-------------------------------
Кеа Нівен @realPaperwhite
У відповідь @The_Wally_Cardew
Якого б це біса/
12.40 дп 12 лют. 2015
-------------------------------
Воллі Кард’ю @The_Wally_Cardew
У відповідь @realPaperwhite
Є кращі варіанти
12.42 дп 12 лют. 2015
-------------------------------
Кеа Нівен @realPaperwhite
У відповідь @The_Wally_Cardew
а мені насрати
12.42 дп 12 лют. 2015
-------------------------------
Воллі Кард’ю @The_Wally_Cardew
У відповідь @realPaperwhite
дуже дарма
12.44 дп 12 лют. 2015
-------------------------------
Страйк розгорнув теку зі справою Аномії і дістав роздрукований список сайтів, куди заходила Кеа перед зустріччю з ним. Раніше він хіба глипнув на ці відомості одним оком, але тепер, виявивши, що Кеа майже відкрито погрожувала Джошу та Еді фізичним насильством менш як за добу до нападу, Страйк вирішив приділити Кеа більше уваги.
Пробігши очима список, він одразу відкинув тест на цисгендерність на «Баззфіді», онлайнові крамниці одягу і гугління його імені та імені Джоша; зрештою його цікавість привернув сайт під назвою «Tribulationem et Dolorum» (Горе і скорбота (лат.)). Страйк відкрив його на комп’ютері.
Виявилося, що це група підтримки для людей, які страждають на хронічні захворювання — зокрема, міалгічний енцефаломієліт. Сайт виглядав аматорським, місцями попливло форматування, та за пів години Страйк виявив цікавий діалог, датований 2013 роком.
Арка: Привіт, я страждаю на хронічну втому (синдром Елерса — Данлоса) і хочу познайомитися з людьми, які мають подібний досвід. Мені щойно виповнилося двадцять чотири роки, мала закінчити навчання у мистецькому коледжі, але мусила піти через численні проблеми зі здоров’ям.
Джон: Ласкаво просимо, Арко! Радий вітати вас у нашому товаристві. Сподіваюся, цей ресурс стане вам у пригоді. Наша спільнота дуже дружна; певен, ви знайдете тут підтримку, на яку розраховуєте.
Арка: Дякую дуже! Це класний сайт, один із найкращих, що я бачила.
Джон: Ми докладаємо всіх можливих зусиль! Чи можу я спитати про ваше псевдо? Це часом не ім’я грецької богині?
Арка: Так, навіть не віриться, що ви це знаєте! Я з багатьох причин відчуваю близькість до неї: богиня тіньової райдуги. Не сяю так яскраво, як мала б! Скажіть, а це не ви створили цей сайт?
Джон: Саме я.
Арка: О, як чудово! Як я вже казала, я художниця. Сайт дуже гарний. Приємна палітра і загальне враження. Одразу видно, що це не аматорська робота!
Джон: Приємно чути похвалу з вуст мисткині! Я практикував веб-дизайн, але захворів на міалгічний енцефаломієліт і мусив покинути роботу.
Арка: Так прикро це чути. Давно ви страждаєте на ME?
Джон: 12 років.
Арка: Ох, який жах. Ви знайшли уважного лікаря?
Джон: Нині я маю щастя відвідувати приватну клініку з підхожим фахівцем. Але раніше велося вкрай важко, І саме тому я створив цей вебсайт.
Арка: Мені радять спробувати градуйовану ЛФК, але про цей метод пишуть багато поганого в інтернеті.
Джон: Не раджу. У моєму випадку через ГЛФК стан хронічної втоми значно посилився.
Арка: Так, я саме про таке й читала. А коли мені кажуть спробувати КПТ, взагалі складається враження, ніби я цю хворобу собі вигадала.
Джон: Так, боюся, що серед лікарів мало хто розуміє реалії нашого стану. Якщо вам зручно спілкуватися у приватних повідомленнях, я поділюся медикаментами та методиками, які дещо полегшують мені життя.
Арка: о, звісно, ви такий добрий!
Джон: Натисніть значок діалогу у правому верхньому куті.
Страйк повернувся на початкову сторінку сайту.
