Віліпечор: збираю дані

Віліпечор: то ти страпониш їх чи шо

>

>

>

Робін знову взяла ручку і швидко надряпала під заголовком «Хробак28» «можливо, познайомилася з Блеєм» і «типу працює», а під іменем «Віліпечор» — «збирає дані», а на сусідній сторінці — питання «що таке Наслідок 14?» Після цього вона повернулася до чату.

Баффілапуся: та ти що!!!

Хробак28: чесно чесно

Хробак28: заходжу в кімнату , а там він

Хробак28: я думала знепритомнию

Баффілапуся: ви розмовляли?

Хробак28: ні мене так трусило !!!

Баффілапуся: ахаха

Віліпечор: часом сама зараз на ділдаку не сидиш?

Баффілапуся: у тебе таке тонке почуття гумору

Віліпечор: радій, що я тебе не забанив

>

Баффілапуся: за що?

Віліпечор: за те що ти збоченка дрочена

Американка тимчасом читала своїм супутникам меню, хоча кожен мав власне:

— Пиріг зі стейком і нирками... варена картопля...

Телефон Робін завібрував. Вона опустила очі; повідомлення від Страйка:

Ормонд тут.

36

А на щиті його — криваве серце...

Мері Тай,

«Психея»

Страйк, який сидів за столиком для двох обличчям до входу, одразу впізнав Філіпа Ормонда, хоч той був зовсім не схожий на вчителя географії чи людину, якій цікаво вчитися малювати. Зважаючи на манеру тримати себе і на загальну ретельну відпрасованість, Страйк навіть запідозрив у ньому колишнього військового.

Нижчий на зріст, ніж Страйк, Ормонд виглядав як завсідник тренажерної зали. Він мав широко розставлені блакитні очі, світло-каштанове волосся, коротко й акуратно підстрижене, і гостре підборіддя, поросле ретельно підголеною щетиною. Якби не чорна валізка в руках, Ормонд у своєму темному костюмі з темно-синьою краваткою виглядав би гостем на похороні. Він затримався на вході, роззираючись із дещо войовничим виглядом.

Перехопивши погляд детектива, Ормонд рушив до його столу.

— Корморан Страйк?

— Це я, — підтвердив Страйк, підводячись для рукостискання; кукса сердито запротестувала, не бажаючи так скоро знову тримати його вагу.

— Філіп.

Виявилося, що Ормонд належить до когорти чоловіків, що бояться бути запідозреними у слабкості і тому тиснуть руку так, щоб іншій стороні стало боляче.

— Я візьму випити, — повідомив Ормонд і рушив у бік бару. Він повернувся з половиною пінти лагеру і сів навпроти Страйка, дещо підозріливо поглядаючи на нього.

— Як я й казав по телефону... — почав Страйк.

— Ви хочете встановити особу Аномії. Так.

— Ви не проти, якщо я записуватиму?

— Абсолютно ні, — відповів Ормонд, але видно було, що він цьому не радий.

— Що з рукою? — спитав Страйк, помітивши, що в Ормонда забинтовані два пальці.

— Облив фтористоводневою кислотою, — відповів Ормонд, а коли Страйк не зрозумів, пояснив: — Займався травленням сталі в Норт-Ґров. Більше ніколи. В рану потрапила інфекція, вже два курси антибіотиків пропив.

— Неприємна історія.

— Не найгірше, що трапилося зі мною останнім часом, — трохи агресивно озвався Ормонд.

— Так, звісно ж... — погодився Страйк. — Співчуваю вашій утраті.

— Дякую, — трохи пом’якшився Ормонд. — Мені... непросто ведеться.

— Можу собі уявити, — кивнув Страйк. — Ви не проти відповісти на кілька питань про Норт-Ґров?

— Вперед.

— Коли ви почали там займатися?

— У 2011-му, — відповів Ормонд.

— Ви багато малюєте, чи...

— Не дуже. Я більше пишу.

— Справді? — спитав Страйк. — Уже видавалися?

— Ще ні. Так, опрацьовую кілька ідей. У нас це, знаєте, було спільне з Еді: історії.

Страйк, якому важко було уявити Філіпа Ормонда у ролі письменника, кивнув. Учитель був симпатичний, але те, що Еді обрала його собі за бойфренда, Страйка дещо здивувало. Втім, привабливість Ормонда могла полягати якраз у тому, що він був повною протилежністю її розтелепи-колишнього, який курив траву і підпалював фіранки.

