Чан Вейси з Гайнсом стояли на балконі верхнього поверху адміністративної будівлі Космічного сил і щойно стали свідками чергового спалаху «ядерної зорі» — їхні тіні на стіні на мить видовжилися й зникли. Гайнс став другим після Тейлора Оберненим, із яким Чану Вейси пощастило зустрітися особисто.

— Це вже втретє цього місяця, — зауважив він.

Гайнс підняв очі до темного нічного неба.

— Потужність цих термоядерних реакторів становить лише один відсоток рівня, якого потребує запроектований новітній двигун космічного корабля. І все одно вони поки що нестабільні. Навіть якби нам вдалося розробити реактор завданої потужності, технології самого двигуна значно складніші. Слід зважати й на перешкоди, які со-фони чинитимуть під час його розробки.

— Так, софони не полишають спроб стати нам на заваді, — погодився Чан Вейси, вдивляючись у далечінь. Море вогнів нічного міста після згасання заграви в небі стало ще яскравішим.

— Примарне світло надії гасне, щойно народившись. Одного дня цей мерехтливий вогник може взагалі більше не засвітитися. Як ви щойно сказали, софони щомиті готові стати на заваді.

— Докторе Гайнс, — посміхнувся Чан Вейси, — ви ж приїхали не для того, щоби поширювати зневіру.

— Насправді саме це я й хотів із вами обговорити. Новий сплеск занепадництва спровокований різким погіршенням життєвого рівня та зниженням соціальних стандартів більшості населення. І найболючішого удару це завдає саме Космічним силам.

Чан Вейси відірвався від споглядання нічного міста, але не озвався й словом.

— Отже, я добре розумію проблеми, з якими ви зіткнулися, й хочу допомогти.

Чан Вейси перевів погляд на Оберненого й кілька секунд роздивлявся його так, ніби побачив уперше. Приховане значення його погляду навряд зрозумів би хтось інший. Він мовби не розчув пропозиції та вів далі:

— Будь-яка значна зміна в будові людського мозку закріплюється для передавання наступним поколінням за 20–200 тисяч років еволюційного розвитку. Людській цивілізації щонайбільше п'ять тисяч років, тобто ми всі ще маємо мозок первісних людей… Докторе, я дуже ціную ваші унікальні розробки та наукові ідеї, вони можуть стати відповідями на багато наших запитань.

— Дякую. Ми справді фактично є сучасними печерними людьми.

— Але чи можна реально скористатися вашими напрацюваннями, щоб за допомогою технологій поліпшити розумові здібності?

Запитання викликало в Гайнса неабияке збудження.

— Генерале, ви значно розумніший за більшість людей! Я помітив, що ви постійно говорите про «розумові здібності», а не про «інтелект» — перше поняття значно важливіше. Ба більше, неможливо здолати вірус занепадництва в суспільстві за допомогою самого лишень інтелекту. Що вищий інтелект окремо взятої людини, то складніше їй в умовах бар'єру софонів увірувати в нашу перемогу.

— Просто скажіть відверто: можливо це, чи ні?

Гайнс похитав головою:

— Вам щось відомо про наші з Кейко Ямасугі дослідження до трисоляріанської кризи?

— Я не певен, що правильно все розумію, але ви довели, що мислення відбувається не на молекулярному, а на квантовому рівні. Не переконаний, чи це можна…

— Це означає, що софони чатують на нас, так само, як ми чекаємо на їхню раптову появу, — відповів Гайнс, вказуючи на небо. — Але станом на сьогодні наше дослідження ще досить далеке від омріяного результату. Попри це ми випадково виявили несподівану побічну дію.

Чан Вейси ледь кивнув, демонструючи зацікавленість.

— Я не переказуватиму технічних деталей. Простими словами — у нейронній мережі мозку ми відшукали механізм, за допомогою якого в процесі мислення генерується певне судження, та знайшли спосіб впливати на прийняття будь-якого рішення. Процес появи судження в людському мозку схожий на комп'ютерний алгоритм: введення початкових даних ззовні, розрахунки, отримання результатів. Тепер ми здатні заблокувати процес «розрахунків» і перейти відразу до потрібного результату. Коли інформація потрапляє в мозок, вона впливає на певну ділянку нейронної мережі, й тепер ми здатні змусити мозок приймати судження, опускаючи процес мислення, ба більше — беззастережно вірити в те, що отриманий результат є незаперечною істиною.

