— Вибач, що не зміг прийти на вечерю...
— А, нічого, не мені скаржитися на напружену роботу, сама така. Але... Меделін підібралася ближче і закинула руки йому на шию.
— ...можеш принести мені вибачення.
За годину Страйк лежав голий у темряві білої спальні, дуже вдоволений в одному сенсі і так само до болю голодний. Він розумів, що така фігура, як у Меделін, несумісна зі щедрим харчуванням, але сам не міг постувати, навіть коли бажав скинути вагу. Меделін поклала голову йому на плече, лоскочучи обличчя волоссям, і закинула руку на його волохаті груди.
— Ох, як добре, — позіхнула вона. — Вибач, я така втомлена... Завтра вставати о п’ятій, дзвінок у Лос... Лос-Анджелес...
Страйк поцілував її у маківку і спитав:
— Можна, я собі щось зготую їсти?
— Звісно, любий, будь як удома, — пробурмотіла Меделін. Прибравши голову з його плеча, вона відкотилася на інший край ліжка, а Страйк надягнув штани й футболку — раптом зіткнеться з Генрі — і почув тихе сопіння.
На верхньому поверсі панувала тиша. Страйк босоніж пішов до кухні; його протез глухо постукував по паркету. Як він і боявся, з харчами на його смак у холодильнику було сутужно. Оглядаючи банки з кіноа, знежирений йогурт і упаковки авокадо, він сумно уявляв яєчню з беконом чи велику порцію смаженої картоплі. Нарешті трапився шматок сиру; Страйк зробив собі великий бутерброд і відкрив ще одну пляшку «Гайнекена».
Годинник у плиті показував десяту вечора, але здавалося, що година значно пізніша. Страйк рушив до вікна і визирнув на политу дощем вулицю: внизу бруківка блищала у світлі ліхтарів, мов смола. Страйк трохи постояв, тоді знайшов таріль, прихопив бутерброд і пиво та пішов у темну вітальню до комп’ютера.
Він знав пароль — Меделін сказала минулого разу, коли телефон Страйка розрядився, а він хотів уточнити дещо про рейс, яким Спритник прибував до Лондона. Він увімкнув комп’ютер, ввів пароль — spessartite19 — і близько години читав новини і відсилав листи, а об одинадцятій зайшов на канал Воллі Кард’ю і приєднався до стріму.
Плакати відеоігор на тлі були інші. Воллі та Ем-Джей теж змінилися. Кард’ю мав коротко підстрижені скроні та трохи довше волосся на маківці. Обличчя Ем-Джея стало тоншим порівняно з 2012 роком, зачіска — охайнішою. Обоє здавалися похмурими, а Ем-Джей ще й стривоженим.
— Здоров, бвахи, — сказав Воллі. — Вітаємо в новому випуску «Воллі влаштовує шоу Ем-Джею», та перш ніж ми почнемо, я... ми...
Він глянув на Ем-Джея, і той кивнув.
— Ми хочемо сказати, так, сталося дещо реально жахливе, ще вчора... але ми довідалися тільки сьогодні...
— Нам вже годин п’ять всі дзвонять, — підхопив Ем-Джей, — і всі такі: «А ви знали, а ви знали?»
— Так, — кивнув Воллі, — а відповідь — ні, не знали. Ми все дізнаємося тільки з новин. Та все-таки ми говоримо — ага — про те, що сталося з Джошем Блеєм та Еді Ледвелл, якшо ви не знали, і це капець, капець, чувак, хоча ми знаємо не більше за вас, це повний капець. Я хочу, типу, висловити співчуття рідним, і ще ми всі тримаємо пальці за Джоша, і... Ем-Джею, а ти молишся?
— Так, чувак, — тихо відповів Ем-Джей. — Молюся.
— Я, — підняв руки Воллі, — не знаю, в що саме я вірю, але ми співчуваємо рідним і дуже сподіваємося, що Джош, ага?
— Так, сподіваємося, — кивнув Ем-Джей. — Дуже-дуже. Воллі зітхнув, ляснув себе по колінах і сказав:
— Гаразд, ми сьогодні приготували для вас особливе шоу, і не забувайте, бвахи, що в цьому місяці двадцять п’ять відсотків від продажів мерчу ми віддаємо у шпиталь Ґрейт-Ормонд-стріт, бо, як дехто вже знає, у Ем-Джея...
— У мене там маленька кузина лікується від лейкемії, — сказав Ем-Джей.
— Отже, — продовжив Воллі, — час підключити коментарі...
У правій частині екрану з’явилася рухома стрічка з коментарями глядачів; текст на неоново-жовтому тлі мчав угору так швидко, що годі було щось прочитати. Очі Ем-Джея раз у раз перескакували з камери на боковий екран: він переглядав коментарі.
