— Всі ми, любителі «Кулз», вважаємо так само… Ось ми й приїхали, сер. «Уолдорф-Асторія».

Кармоді розрахувався й почав виходити. Таксист, і далі усміхаючись, відхилився на спинку.

— Гей, містере, — гукнув він, — а мої «Кулз»?

— Ох! — похопився Кармоді. Віддав пачку і теж посміхнувся таксисту. Авто від’їхало, а Кармоді залишився стояти перед готелем «Уолдорф-Асторія».

На його плечах було добротне пальто фірми «Берберрі». Про це одразу повідомляв ярличок, пришитий не під коміром, а зовні, на правому рукаві. І всі інші ярлички також були назовні: всім одразу впадало в око, що сорочка в Кармоді від «Ван Гойзена», краватка від «Графині Мари», костюм від «Гарта, Шафнера й Маркса», шкарпетки «Ван Кемпа», черевики кордовської шкіри від «Ллойда і Хейга». На голові капелюх «борсоліно», виготовлений у Райму з Мілана. Руки облягали замшеві рукавиці від Л. Л. Біна. Зап’ясток прикрашав самонакрутний хронометр («Одемар Піккар»), а заразом калькулятор, таймер, суматор часу, календар, будильник — і все це з гарантованою точністю плюс — мінус шість секунд на рік.

До того ж від Кармоді віяло слабким запахом чоловічого одеколону «Дубовий мох» фірми «Аберкромбі та Фрітч». Все на ньому цілком пристойне, хоча, безперечно, не справжній шик. Рівню відповідає, та від себе він сподівався більшого. Адже він честолюбний, хоче рости, сподівається бути серед тих, що мають ікру на столі не тільки на Різдво, що носять сорочки від «Братів Брукс», спортивні курточки від «Ф. Р. Тріплера», після гоління користуються лосьйоном «Онікс» від «Лентеріка» і надягають куртки «мисливський комфорт» тільки від «Пола Стюарта»…

Та для таких штучок треба вибитися в категорію споживачів А-АА-ААА, замість пересічної категорії В-ВВ-АААА, до якої він мав нещастя належати через своє скромне походження. Йому конче треба вибитися у вищий розряд! Що, він гірший за інших? Він же, хай йому біс, на своєму курсі у Стенфорді був першим з техніки споживання! Уже три роки його Споживіндекс тримається на рівні дев’яноста відсотків! Його лімузин, «Додж-Феррет», як з голочки! Він міг навести й інші докази.

Так чому ж йому не підвищили категорію? Що, не помічали? Не бачили? Таке єретичне припущення Кармоді одразу викинув з голови. Бо ж у нього був значно пильніший клопіт. Сьогодні він зважився на ризиковану річ. Наступна година могла коштувати йому посади й місця взагалі, а тоді він вилетить у безликі ряди споживацьких паріїв, у категорію НТСР-2 (нестандартні товари східного ринку, гатунок 2-й).

Було ще зарано, а перед тим випробуванням Кармоді слід було підкріпитися. Він зайшов у бар «Асторії», перехопив погляд бармена. Той не встиг і рота розкрити, як Кармоді гукнув:

— Повтори, друже!

Те, що йому ще не наливали, отже, повторити аж ніяк не могли, не бралося до уваги.

— Сідай, Маку, — сказав бармен посміхаючись.  — Ось твій «Баллантайн». Аромат і піна для справжнього мужчини!

Заскочили зненацька! Кармоді сам повинен був це сказати! До пива взявся похнюплений.

— Гей, Томе!

Кармоді озирнувся. Давній приятель і сусіда Нейт Стін з Леонії, штат Нью-Джерсі, пив колу.

— Кумедно, — сказав Стін, — але ти звернув увагу? Кола — запорука успіху! Раджу!

Знову Кармоді підсікли без гачка! Одним духом він вихилив своє пиво і гукнув барменові:

— Гей, друже, повтори! — Жалюгідний хід, але краще, ніж нічого.  — Що нового? — запитав він у Стіна.

— Жінка подалася в Майамі. На тиждень сонця й моря — блискавичний рейс пропонує «Амерікен-Еруейз»!

— Чудової! я свою Гелен відіслав у Нассау, — підтримав Кармоді.  — Сімейної уникнеш драми, пославши жінку на Багами! А знаєш, якось увечері я запитав її, чи варт у нашому швидкоплинному світі марнувати час на плавання в Європу? А вона каже…

— …прекрасна ідея! — перехопив Стін. Він мав безперечну рацію, бо рекламне гасло Голландсько-Американської компанії для жвавого і невимушеного поєдинку було задовге.  — Тож краще вам, дружині й дітям, пожити в Марльборському світі!

— Слушна думка! — поткнувся було Кармоді.  — Зрештою…

— …в Марльборо є чим захоплюватися! — не дав докінчити Стін. Його право: він запропонував тему.

