Вона була страшна маніпуляторка... ви просто не уявляєте! Все те самогубство було суцільною виставою. Купа людей відчула, що там щось нечисто.

— Чому ви не розповіли всім, що Джош знову зустрічався з вами, коли вдруге з ним розсталися? — спитав Страйк. Це питання не давало йому спокою, адже така заява убила б одразу двох зайців: Кеа покарала б Еді Ледвелл і укріпила довіру до себе.

— Бо Джош сказав... сказав, що це не кінець, а тільки пауза, щоб її не сердити, що йому треба розібратися з мультфільмом, роботою, життям... От я і... мовчала.

— Він не просив вас перестати критикувати Еді?

— Ні. Я пообіцяла нічого не казати про наші стосунки, але не збиралася робити вигляд, ніби вона не крала моїх ідей, бо вона їх вкрала, — з жаром відповіла Кеа. Однією рукою так само міцно тримаючись за край столу, іншою вона почала масажувати собі грудну клітку. — О Боже, — промовила вона млявішим голосом. — Вибачте. Тахікардія. Ой... мабуть, краще нам повернутися до цього потім... ой-йой.

Вона знову заплющила очі. Страйк випив ще пива. Кеа зробила кілька довгих неквапних вдихів, масажуючи собі груди, і нарешті знову розплющила очі.

— Все гаразд? — спитав Страйк.

— Ох... я не знаю... здається, так, — прошепотіла Кеа, так само притискаючи руку до серця.

— Щоб вже не повертатися до цього питання: ви ніколи не грали у «Гру Дрека»?

Кеа похитала головою.

— І навіть не намагалися туди потрапити?

— Ніколи, — запевнила вона.

— Але ви маєте власну теорію щодо особи Аномії? Якщо так, певен, Джош хотів би, щоб ви мені розказали її.

Кеа зробила ще кілька довгих повільних вдихів, а тоді сказала:

— Гаразд. Що ж, я гадаю, що Аномія — це один чоловік на ім’я Престон Пірс.

— Чому саме ви такої думки?

— Ох, ну, він... він ненавидить Джоша. Коли Джош оселився у Норт-Ґров, я тоді приходила до нього, і цей Пез — його всі називали Пезом — постійно ображав Джоша, казав всяке про його малюнки і погляди. Постійно його бісив. Думаю, Пез був не радий, що поруч із ним з’явився ще один привабливий чоловік, бо цей Пез, знаєте, крутив з усіма студентками, а в Джоші, мабуть, бачив конкурента. Але Джош... Джош всіх любить, — додала Кеа. — Він і Пеза любив і думав, що це просто такі жарти, бо Джош... Джош просто не бачить зла.

— Зло — це сильне слово, — сказав Страйк, спостерігаючи за нею.

— Я не можу пояснити, — відповіла Кеа, більше не масажуючи серце, але так само тримаючись за стіл. — Ви б самі зрозуміли, якби побачили. З тією мистецькою резиденцією, з людьми, які там жили, щось було не так. Дуже-дуже не так. Ну, тобто я не засуджую чийсь там спосіб життя чи самоідентифікацію... я сама не з тих, хто гадає, що треба одружитися, народити дітей, триматися за досягнення, дертися кар’єрною драбиною і все таке. Але те місце... Я просто відчувала, що з ним щось не так. У мене сильна емпатія, я тонко відчуваю атмосферу. До речі, це помітила не тільки я, мені й інші казали, що там щось дивне. Я не хотіла, щоб Джош там жив, там були такі погані вібрації. Але йому була потрібна дешева кімната, бо з Сент-Мартіна його вигнали, а вона... вона вміла скористатися чужою бідою, і з того воно все й почалося.

— А хто ще вважав, що з Норт-Ґров щось не так?

— Вже й не згадаю, — відповіла Кеа по секундному ваганні.

— Ця людина там жила чи тільки приходила на уроки?

— Я навіть не знаю, хто він... просто він якось стояв там надворі, і ми розговорилися, та й усе.

— Є інші причини, через які ви вважаєте Престона Пірса Аномією?

— Гм, ну він же цифровий художник, так? І вміє кодити, тож цілком міг зробити ту гру. А ще він дуже заздрив мультфільму, особливо коли люди почали звертати на нього увагу. Але насправді я все зрозуміла, коли Аномія написав мені у приват у твіттері.

Кеа замовкла, показуючи, що її треба попросити продовжити.

— Розповідайте далі, — сказав Страйк.

