— Негідник! Проклятий негідник! Прийшов у моє життя! В життя Генрі...
— Генрі на мене чхати, а мені чхати...
— ...і все заради неї, так? Щоб вона приревнувала...
— Знову повірила Шарлотті. Мало випила...
— ...на тому тижні даватиму інтерв’ю «Дейлі мейл», так я їм розкажу...
— Яка краса. Погрожуєш мені якоюсь...
Меделін вивернулася і щосили копнула його ногою. Страйк відчув, як гострий підбор уп’явся в стегно, відступив — і тут його справжня нога поїхала на помаді, яку впустила Меделін, і з болісним зойком він упав на спину, спершу гепнувшись об бетон попереком, а тоді — потилицею.
Кілька секунд Страйк думав, що зараз виблює. Він перекотився на живіт і піднявся навкарачки, не думаючи, що Меделін може вдарити знову. Його крутив вир болю, куксу судомило й смикало, сухожилля кричало криком.
Десь над головою Меделін щось белькотіла, благала. Страйк не розбирав слів. Він тільки хотів, щоб вона зникла, пішла назавжди. Краєм ока він побачив, як вона опускається навколішки, схлипує.
— Корме...
— Пішла в сраку, — хрипко відповів Страйк. Протез шкрябав тротуар: кукса, до якої його було прикріплено, смикалася. — Йди. Просто йди геть, чорт забирай.
— Я не хотіла...
— Іди геть.
Меделін зіп’ялася на ноги.
— Корме, прошу... я допо...
— ГЕТЬ!
Меделін все схлипувала, але скоро — за кілька секунд чи кілька хвилин — Страйк почув, як її непевні кроки віддаляються в бік Чаринґ-Кросс-Роуд. Коли їх не стало чутно, він спробував підвестися, але кукса відмовлялася тримати.
Страйк поповз до дверей офісу, наткнувся на сигарету, яку впустив (вона ще тліла), і запхнув її до рота. Тягнучи протез по тротуару, він дістався порога, так-сяк спромігся всістися на нього, затягнувся і відкинувся на чорні двері.
Нічне повітря холодило йому мокре обличчя, над Лондоном блимали тьмяні, як у всякому великому місті, зірки, а Страйка накрила дивна суміш сум’яття та ясності, яка приходить до п’яних та зневірених, і пласке обличчя Ясмін Везергед злилося з кривим вищиром Меделін, а Страйк подумав про брехливо-переконливе досьє, яке призвело до вбивства та паралічу, і про ненаписаний лист із обвинуваченнями, який він, мабуть, спалив би, не читаючи.
І тоді на порозі офісу, поки частина його розуму міркувала, чи не доведеться спати просто тут, дещо спливло з підсвідомості Страйка і увійшло в свідомість. Всі жінки, які сподівалися побудувати з ним спільне життя, скаржилися на цю його рису — на жорстку, непроникну частину його мозку, яка завжди існувала в світі розв’язання завдань, що б не коїлося навколо... втім, ні, була одна жінка, яка ніколи не скаржилася...
У кишені задзвонив мобільний. Страйк витягнув його.
— Я в таксі, — повідомила Робін.
— Добре, — відповів Страйк, затягуючись недопалком.
— Здається, надворі нікого не було. Мабуть, у мене параноя.
— Нам прислали бомбу. Це не параноя.
— Корморане, як твоя нога?
— Нозі срака, — відповів Страйк. Немає сенсу брехати; найближчим часом він заледве зможе ходити. — Але є і певний плюс. Я щойно зрозумів, що ми маємо зачіпку.
95
Це місце сіре
Й дуже тихе. Хоч би духу,
Та тут панують тільки страх і скруха!
Нема що бачити, нема нікого.
Нема що чути, тільки стукіт серця свого,
Немов скінчився світ.
Шарлотта М’ю,
«Меделін у церкві»
Ігровий чат між творцем та модераторкою «Гри Дрека»
<Модераторський канал>
<11 червня 2015 00.15>
<Присутні: Хробак28>
>
>
<Аномія приєднався до каналу>
Хробак28: обоже нарешті !
