Дієслово "боліти", від якого творять іменник "болільник", означає українською мовою «відчувати біль або жаль чи скорботу»: «Так болить спина, трудно розігнутися» (М. Коцюбинський); «Мене ж болить її відвічнеє страждання» (І. Франко). Зате коли мають на увазі не самий біль, а перебіг хвороби, тоді вживають дієслова "хворіти": «Усе літо я хворіла» (Панас Мирний). Є ще в нашій мові слово "вболівати", що означає – "співчувати комусь", "журитися за когось", "брати чиєсь горе близько до серця": «Серце чогось щемить і щемить. Наперед уболіваючи за чужими дітьми, як за своїм сином» (М. Стельмах). Від цього дієслова й утворено іменник "уболівальник", яким позначають ту людину, що вболіває за невдачу або успіх гравця чи всієї спортивної команди. Наші академічні словники – Російсько–український та Українсько–російський – дають тільки слово "уболівальник", якого й слід додержуватись, поки українські спортсмени й глядачі не вигадали нового слова для тих нестямців, що не можуть спокійно всидіти на змаганнях.

Іменники "будівля" й "будова" інколи бувають синонімами, що означають тотожні поняття: «Громадські будівлі стояли по той бік села» (О. Копиленко); «Хитались червоні колони будови» (М. Бажан). У двох цих фразах обидва іменники передають закінчений наслідок будівельного процесу, що відповідає російським словам "здание", "строение". Проте іменник "будова" може означати ще й процес будування: «Ми росли на колгоспному полі, на будовах, у труді і в бою», (П. Дорошко), структуру (будова тіла, будова речення) й конструкцію (будова машини).

Є ще іменник "побудова", що означає закінчення процесу. Іноді його помилково вживають замість слова "будова", коли мовиться про структуру: побудова тіла. Цього не слід допускати.

Багато трапляється помилок із словами "вид" і "вигляд" – їх ставлять одне замість одного або користуються ними там, де треба вживати інших висловів. Пишуть, наприклад: «Цього року в нас добрі види на врожай». Краще було б: «У нас добрі сподіванки (перспективи) на врожай». Іменник "вид" означає насамперед "лице": «На її виду ще й досі було знати сліди давньої краси» (І. Нечуй–Левицький); «Поганому виду нема стиду» (М. Номис). Цей іменник може бути й синонімом слова "зір": «Видом видати, слихом слихати» (Т. Шевченко).

Російський вислів "быть на виду" по–українському звичайно передається "бути на видноті" (перед очима, на оці): «На стіні, на видноті висів канчук–трійчатка» (О. Ільченко). Однак підо впливом діалекту, де трапляється вислів «на виду» в розумінні – "на видноті", "перед очима", чуємо в сучасній популярній пісні М. Машкіна: «Вся краса твоя чудова у мене на виду». Розуміється, це, як і взагалі діалектизми, не варт поширювати в літературній мові, якщо на те нема особливої художньої потреби – передати колорит місцевої говірки, лишити незайманою пряму мову персонажа твору тощо.

Неприродно звучить по–українському фраза: «У вигляді кари йому наказано переписати весь твір». Відповідно до російського вислову "в виде наказания" по–українському "буде за кару": «Кілька годин просидів за кару» (С. Ковалів). Так само російському "в виде голубя", "в виде подарка" або "в виде опыта" – по–українському відповідає "подібний до голуба (як голуб)", "як подарунок" або "як спроба (на спробу, за спробу)".

Такого ж ґатунку фраза: «Він зробив це для вигляду», – замість – "про око" ("про людське око", "про людські очі"), "для годиться": «Щовечора збиралися до школи про людські очі, ніби на співанку» (А. Головко); «Бачу, не сердиться, а гнівається для годиться» (М. Стельмах).

Замість вислову "зробити (робити) вигляд", який часто бачимо на письмі й чуємо в розмові, краще сказати удати, удавати: «Не удавай, немов не розумієш» (Леся Українка).

Замість такого ж хибного «І вигляду не показав, що йому соромно» треба – "і взнаки (навзнаки, знаку) не давав (не подавав)": «Проте Орися й знаку не подала» (А. Головко).

Відповідниками російського слова "вид" у розумінні «пейзаж, ландшафт» в українській мові є "краєвид" («Вийшла в поле й стала, задивившись у далечінь на чудовий краєвид». – М. Коцюбинський) або "вигляд" («Ой, що за чудові вигляди тут у вас і на річку і за річку». – І. Нечуй–Левицький).

Українськими відповідниками до російського "вид" у розумінні «сорт, варіант» будуть "різновид", "ґатунок", "рід", "сорт", "категорія": «На основі безпосереднього звернення до традиції народного мистецтва виробляється й утверджується новий жанровий різновид – декоративний естамп…» («Образотворче мистецтво»); "відміна" («Є ще сім відмін сієї приказки». – М. Номис); а в біології – "вид", "різновид": «Слід розповісти дітям про армію наших агробіологів–мічурінців, про творців нових видів рослин і тварин» («Літературна газета»).

Російському вислову "вид на жительство" в українській мові відповідає – "посвідка на прожиття". У художній літературі, коли хочуть надати фразі бюрократично–канцелярського звучання, користуються словом "вид": «Як же ми тебе приймемо, що в тебе ні виду ніякого, нічого» (Панас Мирний).

Ці слова вважали за абсолютні синоніми, тому в класичній літературі бачимо іменник "вираз" у різних значеннях: «Почала… солодкими виразами любові промовляти» (І. Нечуй–Левицький); «Вираз на лиці понуро урочистий» (П. Куліш).

У сучасній українській літературній мові ці слова розрізняються за значенням: там, де мовиться про якусь думку чи міркування, передані небагатьма словами, кажуть "вислів": «За висловом чиїм» (Російсько–український фразеологічний словник І. Виргана й М. Пилинської), у всіх інших випадках, зокрема й у математиці, користуються іменником "вираз": «Ротмістр і очима і всім виразом показував, щоб він забирався геть» (П. Панч); "вираз а²+b=с".

Відповідно до російських слів "отношение", "относительно часто" надуживають словами відношення, відносно, забуваючи про інші, точніші, природніші слова:«Не можна допускати поверхового відношення до такої серйозної справи», – замість – "поверхового ставлення" або – ще краще – "щоб поверхово ставились"; «Відносно цього не може бути двох думок», – замість – "про це" ("щодо цього", "з приводу цього"); «Я з ним у добрих відношеннях» – замість – у добрих стосунках чи взаєминах, зв'язках.

Ось що засвідчує класика: «Слід би було зав'язати міцніші стосунки з тими людьми, що оце вдались до вас» (Леся Українка); «Щодо панни Анелі, то я – певний, що вона плаче десь по кутках»; «Чутки про землю ожили з весною» (М. Коцюбинський). У цих прикладах бачимо тільки слова "стосунки", "щодо", "про", вживання яких і слід додержуватись.

У математиці, а також у філософії й логіці слово "відношення" є єдиний відповідник російському науковому терміну "отношение", наприклад: "відношення а:b=с: а".

В українській науковій термінології є ще слово "відносність": "теорія відносності".

Замість штучного вислову «у всіх відношеннях» відповідно до російського "во всех отношениях", наприклад: «Це мені зручно в усіх відношеннях», – слід користуватись давніми українськими висловами "всіма сторонами" («Славне було Запоріжжя всіма сторонами». – Збірка пісень П. Лукашевича), "з усякого (з кожного) погляду" («Це вигідно нам обом з усякого погляду». – З живих уст), "як не глянь", "як не подивись", "з усіх боків", "усебічно", "зусебіч", "у всіх планах".