— Джош вельми вразливий, — поспішила додати Катя, — і йому непросто давати раду рішенням, яких вимагає успіх, тож я постаралася допомогти. Я працювала в піарі, коли познайомилася з Ініґо, і маю досвід... і я дуже рада, що Джош відчуває, що може приїхати будь-коли і поговорити. Це як елемент... йому потрібна була можливість говорити з людиною, якій можна довіритися. Він досить-таки наївний у багатьох питаннях, завжди думає про людей добре, а люди користуються цим, експлуатують! Коли у мультфільму з’явилося багато прихильників, менеджери та агенти просто у чергу шикувалися, прагнучи забрати свої десять чи двадцять відсотків комісійних, чи що вони там беруть, але питання в тому, чи хотіли вони Джошеві добра. І він не має сім’ї — справжньої сім’ї. Мати померла, батько — алкоголік...
Катя замовкла, бо двері знову відчинилися; знизу долинула мелодія віолончелі й обірвалася, а Ініґо підкотився до кавового столика.
— Є ще одне питання, яке ми хотіли б із вами обговорити, — сказав Страйк. — Ми натрапили на блоґ під назвою «Перо правосуддя», де сильно критикують Еді та Дж...
— О, я, здається, знаю, хто це, — мовила Катя, і її манера тримати себе раптово, навіть знагла змінилася; тепер вона говорила з охотою. — Я певна, що цей блоґ веде...
— Катю, — промовив Ініґо, примруживши очі, — перш ніж ти наробиш ще більше біди, думаючи, що допомагаєш, прошу тебе обміркувати свої слова.
Катя, здавалося, образилась.
— Моя дружина, — пояснив Ініґо, дивлячись на Страйка, і хоч він сердився, Страйк також бачив катарсичну насолоду від можливості дати гніву волю, — вельми захопилася тим блоґом «Перо правосуддя».
— Я...
— Якби ти стільки часу присвячувала своєму бізнесу, скільки читаєш той клятий сайт, ми не мали б проблем із оплатою лікування для Ґуса, — заявив Ініґо, в якого знову трусилися руки. — Здавалося б, після всього, що сталося, можна було засвоїти урок!
— Та про що ти...
— Намовила Блея піти до Еді і спитати з неї за всі паскудства, які вона буцімто написала про тебе у листах, — випльовував слова Ініґо. — Привчила його думати, ніби з усіх жінок на світі можна довіряти лише тобі. А тепер принижуватимеш юну дівчину через ревнощі...
— Як-кі ще р-ревнощі? — аж почала затинатися Катя. — Що ти... верзеш, та навіть близько...
— Ти не маєш жодних доказів...
— Вони запитують інформацію...
— Божевільні здогади, народжені з образи, — це не інформація...
— Ось, ось, це точнісінько її тон! Я бачила всі її відео!
— Що, понад сумнів, складає частину обов’язків агентки Джоша, чи його менеджерки, чи наставниці, чи хто ти там йому цього тижня, — заявив Ініґо.
— Можливо, я це зовсім не до речі питаю, — промовила Робін, і її тихий, зважений голос змусив Апкоттів повернутися до неї, — але ви часом не вважаєте, що блоґ «Перо правосуддя» веде Кеа Нівен?
— Ось! Бачив? — з боязким тріумфом заявила Катя чоловікові. — Не тільки я такої думки! Вони вже знають про Кеа!
Катя радо розвернулася до Робін.
— Ця дівчина буквально переслідує Джоша, відколи вони розійшлися! Каже, що він украв її ідеї. Повна маячня. Називає себе хворою... думаю, Джош її жаліє і саме тому ще не подав проти неї позов.
— Якщо він когось і жаліє, — противним голосом вставив Ініґо, — то не Кеа Нівен.
Обличчя Каті стало червоним, дихання — уривчастим.
Робін, яка була певна, що Апкотти раніше не говорили на цю тему відверто, стало безмірно її шкода.
— Наскільки мені відомо, — провадив Ініґо, — Блей поводився з цією юною панянкою на ім’я Кеа вкрай погано. Склалося враження... звісно, я не чув усіх розмов, які моя дружина мала з Джошем... але у мене склалося враження, що містер Блей з тих молодих людей, які професійно використовують інших у власних інтересах, а тоді відштовхують. А людина, яка зрозуміла, що її використали, а тоді викинули, ніби якесь сміття...
Відчинилися двері, і ввійшла Флавія — так само у комбінезоні з пудингами і з телефоном у руці.
— Матусю, тьотя Кароліна каже, що я можу прийти подивитися цуценят, якщо...
