Голова: Хто підтримує течії такого напрямку?
Свідок Янушайтіс: Уряд. Влада. Тобто представники уряду на місці.
Свідок Заленський, член НП: На Волині немає жодних українців. Так само як на Київщині. Закон про мови змінює діалект православного населення, запроваджуючи галицьку мову.
Адвокат Станєвич робить пропозицію заслухати колишнього прем'єра полковника Валерія Славека про обставини, чи державна політика на Волині від 1926 року проводиться відповідно до вказівок і згідно з ідеями маршалка Пілсудського.
Славек: Коли прийняв у 1930 році керівництво урядом, вніс пропозицію, щоб міністр внутрішніх справ Юзевський повернувся до праці на Волині, що маршалек Пілсудський підтримав, зазначивши, що Юзевський потрібний на Волині.
Свідок Радзейовський характеризує перебіг зборів НП від 11 березня 1937 року. Каже, що ген. Янушайтіс сказав там, що нині у політиці вирішувати повинна воля народу, тому поляки повинні мати волю для повного придушення і підпорядкування українців, бо то варвари. «Наша місія, — говорив генерал Янушайтіс, — і надалі бути форпостом християнства і нести культуру на схід, їхньою місією є нищення культури і поширення варварства».
«Давніше, — казав генерал, — були два центри на Волині; один пропагував польськість — це Кременецький ліцей, другий, русифікаторський — Почаївська лавра. Сьогодні маємо два українізаційних центри — і Почаїв, і ліцей, обидва служать сьогодні українізації Волині».
Свідок Стефан Чарноцький, колишній повітовий староста у Крем'янці, куратор Кременецького ліцею, інженер-агроном, голова об'єднаних громадських організацій у Крем'янці: — Не було польсько-української співпраці, вона почалась лише після заснування ВССМ — Волинського союзу сільської молоді. Він зараз має 10 тисяч членів. Внаслідок виявлення шкідливої для Польщі діяльності 93 відділи «Просвіт» рішенням пана Волинського воєводи були розпущені. Така сама доля чекала і економічно-рільничу організацію «Сільський Господар» за шкідливу для держави політичну тенденцію. Одночасно дозволено непольському населенню співпрацю з поляками у змішаних організаціях.
Свідок Ковалевський: ВУО налічує близько 10 тисяч членів. Народжених поза територією Волині є не більш ніж 100 осіб.
Tygodnik «Wołyń», Łuck, 1937, nr24
Документ 45
Корпус прикордонної охорони, полк «Здолбунів». Л. дз. 2219/таємно ПВ. Рівне дня 30 вересня 1938 р.
Координаційний комітет при ДОК І.
Керівник Реф. Підгот. Військової Безпеки, На руки дипломованому майору Крогульському у Любліні.
НАРОДНІ УНІВЕРСИТЕТИ Л. К. - доповідна
Доповідаю, що Кременецький ліцей організовує народні університети згідно з доданим оголошенням.
Програма курсу включає історію України і українську літературу. Кременецький ліцей письмово звернувся також до польських організацій, щоб розіслали названі курси.
Про вищенаведене доповідаю тому, що, на мою думку, на такі курси, які організовує Ліцей за громадські гроші, зголошуються на 99 % українці і русини, кандидати на українських націоналістів.
Польські організації до цього часу відмовлялись брати участь у курсах. Умовляння лояльних до цього часу русинів («тутешніх — волиняків»), що вони є українцями, за допомогою вивчення української історії і літератури за польські гроші вважаю дуже шкідливим для Польської держави за сучасних умов. Ставлення до української історії як до рівноправної з історією Польщі чи польською літературою є не тільки шкідливим, але одночасно з точки зору науки є каліцтвом, бо незалежної Української держави ніколи не було, як і український народ ніколи не мав незалежної літератури, і лише в останні 20 років ці поняття вигадані ворогами Польської держави. Народні університети з такою програмою вважаю за подальше продовження компрометованої до цього часу волинської політики.
Командир полку службово відсутній, в/з Жулкевський, капітан
Документ 46
Протокол зборів польської парламентської групи Волині, які відбулись 1911.1939 р. в Луцьку з ініціативи і на запрошення Волинського воєводи.
