Внсі, як справжній джентельмен, запропонував звільнити нас від перенесення важких предметів, й із задоволеним виглядом поїхав додому з покупками на таксі. Я на нього точно не образилася, оскільки з'явилася можливість без поспіху прогулятися містом. Дівчата також були не проти. Вирішили скласти програму розваг на завтра. Відвідати музеї, місцеві визначні пам'ятки й взагалі все, що порахуємо гідним нашої уваги.

Ми повільно йшли по площі й будували плани на завтра.

- Треба сходити в музей, - сказала Віка. - Я завжди відвідую музеї під час подорожей.

- Музей - це добре, але вони всюди однакові, а ось відвідати якесь історичне місце - це клас! Що-небудь таке, чого немає ніде! - захоплено відповіла Варда.

Хто б подумав, що наш перевертень така любителька історії.

А я от не люблю ці пам’ятки архітектури, але моя мама змушувала мене об'їздити з нею всі фортеці й замки на Мурярії. Потім мама розповідала, як у замках красиво, а я жалілася на те, що ми занадто багато ходили.

- Обов'язково треба відвідати що-небудь старовинне і, мені здається, що я навіть знаю що, - Віка тицьнула пальцем у велику голограму на стіні музею.

На першому плані стояв могутній ящір у космічному скафандрі без шолома й передньою лапою велично вказував на вхід до печери, в якій починався спуск під землю. На другому плані білосніжні гори, чорне зоряне небо й стоїть на віддалі зореліт.

- Таглар Бєйок – обйевител ну-нан плотребь, - прочитала я напис на голограмі, - Таглар Бєйок - першовідкривач нашої планети.

Нижче було написано про унікальний історичний пам'ятник – печеру, в якій Таглар прожив вісім місяців сам, досліджуючи планету й чекаючи прильоту перших переселенців.

- Вирішено, відвідаємо печеру Таглара, а ще непогано б поплавати в мінеральних джерелах.

Ми з Вікою з подивом дивилися на Варду: в яких таких джерелах?

- Ви що не чуєте, як екскурсовод вже п'ятнадцять хвилин розповідає про знамениті мінеральні джерела Бахарденської печери, в яких приїжджає лікуватися вся галактика?

Ми замотали головами, а потім простежили за рукою Варди, якою вона показала направо. Там далеко на лавочці сиділа товста ящірка, оточена різнобарвною юрбою підлітків-людей, і щось їм говорила. Як в цьому гаморі можна було почути подробиці про джерела не розумію!

Мінеральні джерела потрапили в список наших відвідувань разом із печерою Чихау, в якій росте мох, що світиться, про яку нам розповів старий дагонець, у якого ми взяли на прокат самокати.

На Дагоні цей вид громадського транспорту дуже розвинений. Це не дивно, враховуючи той факт, що підлоги в печерах були ідеально рівні, а самокати були легкі й верткі. Ззаду в них кріпився електромотор і пересування не доставляло фізичних труднощів.

Звичайно ж на Дагоні є електрокари, електропоїзди. Однак, для транспорту будують окремі тунелі, які проходять поруч з житловими печерами, оскільки не раціонально витрачати на це місце в самих печерах. А якщо хочеться прогулятися вулицями міста, то самокати - це саме те.

У готель ми добралися швидко. Я з Вардою включили моторчики, а Віка просто махала своїми крильцями й раділа можливості їх використати.

Внсі зависав в інеті у своїй кімнаті, зваливши всі пакети на стіл в кухні. Так що нам спочатку довелося розібрати покупки. Хитра Варда першою схопила шампунь, гель і закрилася у ванні. Я вирішила втішити Віку й поступитися їй чергою у ванну, а сама піднялася до Внсі. У нас відбувся обмін інформацією: він мені новини всесвіту, а я йому - наші завтрашні плани.

Внсі

Після водних процедур зібралися на кухні готувати вечерю.

- Якщо вже ми вирішили забрати Найтона з собою, то прийдеться підтримувати його тіло в доброму стані. Тому поки готується вечеря, Внсі вселиться в демона, піде покупається, переодягнеться, зробить зарядку, а потім і нагодує. І не дивись на мене так, це можеш зробити тільки ти.

Щоб тій Віці таке зробити, аби вже заткнулась, і не давала мені ці кляті накази! А то раз виконай те, що попросить, а потім сяде на шию і ніжки звісить. Карай вскочила зі словами: "Ми ж йому змінний одяг купили", побігла на гору. Одна Варда замислено розглядала продукти в холодильнику, ймовірно придумуючи щоб приготувати. Ясно, ніхто не проти повісити на мене турботу про сплячого Найтона з другого поверху.