— Авжеж! — сказав Кармоді. Похапцем вихилив пиво і гукнув:- Гей, приятелю, повтори! Пиво «Баллантайн»! — Та відчував уже, що позиції його ослабли. Де ж він, у біса, хибить? Саме зараз, в такій ситуації слід було підтримати діалог. Але Кармоді ніщо не спадало на думку, слова немов повтікали. А Стін, спокійний, впевнений, продемонструвавши новісінькі сніжно-блакитні пітники фірми «Сікріт» під своїми волохатими пахвами, перший змінив тактику:

— Коли дружини немає вдома, — хихикнув він, — доводиться прати білизну самому.

Удар у сонячне сплетіння! Кармоді залишилося тільки рвонути вперед.

— Чом би й ні? — сказав він, силувано посміхнувшись.  — Пригадуєш куплети: «Моя сорочка білістю засліплює твою!»?

Якийсь час вони глузували і кпили один з одного, а потім Стін порівняв манжети їхніх сорочок, нахмурився, звів брови догори, розкрив рота, імітуючи подив і недовір’я.

— Гей! — вигукнув він.  — А моя сорочка таки біліша!

— Таки вже й так! — озвався Кармоді, не потурбувавшись навіть глянути.  — Смішно! У нас однакові пральні машини з однаковою програмою. І відбілювач той самий… Що, ні?!

— Я користуюся «Клороксом», — недбало кинув Стін.  — Раджу!

— «Клорокс», — замислено зітхнув Кармоді.  — Ось воно що! Що ж, мій відбілювач мене підвів!

Кармоді зобразив розпач, а Стін зіграв на губах переможний марш. Кармоді подумав, чи не замовити ще пиво, але й попередні два кухлі йому не смакували. Та й Стін як суперник був йому не по зубах. Кармоді розрахувався за пиво кредитною карточкою «Амерікен Експрес» і подався в свою контору на 51-й поверх, П’ята авеню, 666. Демократично, по-приятельськи привітався з колегами, дехто намагався втягнути його в свої рекламні гамбіти, проте він ухилився. Кармоді не міг позбутися думки, що його становище, місце в житті, — жалюгідне. Цілісіньку минулу ніч він перебирав свої шанси вибитися в люди. Важкі роздуми викликали тільки гостру мігрень та розлад шлунку, і ввечері він мало не спізнився на конкурс чарльстона. Добре, що Гелен (яка й не збиралася їхати відпочивати) напоїла його шипучкою Алка-Зельцер, що вмить бадьорість викликає й веселить. Отже, вони пішли, як домовлялися, і витанцювали перший приз — завдяки Алка-Зельцер! Та тяжкі думки не розвіялись. І коли о третій годині ночі Гелен сказала йому, що в Томмі й маленької Тіннер карієс проти минулого року зменшився на 32 відсотки, він відповів:

— А знаєш… Ладен закластися, що це зубна паста «Крест»! — Та душі його це не зігріло, хоча з боку Гелен було дуже мило підказати йому такий хід.

Він знав, що ніяка жінка ніякими ходами не може значно посилити бойові позиції чоловіка. Якщо хочете домогтися успіху в змаганні Споживачів, якщо хочете показати себе вартим не мотлоху, а Речей, Що Мають На Цьому Світі Справжню Ціну, як, наприклад, швейцарського шале фірми «Тех» у неторканих нетрях штату Мен або лімузина Порше-911, яким віддають перевагу Люди, Які Вважають Себе Сіллю Землі, а також Сіллю Солі, і до яких навіть не підступайся з чимось меншим, ніж найкраще… так от, якщо ви хочете мати речі такого класу, то слід довести, що ви їх гідні. Самих грошей — замало, соціальне становище — не зарадить, проста наполегливість — теж нічого не дасть. Вам слід довести, що ви самі належите до Касти Обраних, які вміють усе поставити на карту, а потім усе здобути одним ударом.

— Уперед! — сказав сам собі Кармоді, вдаривши кулаком правиці об ліву долоню. Як поклав, так і буде! І він героїчно рушив до дверей містера Юберманна, свого боса, й героїчно відчинив їх.

Кабінет був порожній. Містер Юберманн ще не прийшов. Кармоді зайшов у контору. Почекає! Щелепи зціплені, губи стиснуті, між бровами залягли три вертикальні зморшки. Головне — не розкиснути. Юберманн з’явиться з хвилини на хвилину. А коли він з’явиться. Том Кармоді скаже йому: «Містере Юберманн, за це ви, звичайно, можете витурити мене на вулицю, але мушу сказати, що у вас тхне з рота», і після паузи ще раз отак: «Тхне з рота!». У думках усе здається просто, але як воно буде насправді! Та все ж пора розігнутися, боротися за впровадження найостанніших здобутків гігієни, пробивати шлях догори! І цієї миті Кармоді відчував на собі погляди отих легендарних постатей — Промисловців, і якщо він не осоромить себе…