінити людський розум за допомогою технологій, але йому ніколи не спадало на думку, що головною мотивацією її досліджень є глибоко прихована відраза до людства.

— Перше, про що я хочу розповісти: справжній задум твого стратегічного плану полягає не в підвищенні рівня людського інтелекту. Тобі ліпше, ніж будь-кому, відомо, що цей зухвалий план неможливо в найближчому майбутньому втілити в життя, адже людські технології зупинилися в розвитку через софонний бар'єр. Ти чудово знаєш: щойно ми відкрили квантову природу мислення, подальші дослідження втратили сенс, бо їх предмет прямо пов'язаний із теоретичною фізикою. Ментальна печатка насправді не випадковий побічний результат нашої роботи — вона завжди була головною метою, досягти якої ти так жадав. — Кейко Ямасугі повернулася до зали: — Шановні присутні, дозвольте тепер запитати, яка доля спіткала програму ментальної печатки після нашої гібернації?

— Історія цієї програми нетривала, — відповів представник Європейського флоту. — До її закриття приблизно 50 тисяч службовців усіх космічних флотів устигли добровільно скористатися цією технологією. Так у космічних силах сформувався певний клас службовців, яких називали «запечатаними». Приблизно за десять років по тому, як ви лягли в гібернацію, Міжнародним судом ООН було визнане злочином використання ментальної печатки, позаяк це є порушенням свободи думки. На підставі цього рішення єдиний зразок обладнання — нейронний сканер із Центру віри — був демонтований і законсервований. Виробництво й використання подібного обладнання суворо заборонили в усьому світі, й контроль за виконанням заборони був такий само суворий, як і контроль за нерозповсюдженням ядерної зброї. Насправді повторне використання технології ментальної печатки виявилося б значно складнішим за отримання зразків ядерних озброєнь, — головним чином через необхідність використання надпотужного суперкомп'ютера. Коли ви лягли в гібер-націю, розвиток комп'ютерних технологій сповільнився, а потім майже повністю зупинився. Навіть на сьогодні комп'ютер, використаний вами для накладення ментальної печатки, відносився б до класу суперкомп'ютерів, а отримання такого обладнання приватними особами й організаціями становило б надскладне завдання.

Тоді Кейко Ямасугі зробила свій хід: навела перший вагомий аргумент:

— Вам про цей проект відомо далеко не все. Сконструйовано не один, а п'ять нейронних сканерів. І кожен оснащувався окремим суперкомп'ютером. Інші чотири сканери Гайнс таємно передав вірним людям, які пройшли процедуру накладення ментальної печатки — «запечатаним», як ви їх назвали. Хоча на той час їх чисельність не перевищувала трьох тисяч, вони створили монолітне ядро всередині космічних сил усіх країн. Гайнс не розповідав мені про свої плани, цю інформацію я отримала від софонів. Позаяк Господь байдужий до упертюхів-тріумфалістів, ми не вживали проти них жодних заходів.

— Яке це має значення? — запитав Голова.

— Що ж, тоді посперечаймося. Процедура накладення ментальної печатки не є конвеєрною — технічно її можна розпочати в будь-який потрібний момент. Кожен із нейронних сканерів може використовуватися впродовж тривалого часу, і якщо регламентне технічне обслуговування проводитиметься належним чином, досягти терміну експлуатації кожного з приладів протягом півстоліття не складно. Отже, якщо використовувати прилади по черзі вже після остаточного виходу з ладу попереднього зразка, матимемо змогу проводити процедуру накладення ментальної печатки впродовж двох століть. Цілком імовірно, що «запечатані» за цей час не вимерли, а й далі з'являються в кожному поколінні та нині, напевне, сидять серед нас. Це перетворилося на своєрідну релігію, віру, зцементовану ментальною печаткою та обрядом ініціації неофітів як добровільного прошивання ними свого розуму.

Представник Північноамериканського флоту запитав прямо:

— Докторе Гайнс, тепер, коли ви вже не маєте статусу Оберненого, а отже, й законних підстав для того, щоб дурити цілий світ, будь ласка, дайте відверту відповідь перед усіма представниками, які прибули на ці слухання: ваша дружина, або — якщо вам простіше — Руйнівник, говорить правду?