Нарешті настала моя черга, я з хвилюванням увійшов у коло, спочатку, нічого не відбувалося, але потім стався, немов вибух енергії, та навколо мене закрутилася аура всіх можливих магічних кольорів. В цю мить я відчував неймовірну могутність, і вловив захоплені погляди навколо себе.

Пізніше я дізнався, що володію всіма силами магії, що варто мені тільки вивчити їх всі, і я стану дуже могутнім, що такі маги дуже цінні, тому що зустрічаються досить рідко. Мені треба було багато чому навчитися і почав я все з магії рун і металу, тому що саме вони тоді врятували мені життя.

Я не буду вдаватися в подробиці навчання в академії, але я зумів багато чого навчитися, пізніше зміг зібрати багато магічних артефактів, зіль, кристалів та інших магічних інгредієнтів. Я зміг створити кімнату поза часу і простору з печаткою своєї крові, тільки мій кровний нащадок зможе відкрити двері і увійти в цю кімнату, щоб знайти притулок і набути допомогу. Я наклав всілякі захисні заклинання, і якщо ви читаєте цей щоденник, то ви в безпеці.»

Ден відклав щоденник. Дівчата дивилися на нього широко розкритими очима.

‒ Це що, все? – Вирвалося у Таї, трохи голосніше, чим вона того хотіла.

‒ Ні, я просто вже втомився читати, та й взагалі мені треба трохи часу, щоб осмислити це.

‒ Дай сюди, я прочитаю, ‒ Сіт вирвала з його рук щоденник і продовжила читати.

«Багато років я вивчав магію всіх видів, щось давалося легко, щось я так і не збагнув, але моя могутність і майстерність зростали.

Після навчання в академії був підсумковий іспит – ІТІ, за підсумками якого, ти міг отримати позначку і звання варта. Деякі з моїх знайомих, з якими ми навчалися довгий час, не пройшли випробування, і продовжили навчання, деякі вирішили покинути академію, а інші отримали довгоочікуване звання варта. Але щастя тривало не довго.

На межі світів стався величезний розрив, і натовп чірокі увірвався в світ. Всі варти були спрямовані для захисту світу. Я вперше був біля кордону світів, це не конкретне місце, це місце, де в дану мить проходить тканина простору, але там утворилася діра.

Я побачив чірокі яке атакувало мене вперше, вихор тіней, але був не тільки він, мисливці тіней, які вміють змінювати своє тіло і перетворюватися у деяких істот -павуки, скорпіони, змії. Воїни тіней, більш могутні, які можуть перетворюватись навіть у самих вартових, і по вигляду їх не відрізнити, що робить їх дуже небезпечними та багато інших тіньових створінь.

Але найстрашніше там були хайвони, – це були ті, кого боялися найбільше, колишні вартові, які піддалися темряві, вони були дуже небезпечні, володіючи силами варта і тіньових чірокі, з ними було важко впоратися.

Це був важкий бій, було багато втрат з обох сторін, але ми вистояли, і найсильніші маги змогли закрити розлом, ми навіть змогли взяти в полон одного хайвона. Під дією закляття нам вдалося вивідати у нього інформацію про атаки на світи, але ми не були готові до почутого. Після розмови з ним, ми вже не були переможцями, адже нас атакувала лише мала частина війська, на чолі якого стояв Ствірум – володар тіней. Він був неймовірно сильний, і міг створювати величезну безліч чірокі для атаки, в той час як вартових ставало менше. Єдине, що ми могли зробити, щоб перемогти – це зупинити Ствірума.

Це був моторошний час, чірокі пробивалися крізь кордони світів все частіше, їх було більше, і вони ставали сильніше. Тоді було прийнято рішення проникнути у вимір тіней, і знищити володаря. Ми збирали всіх можливих вартових, постійно тренувалися, вивчали багато книжок, свідоцтв, нам потрібно було все, що хоч якось могло допомогти нам.

І ось цей день настав, ми стояли у самого великого розриву біля кордону світів, готові вступити туди. Опинившись всередині, ми жахнулися, там була страшна порожнеча і неймовірна темрява, не було видно місяця і зірок, навколо була абсолютна тиша, все навколо огортав густий сірий туман. Від знаходження там всіх кидало в тремтіння, і постійно було неприємне відчуття, що з темряви хтось спостерігає за тобою.

