— Флот! Евакуюйте флот!!!
Але запізно: раптові перешкоди спотворили зображення, заглушили звук, і картина з борту «Богомола» зникла з екранів на кораблях. Флот так і не почув останнього вигуку підполковника.
На кінці хвоста Краплини засяяв невеликий, але яскравий блакитний ореол, що освітив усе довкола синім. Він різко збільшувався, змінюючи колір: синій, жовтий і, нарешті, червоний. Складалося враження, що не Краплина продукує це світіння, а навпаки, ореол пробурює собі шлях назовні. Яскравість ореола також зменшувалася мірою збільшення розмірів, аж поки не сягнула двох діаметрів найширшої частини Краплини. Тоді ореол зник. Щойно його не стало, така сама маленька блакитна плямка знову виникла на кінці хвоста зонда, розширилася, забарвилася в різні кольори й згасла. Ці кола світла почали випромінюватися вже суцільним потоком: два-три проходили весь свій життєвий цикл за секунду, й від їхнього переміщення Краплина почала прискорюватися й зрештою рухатися.
Усі четверо учасників експедиції не мали шансу побачити виникнення другого ореолу, бо після появи першого миттєво випарувалися за надвисокої температури, приблизно такої, як у ядрі Сонця.
Корпус «Богомола» засвітився яскраво-червоним, ніби в китайському паперовому ліхтарі щойно запалили свічку. Обшивка корабля почала опливати, неначе віск, і за секунду «Богомол» вибухнув зсередини. Бризки від розплавленого корпусу корабля розлетілися навсібіч у безодню космосу; не лишилося жодного твердого уламка.
З відстані тисячі кілометрів об'єднана ескадра флоту в найменших деталях спостерігала за трагедією «Богомола». Першою ідеєю був запуск зондом програми самознищення. Екіпаж кораблів віддав шану загиблим товаришам і відчув глибоке розчарування: далеко не мирні наміри трисоляріан підтвердилися. Але до того, що сталося далі, людство було зовсім не готове.
Першу аномалію виявила комп'ютерна система моніторингу довколишнього простору кораблів флоту під час обробки зображень вибуху «Богомола»: один із уламків корабля випадав зі зрозумілої картини моделювання вибуху. Більшість розплавлених деталей корпусу розліталися навсібіч із постійною швидкістю, і лише цей постійно прискорювався. Звичайно, тільки комп'ютеру було до снаги помітити відсутність логіки в русі крихітного уламка серед безлічі розсіяного сміття. Лише комп'ютер мав змогу миттєво співставити витягнуті з бази даних характеристики «Богомола» з реальними подіями та змоделю-вати розліт уламків після вибуху. Комп'ютер запропонував десятки можливих пояснень дивної поведінки цього фрагмента, але всі були дуже далекі від істини.
Ані комп'ютер, ані люди не могли навіть подумати, що вибух знищив лише «Богомол» із його екіпажом, а Краплина залишилася неушкодженою.
Цьому дивному уламкові система сповіщення про небезпеку бортових комп'ютерів кораблів флоту присвоїла третій рівень небезпеки. Хоча він, на відміну від інших, і прискорювався, проте прямував у кут формації та за поточним розрахунками напрямку руху мав пролетіти повз крайній корабель у строю, не завдавши шкоди навіть йому. Цей сигнал про наближення об'єкта третього рівня небезпеки потонув у безлічі повідомлень про небезпеку першого рівня, викликану вибухом «Богомола». Але бортові комп'ютери повторно відзначили надзвичайно високе прискорення цього уламка, коли він пролетів уже 300 кілометрів від місця вибуху: швидкість досягла третьої космічної та й далі зростала. Комп'ютер підвищив рівень небезпеки до другого, але все одно система була сконцентрована на захисті флоту від небезпечніших об'єктів.
Уламок подолав близько 1500 кілометрів від епіцентру вибуху до кута формації приблизно за 50 секунд. На підльоті до строю кораблів його швидкість сягнула позначки у 31,7 км/с. Цієї миті, перебуваючи біля дальнього кута прямокутної формації, за 160 кілометрів від крайнього корабля в ескадрі — «Безмежного кордону», уламок зробив миттєвий поворот на 30° і, не знижуючи швидкості, попрямував до корабля.