Присутні: Волинський воєвода Александер Гауке-Новак Сенатори: ксьондз інфулат Казімєж Носалевський Голова Окружного Суду Тадеуш Гедройць Голова Промислово-торгової палати Ігнаци Пуласький Депутати: Станіслав Хмєлінський
Болеслав Янковський, голова Спілки польських учителів Волинського округу Валенти Карліковський, голова В.Т.О. і В.Р. Адольф Шишко-Богуш
Магістр Станіслав Вненк, голова Союзу осадників Кременецького повіту
Голова Окружної ради Табору народного об'єднання, Казімєж Левицький
Віце-голова окружного ТНО Єжи Каласєвич
Начальник суспільно-політичного відділу УВВ, магістр Тадеуш Нижанковський.
Волинський воєвода, дякуючи сенаторам і депутатам, а також президії Окружної ради Табору народного об'єднання за участь у зборах, підкреслює, що метою є ознайомлення польської парламентської групи з новою програмою державної політики на Волині. Промовець характеризує різницю між воєводствами Східної Малопольщі і Волинню. Доходить до розділів і коротко визначає принципові характеристики загарбницької політики аж до світової війни. Вираженням австрійської політики у колишній Галичині, яка спиралась на знамените «divide et ітрега», було створення окремого українського руху, ворожого до поляків, виразом російської політики була винищувальна діяльність відносно поляків і русинів та русифікація волинського населення. Описав справу унії, яка у Східній Малопольщі перетворилась на греко-католицьку церкву, а на Волині була знищена на користь православ'я. Війна змінила обличчя обох країв. Давньоруський рух у Східній Малопольщі знищено, німецька політика почала реалізувати давно існуючий план Великої України. Націоналістичні течії у Східній Малопольщі довели до збройної сутички з Польщею. Договір маршалка Пілсудського з Петлюрою встановив кордони Польщі по лінії Збруча і вздовж нинішньої лінії кордону, констатуючи, що на захід від неї простягаються, безсумнівно, польські території. Після закінчення війни український рух у Східній Малопольщі формувався надзвичайно негативно відносно Польщі, проявом чого був бойкот виборів у 1922 році. Цей рух намагався опанувати і Волинь. Акція закінчилась пацифікацією, на Волині — сильним польським контрударом, який витіснив малопольські впливи з Волині. На Волині почала діяти програма 1929 року, яка випливала з договору Пілсудський-Петлюра. Ця програма виникла у період демолібералізму, після якого настала переоцінка понять у всьому світі, що триває до цього часу. Та переоцінка понять у нас почалась ще за життя великого Маршалка, прикладом чого є відмова Польщі від Договору щодо меншостей. Програма 1929 року створена вже після того, як минуло 9 років від підписаного під час війни договору 1920 року, який діяв дуже недовго і тому не міг створити вирішального впливу на українське суспільство.
Нова програма державної політики на Волині використовує з програми 1929 року те, що в ній було добре, відкидаючи те, що не витримало випробування часом. Нова програма виходить з глибокого значення Волині для Польщі, а також з військової точки зору, про що свідчать операції на цій території військ князя Понятовського і Костюшка, ген. Дверницького, повстанців 1863 року, а за останній час ген. Брусілова і групи польського походу на Київ.
Після короткого викладення винищувальної політики СРСР відносно населення Радянської України воєвода оголосив «Програмні тези державної політики на Волині», головні цілі якої — це активізація польської стихії, принципи співжиття польського населення з непольським і якнайміцніше сполучення Волині з рештою Польщі. Нова програма, поглиблюючи відокремлення Волині від Східної Малопольщі, беручи за основу нижче національне і цивілізаційне самоусвідомлення руського населення на Волині, велику економічну і оборонну цінність Волині та перевагу тут польської культури, не є програмою винищення, а хоче повернути позиції, втрачені внаслідок русифікаторської політики. Воєвода питає, яке ставлення до основ програми державної політики у нинішніх парламентаріїв, і просить їх виразно визначити, хто буде співпрацювати у реалізації нової програми і на кого він не може розраховувати у цій праці.