Тому любительський бадмінтон – одна з найпопулярніших спортивних розваг. Цей вид спорту є не лише захопливим, а й корисним для здоров’я. Британські медики з’ясували, що бадмінтон входить до п’ятірки найкращих видів фізичної активності, корисних для здоров’я.

Вплив на серцево-судинну і дихальну системи. Не секрет, що гра в бадмінтон вимагає інтенсивної та ритмічної роботи. Людям, далеким від спорту, спочатку буде важко насамперед через перерву у фізичних вправах, проте в процесі гри організм почне звикати й пристосовуватися, допомагаючи людині боротися з проблемами, якщо такі є.

Позбавлення від стресу. Цей вид спорту допомагає знімати напругу й отримувати позитивні емоції. За одну годину гри в бадмінтон спалюється близько 500 калорій.

Боротьба з надмірною вагою. У цьому пункті цікавим є те, що істотно схуднути, займаючись цим спортом, можна, не обмежуючи себе в кількості спожитої їжі. Гра сама по собі дуже динамічна, в процесі витрачається багато енергії, що призводить до схуднення.

У процесі гри учасникам доводиться стежити за траєкторією польоту волана, що є корисною гімнастикою для очей, а також виконувати безліч нахилів, коротких перебіжок, стрибків і розгинання.

Гра в бадмінтон є дієвим засобом, що підвищує загальний тонус, чудово знімає напругу, розвиває різні фізичні якості, такі як спритність, швидкість, витривалість й інші.

Бадмінтон – інтенсивний вид спорту і входить у трійку найважчих за фізичними навантаженнями ігрових видів спорту.

У 1985 році вчені провели порівняння між матчами на Вімблдонському турнірі з великого тенісу та чемпіонатом світу з бадмінтону. В одиночній грі в середньому тенісист пробігав близько трьох кілометрів, у той час як бадмінтоніст за матч долав шість. Так, гравець у бадмінтон пробігає в матчі, який удвічі коротший від тенісного, дистанцію вдвічі більшу. Тепер же якість інвентарю та фізичні здібності людей збільшилися, і якщо підсумувати всі пересування (включно з пришвидшенням, ривками, стрибками) за гру, то в довжину бадмінтоніст «набігає» до 10 кілометрів, а у висоту – кілометр.

Бадмінтон однаково доступний як для хлопців, так і для дівчат, як для чоловіків, так і для жінок.

Бадмінтон – безпечний і низькотравматичний вид спорту.

Люди всіх груп фізичної підготовки можуть розвивати й удосконалювати свої навички гри в бадмінтон.

Соціальна рівність: як жінки, так і чоловіки, як хлопці, так і дівчата можуть тренуватися й змагатися разом.

Бадмінтон є доступним для людей з обмеженими можливостями. Є чіткі правила розподілення спортсменів на групи залежно від рівня їх фізичних відхилень, що забезпечує чесне змагання.

Гра в бадмінтон впливає на швидкість мислення. Бадмінтон ще називають «шахи з ракеткою», тому що в процесі гри бадмінтоніст повинен дуже швидко «прорахувати ходи» – різну ймовірність того, як відповість противник на його удар, і як він сам, своєю чергою, відповість на удар супротивника.

Прораховується відразу кілька варіантів ударів. Щоб це передбачити, потрібна велика швидкість мислення, яка і розвивається в процесі тренувань і змагань.

Численних поціновувачів гри приваблює у ній таке:

• траєкторія польоту волана: багатство та різноманітність варіантів;

• власне, сам волан, як цікавий та оригінальний снаряд незвичайної форми, вироблено з натурального гусячого пір’я із застосуванням ручної праці – це не банальний м’яч;

• незвичні та красиві пересування гравців високого класу, які нагадують танго: плавно, але швидко, лаконічно та раціонально;

• специфічний звук корту і звук волана (плеск, клацання);

• тактичне багатство гри.