Коли уламок за 2 секунди здолав відстань до судна, система сповіщення знизала рівень небезпеки з другого до третього, бо зробила припущення, що даний об'єкт не відноситься до матеріального світу, адже характер його руху порушує всі закони аеродинаміки: без сповільнення виконати такий різкий поворот на швидкості, що вдвічі перевищує третю космічну, приблизно дорівнює зіткненню на тій самій швидкості із залізною стіною. І якщо цей уламок має металеве осердя, перевантаження, спричинене таким маневром, просто розплющить найміцніший сплав у фольгу завтовшки мікрон. Тож цей уламок може бути лише ілюзією, фантомом, привидом.
Отже, Краплина, рухаючись зі швидкістю, удвічі вищою за третю космічну, вздовж першого ряду кораблів у прямокутному строю, влетіла в борт «Безмежного кордону».
Вона влучила в задню третину корпусу й прошила її без найменшого спротиву, ніби пролетіла крізь тінь. Результатом прольоту на такій високій швидкості стали два акуратні круглі отвори — вхідний і вихідний. Діаметр кожного дорівнював найширшій частині Краплини. А за якусь мить після появи отвори почали оплавлюватися, стікати й зрештою затягнулися внаслідок розжарення крицевих листів корпусу до високих температур від зіткнення за надвисокої швидкості й передавання теплової енергії, що генерувалася Краплиною під час руху. Задня частина корабля почала швидко розігріватися від місця зіткнення, аж поки половина корпусу не розжарилася до червоного, ніби залізний прут, щойно витягнутий ковалем із горна.
Краплина, пролетівши крізь «Безмежний кордон», і не збиралася сповільнюватися. З тією самою швидкістю — приблизно 30 кілометрів за секунду, — за 3 секунди вона подолала 90 кілометрів і влетіла в найближчого сусіда «Безмежного кордону» — «Юаньфан»[75]. Така сама доля спіткала й наступні кораблі в лінії: «Ревуна», «Антарктику» та «Найвеличнішого».
Наступної миті надпотужний вибух зсередини знищив «Безмежний кордон». Усю четвірку кораблів Краплина пронизала в місці розташування паливних баків термоядерного двигуна, тому, на відміну від звичайного високотемпературного вибуху, який перетворив на ніщо «Богомол», «Безмежний кордон» знищила неконтро-льована реакція термоядерного синтезу в його паливних баках. Люди так і не дізналися, чи надвисокі температури від рушійних кіл Краплини запустили процес синтезу, чи вплинули якісь інші чинники. Вогняна куля термоядерного вибуху з'явилася в районі пошкоджених паливних баків і почала швидко розширюватися навсібіч, заливаючи всю об'єднану ескадру світлом сліпучої заграви на тлі чорного оксамиту космічного простору, затьмарюючи зоряне море Чумацького Шляху.
Такі самі вогняні термоядерні кулі за якісь миті оповили й корпуси «Ревуна», «Антарктики» та «Найвеличнішого».
За наступні вісім секунд Краплина, неначе граючись, пролетіла ще крізь 10 кораблів зоряного класу.
Цієї миті вогняна куля повністю проковтнула корпус «Безмежного кордону» й почала затухати; натомість ядерні сонця розквітали довкола корпусів інших пошкоджених кораблів.
Політ Краплини тривав уздовж довшої сторони формації флоту. Вона пробивала корпус кожного наступного корабля вже менш ніж за секунду.
До цього моменту запаси термоядерного палива в «Безмежному кордоні» вичерпалися, й пожежа згасла. Залишилися оплавлені крицеві плити корпусу. За мить він, мов набубнявілий пуп'янок, вибухнув навсібіч мільйонами тонн тьмяно-червоного розплавленого металу. Гарячі потоки поширювалися в космічному просторі, не зустрічаючи ані найменшого супротиву. Металевий дощ падав на всі румби.
Краплина й далі рухалася вперед по прямій, пронизуючи все більше кораблів, залишаючи по собі щонайменше десять вогняних термоядерних куль, що палали одночасно. У світлі цих маленьких сонць кораблі флоту заграли відблисками, й уся формація перетворилася на море світла. Поза лінією термоядерних вибухів уже згаслі, але розжарені кораблі один за одним вистрілювали в космос розплавленим металом корпусів, ніби величезні валуни падали в океан магми.