— Та ні, у Норт-Ґров я пішов, коли розлучився з дружиною, — ні сіло ні впало пояснив Ормонд. — Хотів чимсь зайняти вечори. Записався на курс малювання... подумав, може, знайду собі дівчину у такий старомодний спосіб, розумієте? — додав він із присоромлсно-млявою усмішкою. — Дружину зустрів на сайті знайомств. А дівчата зі спортзалу... у них зазвичай отут малувато, — сказав він, постукавши пальцем по скроні.

— Тож коли ви познайомилися з Еді...

— Вона ще зустрічалася з Блеєем, правильно. Я зацікавився їхнім мультфільмом, бо про нього говорили у Норт-Ґров, і в результаті запросив їх із Блеєм до школи — розказати моєму сьомому класу про анімацію і комп’ютерну графіку. Дітям дуже сподобалося, — додав Ормонд, хоч не схоже було, що сам він у захваті.

— Ви ж викладаєте географію, правильно?

— Інформатику, — насупився Ормонд. — Хто вам сказав про географію?

— Здається, агент Еді, — відповів Страйк і зробив позначку у записнику.

— Наплутав щось. Коли ви вперше почули про Аномію?

— Він твітнув фотографію квартири Еді. Я написав їй і спитав, як вона. Мав її номер, відколи вона приходила до учнів у школу. Ми трохи писали одне одному, потім пішли на пиво. Вона на той час уже розійшлася з Блеєм. Виявилося, що в нас багато спільного. Письменництво, — повторив Ормонд.

— Історії. Добряче посміялися, згадуючи Норт-Ґров. Там є такі персонажі... Один малий — просто готовий кандидат для Джеремі Кайла [5].

— Це ви про Брама де Йонґа, так? — спитав Страйк, зауваживши, що Ормонд використав поліційний сленґ.

— Еге ж, про нього, — кивнув Ормонд. — Якось я виходив із Норт-Ґров і дістав у потилицю здоровенною каменюкою. Той малий заліз на дах і кидався брукняками у перехожих. Я б його власними руками... Було розсічення, — додав Ормонд, показуючи на потилицю. — Шрам досі не зійшов. Еді мені теж розповіла про штуки, які Брам виробляв, поки вона там жила. Одного разу підкинув їй у ліжко дохлого птаха. А батькам на це... Вони його не контролюють, — сказав Ормонд, і Страйк відзначив, як роздулися при цьому його ніздрі. — Абсолютно.

— Ви розмовляли про Аномію, коли вперше ходили випити разом?

— О, так, вона мені все про нього розповіла. Еді думала на когось знайомого, бо він забагато знав про неї. Перелічила мені всіх, кого підозрювала. Як на мене, то мала бути... як там її? Блеєва колишня.

— Кеа Нівен?

— Так, але Еді сказала, що виключила її.

— Яким чином?

— Еді сказала, що якось сиділа в анімаційній студії і побачила її на вулиці

— вешталася під вікнами, мабуть, на Джоша чигала. В Еді саме була ввімкнена гра Аномїї на ноуті, і вона туди зазирнула. Аномія був на місці, ходив там, розмовляв, але у Нівен в руках не було ні телефона, ні айпада, нічого.

— Дякую, це дуже корисна інформація, — сказав Страйк і зробив позначку у нотатнику, а тоді знову підняв очі. — Тобто Кеа бувала біля студії?

— Так. Еді казала, що вона неодноразово приходила туди, де вони з Джошем сиділи — в бари, паби — і витріщалася на них. У мене теж була така колишня. Психопатка.

— Коли саме Еді виключила Кеа, не пригадаєте?

— Раніше, ніж ми вперше пішли на побачення, — мабуть, десь влітку 2013-го.

Зробивши ще ковток пива, Ормонд сказав:

— Я досі вважаю, що Нівен треба було стулити пельку. Верзла казна-що про буцімто плагіат... Але Еді боялася, що це тільки погіршить ситуацію. Точніше, так сказав її агент, — додав учитель інформатики, пирхнувши. — Йомен завжди радив їй одне — бездіяльність. Не мій стиль.

— А ви особисто спілкувалися з Кеа?

— На щастя для неї, ні, — відповів Ормонд і знову ворухнув ніздрями. — Вона не краща за Аномію — нападала на Еді, а Блея не чіпала. Він в очах фандома був просто святий, з чого видно необізнаність спільноти.