— Вже є конкретні результати? — спокійно запитав Чан Вейси.

— Так, ми пройшли шлях від стадії випадкового відкриття, провели додаткові поглиблені дослідження й отримали результати, які можна застосовувати. Назвали це «ментальною печаткою».

— А якщо запрограмовані судження чи переконання не відповідають дійсності?

— Зрештою такі переконання розвіються, але це не простий і не безболісний процес, адже «ментальна печатка» кардинально змінює свідомість. Я, наприклад, вважав, що вода — смертельна отрута, й лише за два місяці психотерапії знову можу спокійно її пити. І моє лікування, впродовж усього цього часу… зовсім не те, що я хотів би пам'ятати все життя. Зважте: природна отруйність води — вочевидь хибне твердження. Що ж до правдивості чи помилковості інших, то вони можуть бути не такими очевидними: візьмімо хоча б існування Бога чи віру в перемогу людства у Битві Судного дня. Щодо цих питань не існує чіткої, остаточної відповіді. Зазвичай переконання такого штибу є результатом мисленнєвої діяльності людини, яка поступово схиляється в той чи інший бік, залежно від життєвих проблем і власного досвіду. Якщо ж подібні переконання сформуються під впливом «ментальної печатки», вони залишатимуться твердими й непохитними, мов скеля, і позбутися їх неможливо, як неможливо змінити долю.

— Це справді величне відкриття, — щиро мовив Чан Вейси. — Звісно, з точки зору нейрофізіології як науки. Але насправді, докторе Гайнс, ваше відкриття — шкідливе. Скажу навіть більше — чи не найнебезпечніше відкриття за всю історію.

— Ви цураєтеся нашого відкриття, але хіба ж не прагнете створити Космічні війська, свято переконані у власній перемозі? Увесь штат політичних комісарів-душпас-тирів працює задля досягнення цієї мети. То чом би за допомогою технологічних переваг, які надає «ментальна печатка», не завершити цієї роботи з максимальною ефективністю?

— Політична й ідеологічна робота полягає у формуванні переконаності особового складу за допомогою наукового раціонального мислення.

— Чи здатні ви досягти бажаного результату й повірити у власні сили та загальну перемогу в прийдешній війні лише за допомогою наукового раціонального мислення?

— Докторе, якщо ставити питання руба, то нам необхідні Космічні війська з особовим складом, здатним дума-ти власною головою і приймати відповідальні рішення, а не люди зі сліпою вірою у власну перемогу.

— Але це лише окреме запрограмоване твердження. Решта свідомості залишається цілком автономною. Ми втручаємося в єдину точку свідомості й за допомогою новітніх технологій підмінюємо умовивід, щоб імплантувати потрібний нам висновок і закоренити його.

— Цього вже досить. Технологія модифікує процес мислення, як до того модифікувала комп'ютерну програму. Хто скаже, чи залишатиметься людина людиною після подібного втручання? Чи не перетвориться на автомат?

— Ви, напевно, читали «Механічний апельсин»?

— Глибока книга.

— Генерале, саме такого ставлення я й очікував від вас, — зітхнув Гайнс. — Я наполегливо продовжуватиму роботу в цьому напрямку, як і личить статусу Оберненого.

На спеціальному засіданні РОЗ доповідь Гайнса про відкриття «ментальної печатки» неабияк схвилювала всіх присутніх, а стисла оцінка почутого представником США підсумовувала думку більшості:

— Доктор Гайнс і доктор Кейко Ямасугі своїми визначними талантами відчинили для людства браму на темний бік свідомості.

Представник Франції збуджено скочив зі свого місця:

— Що для людства страшніше: втратити здатність вільно мислити, чи зазнати поразки в цій війні?!

— Звичайно, останнє значно страшніше! — Гайнс також підхопився з місця. — Бо за першого варіанту розвитку подій людство має хоча б теоретичні шанси на відновлення вільнодумства!