Богдан підвівся на весь свій великий зріст і заклав руки за спину, щоб часом не розмахувати ними за звичкою. Він відчув, що всі присутні дивляться на нього, і йому захотілося хоч на мить заволодіти їхньою увагою так, як робив це Петро! Але рудий Богдан не вмів прибирати ефектні пози, він добре знав це. І почав дуже просто:
— Я н-не затримаю вас довго, товариші. Дослідження багатьох учених довели, що УКХ діють на різні речовини не однаково. Н-наприклад, дистильована вода не нагрівається. Але якщо до неї додати трохи солі, зробити розчин, то така солона вода нагрівається досить швидко.
— Чому? — спитав Данило Якович.
— На жаль, цього ми ще не знаємо, — чистосердно визнав Богдан. — Д-далі, грудки вугілля або інших таких речовин майже не нагріваються. Але якщо розтерти вугілля на порошок — воно нагрівається залежно від довжини хвилі. Над цим ми зараз і працюємо. Змінюючи довжину хвилі, ми, поклавши на стіл різні речовини, розкладали потрібні нам, лишаючи незмінними інші. На цьому й побудовано наші дослідження щодо консервування продуктів, і ці дослідження можуть привести до повної революції в консервній промисловості…
— Досить, — мовив Петро. — Бо далі це вже спеціальні міркування. Тепер ми попросимо товаришку Люку розповісти нам про особливий вплив УКХ на живі організми. Це — її галузь.
І він ввічливо вклонився Люці, що трохи зашарілася, коли на ній зосередилися всі погляди. Проте Люка дуже добре знала свою справу і почала з найголовнішого, найцікавішого, з її погляду, для слухачів.
— Починали дослідження, опромінюючи мишей дуже слабкими дозами УКХ. Від таких доз миші не гинули, навпаки: шерсть опромінених мишей ставала краща, густіша й довша. Те саме було і з кролями. Навіть у тому разі, коли в них були лисини, шерсть густішала й закривала голі місця…
Андрій Антонович непомітно доторкнувся до своєї голови. Шкіра, правда, трохи боліла, але пальці відчули приємне м’яке, ніжне волосся. І він задоволено всміхнувся: що там, мовляв, миші або кролі, от у мене яка історія виходить! Але Андрій Антонович не промовив жодного слова. А помітивши, що й Богдан уважно поглянув на нього, старий швидко сховав усмішку, вдаючи, що він уважно слухає.
— Опромінені миші й кролі, — вела далі Люка, — росли значно швидше від контрольних, неопромінених. Вони набирали вагу процентів на двадцять швидше. А з опромінених яєць значно швидше вилуплювалися курчата…
— Чуєте, Ганно? — впав їй у мову Олд-Бой. — А ви ще сумнівалися щодо ваших курей!
Ганна трохи повела плечем і відповіла йому легкою гримаскою:
— Побачимо!
Люка, закусивши губи, зачекала, поки закінчився цей обмін репліками, і спокійно, хоч і дещо іронічно спитала Петра:
— Дозвольте розповідати далі? Певна річ, якщо це не завадить вашій розмові…
Олд-Бой нахмурився, але не знайшов, що відповісти. ни хвилі. Над цим ми зараз і працюємо. Змінюючи довжину хвилі, ми, поклавши на стіл різні речовини, розкладали потрібні нам, лишаючи незмінними інші. На цьому й побудовано наші дослідження щодо консервування продуктів, і ці дослідження можуть привести до повної революції в консервній промисловості…
— Досить, — мовив Петро. — Бо далі це вже спеціальні міркування. Тепер ми попросимо товаришку Люку розповісти нам про особливий вплив УКХ на живі організми. Це — її галузь.
І він ввічливо вклонився Люці, що трохи зашарілася, коли на ній зосередилися всі погляди. Проте Люка дуже добре знала свою справу і почала з найголовнішого, найцікавішого, з її погляду, для слухачів.
— Починали дослідження, опромінюючи мишей дуже слабкими дозами УКХ. Від таких доз миші не гинули, навпаки: шерсть опромінених мишей ставала краща, густіша й довша. Те саме було і з кролями. Навіть у тому разі, коли в них були лисини, шерсть густішала й закривала голі місця…
Андрій Антонович непомітно доторкнувся до своєї голови. Шкіра, правда, трохи боліла, але пальці відчули приємне м’яке, ніжне волосся. І він задоволено всміхнувся: що там, мовляв, миші або кролі, от у мене яка історія виходить! Але Андрій Антонович не промовив жодного слова. А помітивши, що й Богдан уважно поглянув на нього, старий швидко сховав усмішку, вдаючи, що він уважно слухає.