- На вечерю хочу м'ясо й солодке до чаю, - сказав я, щоб останнє слово було за мною й зітхаючи пішов до своєї кімнати.

Карай

Я взяла складений одяг для Найтона й вийшла з кімнати. Знизу наверх летів Внсі.

- На, - жбурнула я в нього речі. Одяг, пролетівши крізь духа, впав на східці. Внсі матеріалізувався, закотив очі й почав його збирати. Потім пройшов по коридорчику та зайшов у кімнату, а я навшпиньках підійшла до дверей та зазирнула туди. Внсі кинув речі на своє ліжко та став прозорим. Я, затамувавши подих, підглядала, і раптом відчула, що хтось торкнувся моєї ноги. Здригнувшись я глянула вниз. Навприсядки поруч з моєю ногою сиділа Віка і, витягнувши шию, заглядала в кімнату. З її спини туди ж дивився пітон.

Дух підлетів до Найтона та вселився в нього. Тут почалася вистава з підняттям зомбі. Руки здригнулися, голова стала підніматися й демон сів на ліжку. Опустивши ноги вниз, Найтон спробував різко скочити, але враховуючи, що він спав на другому поверсі, тут же спікірував головою вниз. Пролунав дзвін: лоб Найтона зустрівся з підлогою.

- Йой… - прошепотіла Віка.

- Йох, ти ж блін, - скрикнула я і закрила рот долонею. Пітон і оком не змигнув.

Понівечений демон ворухнувся, підвівся і, схопившись руками за ліжко, почав вставати. Ми зітхнули з полегшенням: він не зламався. Піднявшись на ноги, Найтон повернувся до нас і показав великий палець вгору, ми з дівчатами, регочучі, втекли на кухню. Тут пролунав гуркіт і дрібний стук. Виглянувши у коридор, побачили демона, який сидячі на заду спускався вниз по сходах. З тіла, що загальмувало, випав дух.

- Може краще, щоб він просто лежав? – з іронією запитав Внсі.

Оскільки ми промовчали, він зі стогоном вселився назад. Найтон піднявся й пішов у ванну. Через півгодини Внсі спускався вниз з одягом Найтона. Коли він встиг злітати на верх? Потім ще через якийсь час на кухню приперся намитий пахнючий демон у нових шортах та футболці та сів вечеряти. О, то була друга частина вистави: зомбі їсть. Затиснута в руці ложка, наповнена кашею, потрапляла в ніс, в око й тільки через раз куди треба. Добре що заправили рушник за воріт футболки та застелили коліна, а то довелося б знову купувати речі. Поївши та умивши залишки вечері з обличчя він пішов нагору.

Через пару хвилин Внсі спустився вниз.

- І як часто це треба робити?

- Думаю, що раз на добу вистачить, він все-таки спить, - сказала Віка.

- Ха-ха! Фізіологія демона влаштована так, що вони можуть тижнями лежати у відключці й нічого не їсти, і їм нічого серйозного від цього не буде. Заспокойтесь! – заперечила їй Варда.

- Навіщо тоді ви мене змусили вселитися в Найтона?! – ображено, заломивши брови, запитав Внсі.

- По-перше, щоб демон був чистий, а по-друге, щоб познущатися з тебе!

Кожен розважається як уміє

Дерія

Прямого рейсу з Альтаїра в систему Фомальгаут не було. Купила квиток до системи Шедді в сузір’ї Козерога. Зореліт екстракласу "Золотий метеор" порадував шикарним сервісом і затишною каютою. Летіти три космічні доби. На борту навіть басейн є й ресторан з танцмайданчиком. Час пройшов непомітно.

В дорозі прийшло повідомлення від Ролель. В системі Шедді мені необхідно відвідати відділення пошти на планеті Ахта.

Просторово-часові тунелі були відкриті більше ста років тому. Як з'ясували вчені, вони пронизують весь наш всесвіт у різних напрямках. Найскладнішим є знайти вхід у тунель. Обчислити куди веде, з якою швидкістю переміщаються по ньому предмети - це вже справа техніки. Згодом навчилися підключатися до одного тунелю по всій його довжині. Такі тунелі пошта використовує для пересилання невеликих предметів, при чому як з планети на планету, так і з однієї галактики в іншу. Час пересилання займає від кількох годин до кількох хвилин.