— Аномія почав у тому дусі, що ні, це зовсім не такий хитрий підкат, а просто він хоче сказати, що Джош вчинив зі мною жахливо і що він мені вірить. Я сказала «ага, дякую», щось таке, а він мені на те: «Ти здаєшся дуже агресивною, але це цілком можна зрозуміти».

— Аномія критикував вас за агресивну поведінку?

— Уявляєте? — кивнула Кеа. — Він ненавидів її так само... тобто він чудово розумів, що вона брехло і фальшивка. Я відповіла щось типу того, що просто відстоюю свої права. Аномія нічого не писав мені ще кілька годин. Я це добре запам’ятала, бо коли він повернувся, то вибачився за мовчання, сказав, що допомагав подрузі відвезти кота до ветеринара.

Страйк записав це.

— Щось іще було?

— Так, і дуже дивне.

— Дивне?

— Ну, я написала, що сподіваюся, що з котом усе добре, але я насправді не люблю котів, бо вони шкодять популяції птахів. Він тоді написав: «Та всім чхати на птахів», — а я відповіла, що мені не чхати, що моя мама розводить птахів, що я серед них виросла. І він такий негайно: «Так, я насправді теж їх люблю. У мене є папуга».

І я подумала, оце його розвезло, — додала Кеа. — А тоді він зовсім знахабнів і почав просити у мене нюдси в обмін на те, що він буде далі рекламувати мою історію. Я сказала, що не присилатиму йому нюдсів, бо я його навіть не знаю. А він написав: «Насправді ми знайомі».

— «Насправді ми знайомі»? — перепитав Страйк.

— Так, — кивнула Кеа. — І я подумала, що це повна хрінь, як і отой пасаж про папугу. Він верз що попало, щоб привернути мою увагу. І я йому так і сказала, і він став дико агресивний, заявив, що я просто ламаюся, і кінець кінцем я його просто заблокувала.

— Я можу побачити цю розмову? — спитав Страйк, поспіхом записуючи все, що почув. — У вас вона десь збережена?

— Ні, — відповіла Кеа, — я ж його заблокувала. Цю розмову більше не можна побачити. Коли я сказала, щоб він лишив мене у спокої, Аномія твітнув:

«Подавай позов чи завали піддувало, ти вже всім набридла». І всі його малі підлабузники негайно побігли розповідати мені, що я... що я повторна хвойда і брехуха.

— Коли саме ви здогадалися, що це Престон Пірс?

— Одразу як заблокувала Аномію. Просто отак клацнуло в голові. У власників резиденції був кіт. Дуже старий, з одним оком. Мабуть, саме його возили до ветеринара. Плюс іще те, — додала Кеа, почервонівши, — що Пез намагався затягнути мене у ліжко, коли ми з Джошем розійшлися. Я заїхала до Норт-Ґров забрати деякі речі, а Пез сказав, що в кімнаті Джоша з ним зараз Еді. Я засмутилася, він завів мене до себе у кімнату і дуже приставав. Здається, я його навіть пару разів відштовхнула, і саме тому Аномія потім так на мене обізлився.

Страйк закінчив записувати ці відомості, а тоді сказав:

— Гаразд, це все було дуже корисно. Ви знали інших людей, задіяних у створенні «Чорнильно-чорного серця»?

— Ну... Себа Монтґомері, але ми не підтримували зв’язок. І ще пару однокласників Джоша. І все, мабуть.

— Серед цих однокласників був Воллі Кард’ю?

— Так... То що, вже скоро кінець розмови?

— Ще трохи, — пообіцяв Страйк. — Ви точно не хочете випити чогось безалкогольного? Від запаморочення.

— Так, — кивнула Кеа. — Так, це, мабуть, гарна ідея. Можна мені «коли»?

У Страйка колись була історія, що він пішов по їжу та напій для підозрюваного, а той утік, але щодо Кеа детектив не мав таких побоювань. І справді, коли він повернувся, вона так само сиділа, вчепившись у край столу. Дуже-дуже подякувавши йому за «колу», Кеа пригубила напій.

— Ви мені дуже допомагаєте, Кеа, — сказав Страйк. — Ще буквально пара питань... Що ви знаєте про «Перо правосуддя»?

— Е-е... небагато.

— Питаю, бо склалося враження, що ви чимало контактуєте з цією особою, — продовжив Страйк, дістаючи з теки нові роздруківки і передаючи їх Кеа.

Насправді Кеа ретвітила чи не кожний пост «Пера правосуддя». Страйк уважно вдивлявся в її обличчя, коли Кеа підняла очі від своїх коментарів до критики, якій «Перо правосуддя» піддавало «Чорнильно-чорне серце».