Ролель
Нове діамантове кольє приємно холодило шкіру, а його вага говорила про божевільну вартість. Тен Мерген Хулан був дуже милий, а його подарунок - просто шедевр ювелірного мистецтва. Демон чекав мене в моїй вітальні, коли я повернулася із занять танцями.
Цей чоловік - зразок мужності й сили. Високий, навіть для демона, з широкими потужними плечима, міцними довгими ногами, схожий на небезпечного хижака. Обличчя просто ідеальне: широкий лоб, мигдалеподібні чорні очі, високі вилиці, породистий прямий ніс, красиво окреслені губи. А як він посміхається! Щось занадто багато я його хвалю!
Треба вирішити хто для мене зараз важливіший: Генеральний прокуратор Тунни або Голова міжгалактичної розвідки?
Луценій надокучив своїми докорами сумління. Йому шкода колишню. Однак, питання безпеки та доступ до інформації передусім! Потерплю його скарги. На жаль, Мерген дуже розумний і водити його за ніс не просто. Треба закохати його в себе сильніше. Буду призначати побачення так, щоб тен Ірис не зустрічався з теном Хуланом.
Сівши в м'яке шкіряне крісло, я, за звичкою, торкнулась екрану компа. Відкрилася карта Тунни. Моєї Тунни! Скільки можна чекати?! Для обряду все готово, а добути основний інгредієнт - п'ять кварт живої крові шести істот не виходить.
Дзвінок Дерії роздратував мене ще більше. Хай їй грець! Ще й втрачено цінне майно! Коротше кажучи, справа стає для мене все дорожче й дорожче!
Ситуація виправилася, але довірити викрадення жертв тільки Дерії не можу, вона мене вже раз підвела. Я схопила смарт і набрала знайомий номер:
- Вітаю, тене Ганбаатор, далеко ви від Фомальгаута?
- Вітаю, тено Ролель! Через двадцять годин будемо там, - пролунав низький голос капітана "Непокірного вітру", на борту якого перебував загін "Десмос" (татові найманці, яких я поступово прибрала до рук).
- Мій агент включить маяк, по якому ви знайдете місце розташування рятувального зорельота "Ренка". При виявленні зв'яжіться з Алабамою за номером смарту, який зараз скину. Вона організує вам стикування із зорельотом. Питання є? - капітан жодного разу мене не підводив. Слава Космосу, план промальовується досить чітко. Тепер треба скоординувати дії виконавців, щоб не було ніяких ексцесів. Набрала в смарті командира "Десмосу":
- Вітаю, тене Депорон.
- Вітаю, тено Ролель! Які новини?
- Ми вийшли на слід утікачів. Вони в рятувальному зорельоті "Ренка", до якого ви прямуєте. Після стикування ваш загін проникне в нього. Там знаходиться мій агент Алабама, яка зустріне вас. Екіпаж рятувальника повністю нею контрольований. Об'єкти забрати на "Непокірний вітер", рятувальний зореліт -знищити.
- Може як зазвичай – змінимо спогади? - у голосі Депорона проскочили прохальні нотки.
- Можна подумати буде краще, якщо рятувальник повернеться назад і не зможе пояснити куди подів цих тварин. У космосі часто трапляються нещасні випадки, ось ви й організуєте їм такий нещасний випадок. Я чекаю підтвердження виконання наказу!
- Буде виконано, тено, - крізь зуби промовив найманець.
Подумаєш, які ми ніжні! Як розстріляти молодь на Муряріі, так запросто, а як знищити зореліт з дорослим екіпажом, так кишка затонка. Дзуськи! Зробить, що я йому велю! Залишилося дати наказ Дерії.
- Деріє, піднявшись на орбіту, включи маяк. "Непокірний вітер" вже на підході, на борту загін "Десмос". Як тільки вони будуть біля вас, віддай наказ екіпажу провести стиковку. Далі дій спільно з найманцями. Якщо будуть сильно пручатися, то застосуйте здібності афрокерга. Що з Найтоном? Ти знайшла його?
- Уся п'ятірка буде завтра на шлюпці.
- Я і гадки не мала, що ці дурні потягнуть його із собою, але нам же краще.
Карай
Нарешті вийшли в стартову печеру. Вона дуже велика з освітленням на стінах, через що стеля ховається в темряві. Як розповіла Порматен, стеля - це величезна плита, яка перед стартом зорельота зсувається в бік та відкриває вихід назовні, достатній для проходження зорельота середнього розміру.