— Опромінені миші й кролі, — вела далі Люка, — росли значно швидше від контрольних, неопромінених. Вони набирали вагу процентів на двадцять швидше. А з опромінених яєць значно швидше вилуплювалися курчата…
— Чуєте, Ганно? — впав їй у мову Олд-Бой. — А ви ще сумнівалися щодо ваших курей!
Ганна трохи повела плечем і відповіла йому легкою гримаскою:
— Побачимо!
Люка, закусивши губи, зачекала, поки закінчився цей обмін репліками, і спокійно, хоч і дещо іронічно спитала Петра:
— Дозвольте розповідати далі? Певна річ, якщо це не завадить вашій розмові…
Олд-Бой нахмурився, але не знайшов, що відповісти. Проте Люка, очевидно, й не чекала відповіді. Вона раптом завдала блискавичний останній удар:
— Зрештою, найголовніше я вже сказала. Ми працювали в цій галузі разом із Сашком. Отже, хай він доповнить мене. Сашко, допоможи, будь ласка!
І вона так променясто всміхнулася Сашкові, так чарівно поглянула, ніби щойно повернулася з ним з найприємнішої прогулянки. Навіть Богдан, заглиблений у свої скорботні думки, помітив це. Він тільки похитав головою: хай йому чорт, яке щастя всім, крім нього!.. А Сашко вже підводився. Він, правда, трохи розгубився, бо ніяк не чекав на такий вияв прихильності від зрадливої дівчини. Але нічого й не трапилося, бо Сашко одразу опанував себе.
— На мою думку, слід сказати про вплив ультракоротких хвиль на бактерії, — заговорив він, дивлячись просто на Данила Яковича як на найнейтральнішу особу, — бо про це ще ніхто не згадував. Я скажу тільки про дослідження наших радянських учених Ойвіна й Лауфера. Вони вивчали вплив УКХ на так звані загальнокишкові палички — досить поширений вид бактерій, а так само й вплив на інфузорії туфельки. Виявилися цікаві наслідки. Туфельки гинули дуже швидко — за хвилину чи дві. Бактерії жили довше — дев’ять-десять хвилин. Повторні дослідження показали, що тут багато залежить од довжини хвиль: найкоротші хвилі були найактивніші. А звідси витікають величезні можливості застосування УКХ в медицині…
Сашко замовк. Він помітив здивування в очах своїх слухачів.
— Так, так, у медицині, — повторив. — Уявіть собі таку картину. Перед нами хворий на якусь небезпечну хворобу. Лікувати його звичайним способом не можна. Ну, наприклад, людина хворіє на складну форму туберкульозу. Ми вже знаємо, що ультракороткі хвилі вбивають збудників туберкульозу — палички Коха. Для цього потрібні хвилі, припустімо, п’ять сантиметрів завдовжки. І ці хвилі ніяк не впливають взагалі на організм хворого.
— Ну, ти трохи зарапортувався, — зауважив Олд-Бой, — бо ж якийсь вплив повинен все-таки бути!
— Так, це я надто спростив, — одразу погодився Сашко, — вплив буде, але який? За умов короткочасного опромінення ультракороткі хвилі на кілька хвилин зменшують спроможність білих кров’яних тілець, лейкоцитів, протистояти інфекційним збудникам. Ми опромінюємо хворого потрібними нам хвилями, вбиваючи в його організмі геть усі палички Коха, а потім тримаємо людину певний час у стерильних умовах. І все, готово! Людина одужує, бо в ній уже немає паличок Коха, а спроможність лейкоцитів протистояти інфекції поновлюється. Хіба це не важливо для медицини? Треба тільки остаточно вивчити вплив різних хвиль на окремі бактерії — на збудників хвороб…
— Стоп! — втрутився Петро. — Звісно, все це поки що остаточно не перевірено, і наш Сашко дещо фантазує, хоч я й повинен сказати, що фантазує він в межах суворих наукових припущень. Спасибі, Сашко! Додам, що саме в такий спосіб і працювали ми на генераторі ультракоротких хвиль, вивчаючи оці можливості. Але тепер справа змінилася, бо нам пощастило ввести в дію генератора ще й вплив інфразвуку. Саме про це я й хочу вам дещо сказати… Прошу слухати уважно, бо саме вплив інфразвуку і є сьогодні найважливішою ділянкою нашої праці. Отож, насамперед, що таке інфразвук?..
