— Дуже схожий, просто бездоганне потрапляння в образ, — дівчина розтягнула губи в силуваній посмішці. — Тільки біда: білявка з мене ніяка.

— Побійся вищих, Варто. Хіба я хоч раз давав тобі привід думати, що в мене є бажання обмацувати тебе? Я триматимуся якнайдалі. Пішли.

— От спасибі, чорти б тебе забрали, — прошипіла дівчина і зміряла хлопця поглядом, який міг би спопелити будь-кого. У неї виникало відчуття, що тонке шитво з мерехтливими блискітками ризикує тріснути. Аби показати всьому світові білизну, їй варто лише зробити один необережний рух.

Але Златан лише посміхався своєю фірмовою усмішечкою. Він зализав кучері і зв’язав їх у куций хвіст на потилиці. Разом з темно-червоними штанами, сорочкою в дрібні візерунки й сірою жилеткою виглядало незле. Якраз схоже на туристів із промовисто-масними поглядами, котрі часто виходили на полювання в тутешні заклади. Варта вирішила, що підчепити когось магові буде неважко.

— Морт тут підпрацьовує, — повідомив Златан на підході до клубу.

Чаклунка спохмурніла. Чех розповів їй, що напередодні зустрівся з Еверестом і витягнув із його спогадів інформацію про Морта. Мовби саме його світляний співробітник спинив у вечір нападу. Якщо маг справді тусується зі святенниками, як учора, то цілком міг напасти на неї. Але якщо це й так... Дівчина сподівалася, що темний маг після серйозної розмови з нею позбудеться бажання вставляти палиці в колеса.

Клуб зустрів їх психоделічним вибухом кольорів. У чародійки одразу виникло відчуття, що вона вже трохи випила. Фіолетово-салатові стіни, вкриті колами, зелені зблиски лазерів. Спалахи світла в ритм з музикою. І музика, яка накочувалась однаковими хвилями, ніби заклинання Дикорослої. Але в ній не було душі. Не було нічого, крім шуму. Нічого, крім простого повторюваного ритму, який бухкав довкола і всередині. Півкруглі ложі з диванчиками засипали компанії. Пивні пляшки й високі бокали коктейлів дзенькали раз по раз. Алкоголь і дим, дим і алкоголь.

Варта осміхнулась, передчуваючи, що тут знайде гарну жертву. А велелюдність допоможе їй сховати свою павутину.

— Отож, сценарій такий, — Златан, попри свої слова, що триматиметься подалі, зробив крок до Варти, обійняв її за талію й зашепотів просто у вухо. Його слова розчинялися в музиці та звучали ледь чутно: — Вдавай радість, не налягай на коктейлі й час від часу зиркай у бік діджейського пульту. Коли побачиш нашого паршивця, дочекайся завершення його виступу. І пензлюй за ним. За мною не бігай, ясно?

— А ти що будеш робити?

— Побачиш, — Златан провів руками по волоссю. — Не напивайся тільки.

— Йди до біса! — відповіла Варта.

— Так, приблизно туди й збираюся, до справжньої чортиці на рандеву, — маг клацнув пальцями і швидко занурився в натовп, який танцював, пив, сміявся, обіймався й кричав щось у пориві екстазу.

Варта підійшла до бару, найпевнішого місця для самотніх душ, замовила собі коктейль навмання і примружила очі в пошуках жертви.

Перш ніж вправляти комусь мізки, треба бути певним, що на це вистачить сил. Інакше доведеться розквасити Мортові носа вручну. Дівчина не сумнівалась, що це в неї теж вийде непогано: до високого зросту й міцної статури додавався ще й досвід підліткових сутичок. Тоді з магією не завжди вдавалося поладнати, а от кулаки йшли в діло безвідмовно. Але тепер павутина видавалась чаклунці природним продовженням її тіла. Досконалою і потужною силою, яка вимагала багато, але давала ще більше.

Варта несвідомо погладила медальйон, який лежав у декольте надміру відкритої сукні, і посміхнулася задоволено. Попри суцільний психоз показної радості довкола, вона чітко вловила кількох потенційних жертв. Вони танцювали й піднімали келихи, їхні тіла звивалися у спалахах прожекторів, лазеру і хмарах штучного диму. А їхні душі тонули у хвилях гніву і ревнощів, їх затоплювало нещастя — по вінця. Біль і страх. Неприязнь і невдоволення. Цілий букет прекрасних жертв! Варті на мить здалося, що всі в клубі — це потопельники, котрі з останніх сил намагаються вирватися, втриматися на поверхні, не потонути у власній темряві. Вони відчайдушно тягнуть руки вгору, волають про допомогу, борсаються з останніх сил, проте музика заглушує їхні крики.