Про засновника «Tribulationem et Dolorum»
Джон — творча особистість, чия видавнича кар’єра (плюс успішні художні та музичні ініціативи!) перервалася, коли більше десятьох років тому він захворів на міалгічний енцефаломієліт (ME). Він продовжує створювати візуальні образи та музику, наскільки це дозволяє стан його здоров’я. Вибрані музичні твори Джона можна послухати на ресурсі www.lJU.MakesSounds. Крім того, Джон говорить про права хронічно хворих людей (і ділиться політичними поглядами!) на «Твіттері» під іменем @BiliyShearsME
— Не може бути, — пробурмотів Страйк, заходячи у твіттер користувача @BillyShearsME.
Сторінка містила здебільшого нападки на «лікарів-убивць», зневажливі діатриби на адресу як консерваторів, так і лібералів, іноді — посилання на www.IJU.MakesSounds.
Двері офісу прочинилися. Страйк звів очі і побачив Пат з оберемком пошти та незмінною електронною сигаретою в зубах.
— Ранувато ви, — буркнула вона.
— Розробляю зачіпки, — пояснив Страйк.
За п’ять хвилин він знайшов те, що шукав.
-------------------------------
Кеа Нівен @realPaperwhite
Коли тобі так погано, що можеш тільки лежати й дивитися у стелю. І залюбки померла б, от тільки і для цього треба докласти зусилля
1.50 пп 4 вер. 2014
-------------------------------
Учень Лепіна @LepinesD1sciple
У відповідь @realPaperwhite
Нарцисична сучка знову ниє?
1.51 пп 4 вер. 2014
-------------------------------
ПРАВА ME @BillyShearsME
У відповідь @LepinesD1sciple @realPaperwhite
Ви гадки не маєте, крізь що пройшла ця молода жінка, і чути такі слова на свою адресу вона тим паче не повинна.
1.57 пп 4 сер. 2014
-------------------------------
Учень Лепіна @LepinesD1sciple
У відповідь @BillyShearsME @realPaperwhite
У діда привстав :D:D:D
1.59 пп 4 вер. 2014
-------------------------------
ПРАВА ME @BillyShearsME
У відповідь @LepinesD1sciple @realPaperwhite
Незмінно високі стандарти спілкування, бачу, бачу
2.03 пп 4 вер. 2014
-------------------------------
Не встиг Страйк осягнути прочитане, як почулися швидкі кроки. Він звів очі: в кабінет забігла Пат. Тільки вона зачинила по собі двері, як почувся оглушливий гуркіт і двері винесло; вони розпалися на дві половини. Нижня лишилася висіти на петлях, а верхня відірвалася і вдарила Пат у спину; менеджерка упала б, якби її не підхопив Страйк. У повітрі літали скалки; щось різонуло Страйкові щоку, а він потягнув Пат ховатися за стіл. З приймальні чувся дзенькіт битого скла, сипалися уламки. Тягнуло ядучим хімічним димом.
— То пакунок! — гукнула Пат Страйкові просто у вухо. — Почала розгортати, він як зашипить...
Брязкнув метал, у приймальні упало щось важке, здригнулася підлога. Повалив ще густіший дим. В очах стало мокро; на вулиці кричали люди.
— Я впустила електронку, чорт забирай, — сердито повідомила Пат, дивлячись на себе.
— Не виходьте, — наказав їй Страйк.
Він повільно підвівся, вдивляючись у димову завісу. Зі стелі у приймальні сипався тиньк. Монітор від комп’ютера Пат з розбитим екраном валявся на підлозі, її стіл розвалився на дві половини і ще тлів. Підлога була засипана уламками дерева та штукатурки.
— З’єднайте з поліцією, — промовила Пат; попри наказ Страйка, вона теж підвелася і взяла слухавку телефона на його столі. — На зв’язку «Детективна агенція Страйка», Денмарк-стріт. Нам прислали поштою пакунок, і він вибухнув. Ні, всі цілі... О, вже? Чудово... Вже їдуть, — повідомила Пат, кладучи слухавку на апарат. — Хтось їх вже викликав.
— Я не здивований, — відповів Страйк. З вулиці чулися, прориваючись крізь дзвін у вухах, численні збуджені голоси.
— Де там моя цигарка, — промовила Пат, розглядаючи підлогу у приймальні.
— Пригощайтесь, — запропонував Страйк, простягнувши їй пачку «Бенсон-енд-Геджеса» і запальничку. — Не можна туди виходити, поки не переконаємося, що це безпечно.
