24. Аж до цих лисих добре знані земля й названі попереду народи, бо туди заходять деякі скіфи й од них легко можна довідатися (про ті краї), та й греки з порту Борисфена й інших надморських портів заходять туди. Скіфи ж, коли приходять до тих країв, беруть із собою сімох перекладачів, що перекладають із семи мов.
25. Отже, до їхньої країни добре знана земля, але про ту, що вище за них, – ніхто нічого певного не скаже. Перехід заступають високі гори, і їх неможливо перейти. Лисі розповідають – я в це не вірю, – що в горах живуть люди з цапиними ногами, а за горами – ще інші люди, які по шість місяців сплять. Але я в це не вірю. Напевне відомо, що землі на схід од лисих заселені іседонами. Але про землі на північ од іседонів та лисих нічого не знаємо – лише те, що вони розповідають.
26. Як говорять, іседони мають такі закони. Як у чоловіка вмре батько, свояки приганяють худобу, ріжуть її й розділюють м'ясо звірят і померлого батька господаря пиру. По тому мішають усе разом і роблять пир. Голову випорожнюють, вичищають, позолочують і потім вважають її за святиню і приносять їй щороку велику жертву. Таке робить син (померлому) батькові; це схоже на грецькі генезії[39]. Кажуть, що й вони справедливі люди. В них жінки й чоловіки мають однакове значення.
27. Цих, отже, (ще) знаємо. А вище за них, як розказують іседони, є одноокі люди й грифи, що бережуть золоті скарби. Таке говорять скіфи, а вони перейняли ці оповіді від іседонів. Щойно від скіфів ми довідалися про це й називаємо їх по-скіфськи арімаспами, бо «аріма» по-скіфському значить один, а «спу» – око.
28. Описані землі мають дуже гостру зиму: вісім місяців тривають там нестерпні морози. Як вилити в той (зимовий) час воду, то не зробиться болото, хіба що тільки як запалити вогонь. Море замерзає, Кімерійський Босфор також; скіфи, що мешкають по цей бік рову[40], їздять по льоду навіть возами аж до (краю) синдів[41]. Така там триває зима вісім місяців, але й решту чотири місяці там зимно. Ця зима різниться від усіх зим по інших краях: о дощовій порі скрізь там не впаде нічого гідного слова, а влітку, навпаки, дуже сильні. В інші місяці гримить, та на час (зими) зовсім не буває громовиць, зате влітку буває багато громів. Як зимою загримить, то дивуються, мовби з якогось чуда; (так само) як часом трясеться земля, влітку чи взимку, то й це вважають у Скіфії за велике диво. Коні добре витримують ці зими, зате мули та осли ніяк не можуть витримати; в інших краях навпаки, коні, як зимно, замерзають, осли ж і мули витримують.
29. Думаю, що тому у тамтешньої звироднілої породи волів не ростуть роги. За мою думку промовляє й Гомерове слово в «Одіссеї»[42], що звучить: В Лівії був, де ягнята родяться прямо з рогами[43]. Цілком правильно, що в зимнім підсонні звірятам або зовсім не виростають роги, або ростуть дуже мізерно.
30. Так там діється через морози. Та мені дивно (вже від початку відступаю від теми!), чому в усій Елеї[44] не можуть виводитися мули, хоч там немає ні зимного підсоння, ні іншої виразної причини до того. Самі елейці кажуть, що в них через якесь прокляття не виводяться мули. Як приходить час запліднення кобил, гонять їх до сусідів. У сусіднім краю пускають до них ослів і тримають їх (кобил) там доти, доки не заплідняться, а тоді женуть назад (додому).
31. А щодо того пір'я з оповідей скіфів, що наповнює повітря і через яке не можна нічого бачити, ані перейти далі, то про нього так думаю. В тій північній країні все йде сніг, слабше влітку, ніж узимку, як звичайно; хто бачив зблизька сніг, зрозуміє, що кажу: сніг подібний до пір'я. Через ту зиму не можна мешкати далі на північ від тієї землі. Як скіфи та їх сусіди розказують про те пір'я, то, на мою гадку, говорять про сніг. Ось стільки оповідають про ті найдальші краї.
