Додавати, що це теорія його партнерки, потреби не було.

— Що я... що?!

— Що ви — Аномія, — повторив Страйк.

— Та хто... О Боже... І що, Джош... Джош так вважає?

— Він хоче, щоб я встановив особу Аномії, — відповів Страйк, уникаючи прямої відповіді. — Але якщо ви справді погано почуваєтеся і не зможете поговорити...

— Я... О Боже, о Боже...

Почулися безслізні схлипування. Вони могли бути щирими або ні, але Страйк не мусив нікого втішати. Він дивився на голубів у хмарному небі, аж поки Кеа не сказала:

— Чому я не можу вам все пояснити зараз? Я нічого не знаю... Я не Аномія! Я б ніколи... ніколи...

— Послухайте, я просто хотів дати вам можливість говорити за себе, — відповів Страйк. — Також хотів вам дещо показати...

— Що показати?!

— Фотографії, — відповів Страйк, і загалом це була правда. Скриншоти її твіттера у певному сенсі теж були фотографіями. — І документи, — додав він, збільшуючи градус інтриги. Згадка про документи завжди лякала.

— Ну... перешліть їх мені поштою...

— Але вони конфіденційні, — відповів Страйк. Виникла нова тривала пауза.

— Я... гаразд...

— Ви дозволите мені приїхати і поговорити?

— Так, мабуть... Так.

— У який день вам зручно? — спитав Страйк.

— Не на цьому тижні, — поспішно відповіла Кеа. — Мені надто погано. Може... наступного четверга?

На цей день була призначена презентація Меделін. П’яти- або шестигодинна мандрівка до Кінґз-Лінн Страйку була зовсім не до речі, але оскільки пріоритетом було викреслити якомога більше кандидатів на Аномію, він відповів:

— Чудово. Оскільки я їду з Лондона, то зможу прибути десь об одинадцятій. Вам так буде зручно?

— Так, — прошепотіла Кеа. — Домовились.

— І нехай це залишиться між нами, — попередив Страйк.

— Та кому я скажу?!

— Я просто хочу сказати, що зайві розмови завадять розслідуванню, а Джош, знаєте, дуже хоче, щоб воно було успішним.

Поклавши слухавку, Страйк написав Робін, що про інтерв’ю домовлено, і отримав у відповідь одне-єдине слово: «Чудово».

Страйк тільки встиг сховати телефон у кишеню, коли подзвонив Натлі, який мав стежити за Ґусом Апкоттом.

— Що таке? — спитав Страйк.

— Я за молодим стежу, так?

— Про що ти? — не зрозумів Страйк, стараючись не дратуватися.

— Та старий щойно вийшов з дому.

— На візку?

— Та ні, з ціпком. Говорить по мобільному.

— Лишайся на місці, поки не вийде син, — наказав Страйк. — А що решта членів сім’ї?

— Дружина кудись повезла доньку на машині. Пів години тому.

— Гаразд. Твій об’єкт — Ґус.

— Прийняв.

Натлі поклав слухавку.

Воллі та Ем-Джей саме розкрутили на розмову групу китайців. Татуйований бородань — Страйк подумки охрестив його Турісазом — кудись зник. Страйк лишився міркувати про Ініґо Апкотта, який, щойно дружина поїхала, встав і пішов на ослаблених ногах, щоб поговорити по телефону там, де останній родич не зможе його підслухати.

Він передзвонив Натлі.

— Іди за старим.

— Що?

— Кажу, іди за ним. Ти його ще бачиш?

— Так, він не дуже прудкий.

— Добре, то йди за ним. В ідеалі — підслухай, про що він говорить.

Поклавши слухавку, Страйк спитав себе, що за гру він затіває, і не знайшов відповіді. Він не любив «чуття» та «інтуїцію», вважаючи їх здебільшого проявами упереджень або сліпих здогадів. Однак він знав, що якби сам стежив за будинком Апкоттів, то пішов би за Ініґо.

Тимчасом у «Смачній ковбасці» Робін, яка пила уже четверту чашку кави, змогла вперше встановити прямий контакт з модератором на ім’я Чортикі, з яким раніше не розмовляла у приватних каналах. Вона заманила його, висловивши збентеження через складне завдання у грі.

Баффілапуся: я вже все спробувала. ТУПО ВСЕ.