Ми розуміли, що багато хто не повернеться додому, і що ми зустрінемо свій кінець у цьому страшному місці, але відступати вже було пізно, і у нас не було іншого виходу.

Чірокі знали, що ми тут, всюди навколо шастали тіні, вони з'являлися немов з нізвідки, їх була незліченна безліч, але ми були готові, ми відбивали атаку за атакою, нам потрібно було просуватися вперед.

Ми не знали, скільки часу ми там знаходилися, час немов завмер там, і його хід не відчувався, здавалося, що ми ніколи не досягнемо цілі, але одного разу сталося те, що привело нас в шок.

Ми наткнулися на руїни, схоже, раніше там була цивілізація, ми вирішили влаштувати там привал, коли з надр почали з'являтися тіньові істоти. Вони відрізнялися від тих, з якими ми звикли битися, вони походили обрисами більше на людей, ніж на монстрів, і створювалося відчуття, що вони закатовані і нещасні, але ми приготувалися до атаки, адже це міг бути їх прийом.

Але вони не поспішали атакувати нас, деякі більш маленькі істоти ховалися за великими тінями, і у нас раптом промайнула думка, що це маленькі налякані діти. Одна з істот вийшла вперед, і заговорила з нами, незабаром ми дізналися, що це їх світ – Баянган, а вони його мешканці – нгао, так вони себе називали. Вони жили звичайним життям, у них була цивілізація, і були володарі чудесної сили, ми зрозуміли, що це могли бути можливі варти, нгао не розуміли цієї сили, деякі боялися її, а інші обожнювали. Але одного разу на світі з'явився один тагат, який володів неймовірною міццю, він присвятив все життя вивченню магії, і вирішив, що він повинен правити світом, він почав вербувати на свою сторону інших володарів сили, обіцяючи їм більшу могутність, владу і повагу. З часом він підпорядкував собі світ, в світі запанував хаос, простих нгао використовували як рабів, ресурси планети почали вичерпуватися, і світ почав руйнуватися, тоді володар, так він себе величав, вирішив, що цього світу йому недостатньо, і він повинен правити всім всесвітом. Він почав проводити досліди і одного разу йому вдалося прорвати тканину всесвіту, і він увірвався в інший світ, він ніс з собою тільки хаос, смерть і руйнування і невідомо, скільки світів він знищив.

Ми були вражені почутим, і навіть не уявляли, що в цьому світі можуть жити звичайні створіння, вони допомогли нам, направивши у бік Ствіруму, коли дізналися для чого ми прийшли.

І ось ми зустрілись, він був неймовірно могутній, він не мав форми, він був немов ніде і всюди. Але ми підготувалися, нам вдалося створити могутнє заклинання, за допомогою якого ми змогли дати відчутну форму цьому створінню, і ми думали, що таким чином зможемо його знищити, але ми помилилися…

Навіть набувши форми, він залишався непереможний, його не брали ніякі заклинання, зброї, всі наші зусилля були марні. Але ми не здавалися, і об'єднавши всі свої сили, нам вдалося створити пастку для нього, деяку в'язницю, з якої він не зміг вибратися, у всякому разі тоді. Ми розуміли, що рано чи пізно сила наших заклинань може ослабнути, і тоді він знову вибереться на свободу, але тоді це була наша перемога. Деякі варти вирішили залишитися і спостерігати за володарем, але це означало, що вони ніколи не повернутися додому, щоб убезпечити інші світи, було прийнято рішення запечатати кордон світів зсередини Баянгану. Ми поверталися додому, деякі мешканці цього світу вирушили з нами в пошуках кращого життя, але багато вирішили залишитися і не кидати свій рідний дім, хоч там і було все ще дуже небезпечно. Полонений володар, багато його прислужників на волі, але нгао вирішили боротися і відновлювати свій світ.

Цей день занесений в історію вартових межі світів, ми щороку відзначаємо перемогу, але не забуваємо про небезпеку, кожне нове покоління вартових, тренується дуже старанно, щоб бути готовими до можливої зустрічі з володарем.