Перед нами стоїть зореліт, скоріше лежить на боці. Біло-жовтий, циліндричної форми з довгим витягнутим, але округлим носом, за яким виступає півсфера з двома овальними ілюмінаторами попереду, напевно, капітанська рубка. Ближче до хвоста три невеликих трикутних крила: одне вертикальне зверху й два горизонтальних з боків. Днище спирається на чотири невеликі міцні опори-ніжки. На боці в нього в чорному колі намальована простягнута біла рука (розчепірена людська долоня) і поруч написано порфоською мовою "Ренка". Я так розумію рука допомоги. Якийсь він невеликий як для зорельоту! На боку відкрився люк, схожий на звичайні металеві двері, з нього спустилися майже вертикальні сходи. Асистент піднялася першою, за нею пішла Варда. З огляду на те, що вона найсильніша з нас і зможе витягнути тіло демона наверх, то це розумно. Напевне те, як піднімалися Внсі та Найтон з боку виглядало дуже кумедно, адже, духу прийшлося обіймати ноги демона, поки Варда тягнула його всередину.
У вхідному шлюзі довелося стояти притиснувшись один до одного, оскільки він розрахований на трьох осіб. Коли температура піднялася й зрівнялася з температурою в шлюпці, з шипінням відкрилися внутрішні двері.
У салоні напроти дверей ряд здвоєних вузьких крісел під стіною, як у автобусі, але без вікон. Речі довелося вивантажити у хвості салону. Поки знімали комбінезони та повертали їх асистенту мені спало на думку: «І ось у таких умовах нам летіти десять днів? Буде весело!»
Це шлюпка, яка спускається на планету, а сам зореліт на орбіті, - спаплюжив Внсі всі веселощі.
Піднявшись на орбіту, шлюпка приєдналася до зорельота. Ми опинилися в приміщенні, в якому були тільки двері в ліфт. Піднявшись на другий поверх, вийшли у великій світлій кімнаті – кают-компанії. Стіни світло-сірі, на стелі того ж кольору прикріплені стрічки, що світяться блакитним денним світлом. Я про такі читала, у цих стрічечках знаходиться речовина - ґаісма, яка завжди світиться. Тому порфосьцями були розроблені нові енергозберігаючі довговічні лампи для приміщень, в яких можна не вимикати світло: офіси, магазини, кафе, класи, аудиторії і, ось - приміщення на зорельоті, крім тих, де сплять люди. Уздовж стін розташовані м'які дивани й невеликі столики. На підлозі пружне килимове покриття темно-сірого кольору. Як пояснила асистент, ця кают-компанія призначена для пасажирів зорельота, а екіпаж, у кількості всього п’яти чоловік, мешкає на іншому рівні.
Коди летіти? – запитала Порматен.
Летимо на Фарму, – відповів за всіх Внсі.
Усі на Фарму, або кождого на якусь планету?
Усіх на Фарму, – підтвердили ми.
Еку ваше імє? – поцікавилася я.
Висівка.
Герне імє.
Висівка підійшла до протилежної входу стіни й постукала по ній пальцями. Частина стіни, яка виявилася дверима, від'їхала в бік й відкрилося невелике приміщення - одномісна каюта. У ній тільки відкидна койка, закріплений на стіні столик, маленька тумбочка, шафа-купе та санвузол. Ще чотири удари по стіні й у нас є п'ять кают!
- Якщо я стукну по стіні, то яка каюта мені відкриється: моя чи сусідня? - перейнявся питанням Внсі.
Виявляється загадку відгадати дуже просто. У своїй каюті необхідно прикласти палець до кола, що намальоване в ящику тумбочки й надалі, якщо хочеш відкрити двері зовні, то прикладаєш палець до стіни й стукаєш. Сенсорні датчики реагують на стук і відкривається саме твоя каюта. Якщо господар у каюті, то до нього можна зайти постукавши.
У каютах освітлення відрізняється від загальної кімнати. Зі стелі до середини стіни йдуть стрічки, що світяться білим денним світлом, але на відміну від блакитних стрічок вони вмикаються/вимикаються при ударі долонею по стіні. Мені подобаються порфоські технології! Суцільна економія!