Дрекфан10: Люблю вас Воллі та Ем-Джей!!!!!!!!!!
КіраС: покажи голос Дрека
Деркі96: класний триб’ют
Ракло: ви просто супер
ДРДжокер: Я знав ледвлее і блея
Гіґґард: що ти брешеш
Ш0зелль: Волліс скажи привіт Шоні та Деб!
ЧервонаПігулка*7: хороший сжв мертвий сжв
Чіґґінз: я купив три футболки подякуйте мені
— І отже, — сказав Воллі, — шоу починається! Спершу... дістаньмо дешо...
Він опустив руку під стіл.
— Ану, Ем-Джею, потримай.
Воллі дістав з-під столу величезний і ніби закривавлений ніж. В Ем-Джея вихопилося щось середнє між зойком і зітхом, а тоді він закрив обличчя руками, намагаючись стримати нервовий сміх.
— Трясця! — крізь пальці вимовив Ем-Джей на камеру. — Трясця, я не знав, що він так зробить, чесне слово!
— А що сталося? — незворушно спитав Воллі. — А, це? — Він лизнув лезо. — Чувак, це томатний соус, я піцу різав.
— Чорт, Воллі, — видушив Ем-Джей, прибираючи руки від обличчя і сміючись.
— Гаразд, — знизав плечами Воллі, — якщо не хочеш тримати...
Він жбурнув ножа собі за спину і дістав з-під столу стос паперів.
— Ні, бо це тема сьогоднішнього шоу. Як вийшла новина про Ледвелл та Блея, мене засипали питаннями на старому доброму твіттері. Я запостив свої, типу, співчуття, і набігла купа людей сказати мені, що то я убив Еді Ледвелл, тож пропоную трохи почитати. Шо тут у нас... О, оце гарний.
Воллі взяв верхній листок зі стосу і почав читати. За його спиною, поруч зі стрічкою коментарів, з’явився твіт.
-------------------------------
Могильна муха @carla_mappin5
У відповідь @the_Wally_Cardew
які там співчуття, брехло ти обісцяне. Ти демонізував Ледвелл і Блея, відколи вони тебе звільнили. Ненависть убиває.
3.15 пп 13 лют 2015
-------------------------------
— Ненависть убиває, — серйозним тоном повідомив Воллі, піднявши очі на камеру.
— Ого, — похитав головою Ем-Джей. — Тобі соромно, чувак?
— Не буду брехати, друже, я тепер вирішив, типу, переглянути всю свою систему цінностей, — відповів Воллі. — Тобто виходить, що я став співучасником убивства, бо гнав на «Чорнильно-чорне серце»... Тож я, — мовив він у камеру, — вирішив подивитися, який приклад поведінки в інтернеті нам подає Карла Маппін. Шоб, типу, вчитися у найкращих.
— Взяти її за взірець, — підтакнув Ем-Джей.
— Саме так, — кивнув Воллі. — Отже, ось що Карла писала минулого року...
За спиною Воллі з’явився твіт, і одночасно він зачитав його вголос.
-------------------------------
Могильна муха @carla_mappin5
У відповідь @AnomieGamemaster
та сука може вже вдавитися, годі брехати, що то від серця, а не заради грошей #негодуйтеЖервелл #ЯзДжошем
9.02 пп 2 лис 2014
-------------------------------
— «Та сука може вже вдавитися», пані та панове, — повторив Воллі.
— Яка сука? — спитав Ем-Джей. Страйк бачив, що вони все ж готувалися до ефіру. Сюрпризом стала тільки поява ножа. — Це вона бездомну псицю рятує, бо та знайшла завелику кістку?
Воллі пирхнув.
— Ні, Ем-Джею, Карла, як не дивно, говорила про Еді Ледвелл. «Та сука може вже вдавитися», — повторив він, дивлячись у камеру маленькими блакитними очима.
— Воллі, — почав Ем-Джей, на кілька митей задивившись на щось за камерою, — нам тут треба передати привіти. Розбанчили трохи мерчу — Чіґґінз ось купив аж три футболки. Ти крутий, чуваче! ДрДжокер... мабуть, це не справжні імена.
— Дякую, ДеРе, — сказав Воллі, — носи свій кашкет від Воллі й Ем-Джея із задоволенням!
— А Суз та Лілі купили світшоти... дякую, пані!
— І знов до старого доброго твіттера, — сказав Воллі, повертаючись до своїх роздруківок. — Шо тут у нас є... О, гарно, гарно.
матидреконів: сжв: «я тебе обісрала з найкращими намірами» лол