32. Про гіпербореїв не оповідають нічого ні скіфи, ні інші, що там мешкають, лише іседони. Та, по-моєму, й вони, власне, нічого не розказують, бо тоді й скіфи розказували б щось про однооких, як і вони. Про гіпербореїв говорить Гесіод[45], а також і Гомер ув «Епігонах», якщо справді це він їх написав.
33. Та багато більше про них розказують делосці[46]. Вони оповідають, що гіпербореї жертвують (богам) солому. Цей спосіб жертвування перейняли і скіфи, а від скіфів усі західні сусіди аж до Адріатичного моря; звідти поширився цей звичай на південь. Перші з-поміж греків перейняли його додонці[47]. Звідти (цей звичай) зайшов до Малійської затоки, а згодом аж до Евбеї[48]. Одне місто передавало (його) іншому аж до Каріста; звідти перейшов до Андроса; карістійці занесли його на Тенос, а тенійці на Делос[49]. Так, як кажуть, донісся звичай цієї жертви до Делосу. Гіпербореї послали двох дівчат, що несли жертви; за словами делосців, вони називалися Гіпероха та Лаодіка. Разом з ними гіпербореї послали для безпеки п'ятьох міщан; їх тепер називають перфереї й дуже поважають на Делосі. Та як вислані не повернулися до краю, гіпербореї обурились – бо чи ж не всякий раз мали б вертатися посли? Вони загорнули свої жертви у пшеничну солому, віднесли на границю й дуже просили своїх сусідів, щоб передали (ці жертви) іншому народові. Так поширився той звичай і дійшов аж до Делосу. Я знаю подібний звичай: фракійські й пеонійські жінки[50], як жертвують цариці Артеміді, також користуються для того пшеничною соломою.
34. Знаю, що вони так чинять. На честь померлих на Делосі гіперборейських дівчат делоські дівчата й хлопці обтинають собі волосся. Дівчата перед шлюбом обтинають коси, навивають на веретено й кладуть на могилу, – могила ця в Артемідіоні[51], ліворуч від входу, а на ній росте оливкове дерево; хлопці навивають волосся на молоду галузку і теж кладуть на могилу. Отакої шаноби вони зазнали у делосців.
35. Самі (делосці) розказують, що ще перед Гіперохою й Лаодікою були в них дві гіперборейські дівчини, Арга й Опіс, що прийшли через ті самі краї. Тамтешні приставали на те, щоб принести шлюбну плату Іліфії[52] за легкі пологи; Арга ж і Опіс, як кажуть, прийшли із самими богами[53]. Їх і вшанували інакше, ніж тамтешніх. На їх честь збираються жінки, співають гімн і в ньому згадують їхні імена. Той гімн склав лікієць Олен. Від них перейняли (цю врочистість) інші мешканці островів; іонійці[54] також величають Опіс і Аргу, називають їхні імена й на те збираються (разом). До речі, той Олен, що прийшов із Лікії, склав також інші давні гімни, що їх співають на Делосі. Вони (делосці) ще посипають попелом із спалених на жертовнику (звірячих) удів могилу Опіс і Арги. Та могила за Артемідіоном, від нього на схід, поблизу гостинодвірця кеосців.[55]
36. Стільки про гіпербореїв. Не згадую тієї казки про Абаріса, що мав бути також гіпербореєм, нібито він обійшов цілу землю зі стрілою без ніякої їжі. Якщо є якісь гіпербореї, то мусять бути й гіпернотії[56]. Смішно мені, що вже багато (дослідників) описували карту землі, але ніхто ще не сказав про те нічого мудрого. Пишуть, що Океан пливе довкола цілої землі, а вона сама кругла, як виточена; що Азія така завбільшки, як Європа. Я окреслю коротко величину кожної з них і як котра виглядає.