Чортик1: лол

Чортик1: ти не одна така. Біля могили Вумбвелла завжди затор

Баффілапуся: Допоможи

Чортик1: спробуй дрекізми

Баффілапуся: я вже всі спробувала

Чортик1: це маловідомий. Подумай, що б сказав Дрек, якби кам’яний лев не пускав його далі

Баффілапуся: ?

Баффілапуся: я маю працювати, а сама сиджу і думаю тільки про якогось кам’яного лева

Чортик1: Підказка: сезон 2, епізод З

Баффілапуся: окей, стало легше, але якщо за перегляд ЧЧС на роботі мене виженуть, будеш винний

Чортик1: лол чого це ти на роботі? Сьогодні банківський вихідний

Баффілапуся: у нас маленька компанія, свої правила

Баффілапуся: а в тебе вихідний?

Чортик1: так і ні

Баффілапуся: ?

Чортик1: мав бути вихідний, але Дорогий Керманич сказав модерувати до шостої вечора

Чортик1: покарав за те, що в суботу я пішов на футбол

«Чортик1 — футбольний фанат», — записала Робін. А тоді спитала навмання:

Баффілапуся: М******** Ю******?

Чортик1: хах ні. Але ВБА їм нормально роздали, приємно було дивитися

Чортик1: а ти фанатка МЮ?

Робін взагалі не цікавилася футболом, але вирішила, що гугл допоможе симулювати інтерес, і відповіла:

Баффілапуся: так

Чортик1: лол ну вибач тоді

Баффілапуся: а ти?

Чортик1: я люблю Б****

Робін взяла телефон і сфотографувала цю розмову.

Баффілапуся: а чого Аномія проти, щоб ти ходив на футбол?

Чортик1: та я забув, що маю модерувати, і Серцелла весь день сама відпрацювала

Згадавши, що стежить за будинком Везергедів, Робін знову глянула у вікно.

Палісадником важко крокувала молода жінка. Вона мала довге, густе пшеничне волосся й була одягнена у чорний кардиган по коліно, який, втім, не дуже приховував зайву вагу. Робін не бачила її обличчя, бо жінка опустила голову, дивлячись у телефон. Відчинивши хвіртку, молода жінка — Ясмін, як зрозуміла Робін — вийшла на тротуар і зупинилася, не піднімаючи очей від телефона.

Робін глянула на екран свого айпада. Чортик1 продовжував їй писати.

Чортик1: мені пригрозили, що заберуть модераторський статус, ось так

Чортик1: ти ж знаєш його девіз

— Я б хотіла розплатитися, — сказала Робін офіціантці, шукаючи готівку.

Ясмін на іншій стороні вулиці підняла голову. Вона мала бліде, пласке кругле обличчя, а дивилася на машини. Поки офіціантка несла рахунок, Робін поспішно відповіла Чортику1.

Баффілапуся: що за девіз?

Чортик1: oderint dum metuant

Чортик1: ти точно бачила, як він це говорить

Чортик1: він це без упину повторює

Робін швиденько сфотографувала і цю розмову.

Баффілапуся: бляха начальство іде

Чортик1: окей, па-па

<Приватний канал закрито>

Робін сховала айпад у сумку, заплатила і з мобільним у руці вийшла зі «Смачної ковбаски».

Темно-червоний «форд фієста» з незнайомим Робін білим чоловіком за кермом сповільнився біля Ясмін. Робін підняла телефон і сфотографувала її та водія. Авто зупинилося, Ясмін сіла у нього і поїхала геть. Робін звернула увагу на те, що номерний закінчувався літерами CBS — латинськими ініціалами Страйка.

42

Та трохи правоти,

Він мав, либонь, — як личить чоловіку,

Який направду неправий достоту.

Елізабет Баррет Бравнінґ,

«Аврора Лі»

Через пів години татуйований бородань повернувся до Вайтголл-Ґарденсу. Тепер він розмовляв по мобільному і прогулювався між клумбами та лавами. Страйк, який вирішив пожаліти себе і посидіти, знову зайшов за статую Генрі Бартла Фрера. Ногу смикало, але жевріла надія, що ютубери вже назнімали достатньо розлючених іноземців і скоро підуть на обід.

І справді, близько першої години Воллі та Ем-Джей закінчили знімати. Страйк, надягнувши сонячні окуляри та симулюючи телефонну розмову, дивився, як Воллі ховає мікрофон у наплічник, дістає мобільний і починає набирати щось на телефоні. І тоді — нарешті — високий татуйований бородань пішов просто до Воллі і привітався з ним.