Чародійка солодко потягнулася, ковтнула коктейль і стріпнула павутинку з пальців.

Настав час комусь із цих людей потонути.

Варта помітила Морта за пультом діджея після третього коктейлю. Сповнена сил, вона дозволила собі трохи розслабитись, бо була певна, що у велелюдному клубі та ще й з чехом під боком легко вдасться виловити темного мага, який напав на неї.

— Над чим замислилась, красуне?

Дівчина відірвала погляд від танцмайданчика. Перед нею спинилась фіолетова сорочка, обтислі джинси, дорогий годинник і жахлива, чомусь модна стрижка з виголеними скронями.

— Над філософськими засадами у працях Сьорена К’єркегора, — відповіла Варта без усмішки. Зазвичай складне ім’я данського філософа примушувало небажаних співрозмовників кілька секунд помовчати. Ефективніше було б сказати, що вона чекає на свого кавалера. Але якби фіолетова сорочка ошивався поруч довше, то помітив би, що її супутника підозріло довго немає. Адже Златан пішов у якійсь своїй справі...

Незнайомець коротко реготнув. Його сміх, гортанний і самовпевнений, чаклунці не сподобався.

— А як щодо танцю? Кльова пісня, — запропонував людський молодик, киваючи в бік натовпу тіл, який викликав у Варти тільки огиду.

— Ні, дякую.

— А якщо подумати?

— Ні. У мене цей процес не забирає стільки часу, як у тебе, — кинула дівчина і відвернулась в інший бік.

«Придуши-и-ила б його!» — шепнула внутрішня темрява, яка неспокійно вирувала після того, як Варта всотала достатньо енергії.

«Дочекаєшся Морта», — подумки відповіла дівчина самій собі.

Але надокучливий містер фіолетова сорочка поклав руку їй на плече.

— Слухай, — крикнув він, обдавши Варту ароматом вишневих цигарок, — якщо ти думаєш, що ти тут приперлася вся така довгонога й загадкова краля, що всі будуть падати штабелями, то...

Дівчина не дала йому договорити. Вона недбало вивільнила трохи сили й обплела шию молодика павутинкою. Його рука відпустила плече чаклунки. Містер фіолетова сорочка закашлявся. Він сперся рукою на барну стійку, але рука зісковзнула. Склянка хряснула на підлогу.

— Гей-гей-гей! — крикнув бармен, помітивши, що щось не так. — Ану не бушуй! А ні, то зараз тебе звідси винесуть.

Варта спостерігала за тим, як нахабний молодик розстібає верхні ґудзики сорочки, бо йому не вистачає повітря. Як зелені тіні прожекторів заливають його обличчя. Як захмелілі очі злякано підводяться на неї. Як звуки довкола стираються, ніби їх щось всотує. Як темрява всередині вирує тріумфально. Як...

«Спинися, Вартова!»

Льодовий струмінь полоснув плече, спалахуючи болем.

— Ви погляньте, хто тут у нас! — стільки жовчі в голосі Златана Варта не чула вже давно.

Проклятий чех стріпнув льодову павутинку з пальців. Молодик нарешті перестав задихатись і з цілковито спантеличеним виразом на обличчі почвалав кудись у бік вбиральні. Люсент у білій сукенці, вишитій блискітками, повисла на руці Златана і накручувала його кучері на палець.

— Дуже нехороша темна відшиває своїх кавалерів особливо жорстокими методами, — продовжив чех знущально і повернувся до світлячки. — Добре, що ми помітили її вчасно. Хтозна, чи не довелося б ще один труп пояснювати суддям.

— Якщо пам’ять мені не зраджує, — Варта смикнула бровами, — то це ваших сьогодні оштрафували. За порушення правил Гри, так?

Люсент кинула в її бік зверхній погляд.

— Це було самогубство. Ми вже подали апеляцію в Конгломерат.

— Звича-а-айно, — Варта пригубила коктейль. — А ще написали листа зі скаргою вищим духам і перепросили людських богів. Запопадливі світлячки так турбуються про свою репутацію!

— Пропоную не підживлювати її злість і піти потанцювати, — Златан зиркнув повз Варту байдуже.