— АНУ ГЕТЬ! — з несподіваною люттю загорлав Ініґо, ніби Флавія була дикою твариною. — ТИ ЗАРАЗНА!
Флавія уклякла на місці.
— Якщо хочеш, щоб я півтора місяці пролежав у ліжку, пускай її до цієї кімнати і далі, вперед! — загарчав Ініґо на Катю. — А може, в цьому й полягає план? Ось що... А зникну-но я сам із очей, га? Бо нікого, здається, не обходить мій добробут!
Він розвернув візок і стрімко відкотився у бічну кімнату. Електродвері зачинилися по ньому. Емоції, яким Ініґо дав волю, ніби досі відлунювали у кімнаті.
— Матусю, можна я піду подивлюся цуценят? — тихо спитала Флавія. Червона Катя з повними сліз очима відповіла:
— Ти ж хворієш, Флавіє.
— Тьотя Кароліна каже, що вона не проти, вона уже хворіла на цю застуду.
— Добре... добре, тоді йди, тільки надягни щось пристойніше, — сказала Катя. Флавія вийшла за електродвері. Цього разу звуків віолончелі не було; причина стала очевидною, коли, щойно вийшла Флавія, до кімнати вступив Ґус, теж з телефоном у руці.
— Лікар Гукам каже, що в неї звільнилося місце на завтра, і вона може мене прийняти.
— Чудово, — озвалася затуркана, заплакана мати.
— Я сам можу поїхати, якщо тобі треба до шпи...
— Тобі не можна за кермо, — пронизливим тоном відповіла Катя, — бо ти одним оком не бачиш! Поїдеш громадським транспортом.
Ґус насупився і вийшов.
— Дуже перепрошую, — промовила Катя, в якої знову зламався голос. — Самі бачите... стільки всього.
— Ви дуже, дуже допомогли, — запевнив Страйк, ховаючи записник у кишеню і стаючи на ноги. Катя і Робін теж підвелися, причому Катя швидко дихала і уникала дивитися гостям в очі.
Сходами спустилися мовчки.
— Дякую дуже, що погодилися з нами поговорити, — сказала Робін, потискаючи Катіну руку.
— Нема за що, — придушено відповіла Катя.
З кімнати Ґуса знову полилися звуки віолончелі. Тепер він грав якусь стрімку, уривчасту мелодію, що ніби виражала розбурхані настрої строкатих мешканців цього дому.
34
Смерть надає ваги речам,
Що не чіпляли око...
Емілі Дікінсон
— Вбережи нас, Боже, — тихо сказав Страйк, поки йшли до хвіртки, — від добровільних помічників, яким не треба плати.
Робін не встигла відповісти, бо з-за живоплоту вигулькнула Флавія. Вона підстрибувала на місці, смикаючи кросівок — очевидно, їй щось муляло. Попри мамину настанову, вона так і лишилася у своєму комбінезоні з різдвяним пудингом.
— Ви в ньому приїхали? — поцікавилася Флавія, поправляючи окуляри і вказуючи на далекий «лендровер», чия занехаяність виділяла його серед переважно дорогих сімейних автівок навколо.
— Так, — відповіла Робін.
— Я так і подумала, — повідомила Флавія, крокуючи слідом за ними вниз вулицею, — бо раніше його тут не бачила.
— Ти дуже спостережлива, — похвалив Страйк, який саме закурював. Флавія підняла очі на Робін.
— А ви що, теж детектив?
— Так, — усміхнулася та.
— Я б хотіла стати детективом, — повідомила Флавія, на мить перейшовши з кроку на вистриб. — Я б, мабуть, добре впоралася, якби мене навчили... А мама ну ду-уже не любить Кеа Нівен, — додала вона. — Завжди про неї говорить.
Коли Страйк та Робін промовчали, дівчинка продовжила:
— Я з’явилася у тата, і тому він тепер у візку.
— Так, твоя мама нам казала, — відповіла Робін.
— Він вважає, що «Чорнильно-чорне серце» — дурня, — доповіла Флавія.
— А ти цей серіал дивилася? — спитала Робін, тактовно лишивши думку Ініґо без коментарів.
— Так. Мені цілком сподобалося, — розсудливо відповіла Флавія. — Хробак смішний. Я з вами іду, — додала вона, ніби злякавшись, що її сприймуть за причепу, — бо моя тьотя Кароліна живе з того боку вашої машини. Вона мені насправді не тьотя, просто іноді наглядає за мною... Її собака народила цуценят, і вони такі гарнюні! Якщо сядеш поруч, вони лізуть на коліна і лижуть руки. А у когось із вас є собака?