Хробак28: я все думала куди всі , зникли
Хробак28: зі мною сьогодні мала модерувати Сирцела
Аномія: Вона пішла. І не повернеться
Аномія: щойно мені сказала
Хробак28: що ? !
Хробак28: чого вона пішла ???
Аномія: бо вона довбана зрадниця
Аномія: я пришлю тобі два фото. Уважно роздивись їх.
<Аномія хоче відправити вам файл>
<Натисніть alt+y щоб прийняти файл>
>
>
>
Хробак28: хто ці люди ?
Аномія: бляха, ти тупа? Читай підписи
Аномія: ти їх колись бачила?
>
>
>
Хробак28: ні
Аномія: впевнена?
Хробак28: так
Аномія: вони могли бути замасковані. У перуках
Хробак28: я ніколи їх не бачела
Аномія: брешеш?
Хробак28: ні
Хробак28: чого ти питаїш чи я їх бачила ?
Аномія: їх найняли, щоб знайти мене
Аномія: бо маверики хочуть закрити гру
>
Аномія: чого мовчиш?
Хробак28: та я в шоці
Аномія: ти щось приховуєш?
Хробак28: ні звісно ні
Аномія: з тими, хто від мене щось ховає, відбуваються страшні речі
Хробак28: я знаю що це просто жарт , але прошу не кажи такого
Аномія: ти мені тепер наказуєш?
Хробак28: мені не подобаюця такі жарти
Аномія: коли ти побачиш, що станеться з цими двома довбнями-детективами, ти знатимеш, що я не жартую
Аномія: сучку я вже попередив
Аномія: тепер не бреши: вони зустрічалися з Чортиком? І тому вона пішла?
Хробак28: хто « вона » ?
Аномія: тупоголова, Чортик1 дівчина
Аномія: ці детективи вистежили деяких модераторів
Аномія: сьогодні ввечері він заходив до батьків Серцелли
Аномія: кажи, Чортик1 з ними зустрічалася?
Хробак28: ні
Хробак28: тобто я незнаю
Хробак28: Чортик1 просто зникла
Хробак28: вона не казала, чому
Хробак28: всі зникають
Хробак28: нас лишилося четверо модерів
Аномія: троє. Ти й рахувати не вмієш?
Хробак28: ти , я , ДрекНудикує , Паперовобіла
Аномія: Паперовобіла теж скоро зникне. Щойно це стане зручно
>
Хробак28: ти мене лякаєш
Аномія: добре
Аномія: якщо ці детективи наблизяться до тебе, негайно дай мені знати
Хробак28: ок
Аномія: хоча, можливо, я зроблю з ним ледвелл та блея раніше
Хробак28: Аноміє досить
Хробак28: не жартуй так мені неподобаєця
Аномія: думаєш, я цього не зроблю?
Аномія: бо якщо так, то ти це дарма, ой дарма
Аномія: але тобі нічого не загрожує
Аномія: поки ти мені вірна
<Аномія вийшов з каналу>
>
>
>
>
>
>
>
>
>
>
>
<Хробак28 вийшов з каналу>
<Модераторський канал закрито>
96
Стань до праці, чоловіче, стань до праці, жінко —
Для ума і серця праці вдосталь на землі...
Елізабет Баррет Бравнінґ,
«Аврора Лі»
Якби всяку гарну ідею можна було втілити у життя легко й швидко, детективна робота не була б тією тяжкою, клопіткою працею, яку так добре знав Корморан Страйк. Тож він вирішив стоїчно прийняти той факт, що його дзвінок Грантові Ледвеллу наступного ранку був перенаправлений за кордон і натрапив на голосову пошту. Страйк лишив прохання, передзвонити, щойно буде змога, поклав слухавку, а тоді набрав Раяна Мерфі.
Поліціянт поставився до новини про дзвінок із погрозами смертю, який отримала Робін, з усією можливою серйозністю, схвалив рішення повернутися до готелю, замість лишатися в квартирі, пообіцяв повернути офіцера під прикриттям на Блекгорс-Роуд та запевнив, що повідомлятиме про нові арешти членів « Розполовинення ».