Важливо, що майже 90 % членів бадмінтонної спільноти – це люди інтелектуальні, які, сприйнявши естетику гри, готові до важких і виснажливих навантажень. Це відчуття естетики змінюється зі зростанням рівня підготовки. Бадмінтон віддячує своїм аматорам відчуттям нової якості тактики й техніки гри, новим відчуттям свого тіла, азартом боротьби й радістю перемоги.

Саме тому бадмінтон стабільно приваблює все нових і нових численних любителів, а з деяких із них виростають зірки професійного спорту.

♦ У бадмінтон, за даними статистики, грає кожна п’ятдесята людина у світі.

♦ Бадмінтон входить до трійки найважчих із фізичних навантажень видів спорту.

♦ Пульс бадмінтоніста високого класу досягає 200 і більше ударів на хвилину.

♦ Швидкість польоту волана у грі в бадмінтон досягає мало не 400 кілометрів на годину.

♦ До речі, пір’яний м’яч посідає друге місце (перший – м’яч для гольфу) серед м’ячів за швидкістю польоту. Найкращі бадмінтоністи сучасності надають волану швидкість 256 км/год.

♦ Майстри високого класу обмінюються сімома помахами ракетки за 10 секунд.

♦ Найбільша кількість помахів ракеткою в грі у бадмінтон – 19 725.

♦ Найдовша гра тривала 1,5 години, волан загалом провів у повітрі 45 хвилин.

♦ Найкоротша офіційна гра в бадмінтон тривала усього 6 хвилин.

♦ Волан для бадмінтону складається з 16 гусячих або качиних пір’їн (тільки з лівого крила), важить до 5,5 г, діаметр – 70 мм.

♦ В іграх майстрів високого класу в середньому витрачається 10 воланів, кожний з яких витримує 400 ударів.

♦ Зазвичай волан витримує не більше як дві гри. Чим важчий снаряд, тим швидше він летить. Волани також швидше літають за вищої температури та на більшій висоті.

♦ Офіційний світовий рекорд швидкості польоту волана – 493 км/год – встановив Тан Бун Хеонг із Малайзії.

♦ У музеї міста Канзас-Сіті (штат Міссурі, США) експонується п’ятиметровий волан вагою понад 2 т.

♦ Ракетки для бадмінтону важать від 70 до 95 г, не враховуючи ваги струн або руків’я.

♦ Струни ракеток для бадмінтону раніше виготовляли з висушеної слизової оболонки шлунку котів або корів. Протягом уже багатьох років більшість гравців використовують синтетичні струни з тисяч мікроволокон. Однак деякі спортсмени все ще використовують струни, виготовлені з кишок тварин.

Ще тисячі років тому у волан грали дорослі й діти Стародавньої Греції, Китаю, Японії, Індії та країн Африки. В одному зі стародавніх манускриптів повідомляється, що у 1122 році до нашої ери в Китаї за часів правління династії Чу грали в м’яч із пір’ям. Гра називалася «ті-цзянь-цзи». У Японії була поширена гра під назвою «ойбане» (в перекладі «перо, що літає»). Вона полягала в перекиданні дерев’яними ракетками «волана», зробленого з кількох пір’їн і кісточки висушеної вишні.

У Франції подібна гра мала назву «же-де-пом» (гра з яблуком). Англійські середньовічні гравюри на дереві зображують селян, що перекидають один одному волан. Про це свідчать гравюри XVIII століття.

У 1650 році королева Швеції Кристина побудувала корт для гри у волан (батлдор) неподалік від Королівського палацу в Стокгольмі, де вона грала зі своїми придворними й гостями з інших країн.

У другій половині XIX століття англійські моряки й офіцери колоніальних військ привезли з Індії до Англії популярну там гру «пуна» (від назви однойменного міста). Вона дуже нагадувала сучасний бадмінтон, але грали в неї не ракетками, а долонями. Є версія, за якою група офіцерів публічно продемонструвала нову гру 1870 року в містечку Бадмінтоні (графство Глостершир). За назвою містечка гру почали називати бадмінтон.