Вони заграли аркан. Денис заспівав

За весною літо

За зірками квіти

Заплету їх у вінок

Будуть в мене квіти.

Ніка почала плясати, кружляючись і прискорюючи темп. Денис заспівав голосніше. Біля них почав збиратися натовп, хтось почав знімати на смартфон.

Коли вони закінчили, почулися оплески. Хтось просиив повторити

Агов народні артисти, ідемо познайомлю з знаменитістю—почувся оклик Олени Леонтіївни.

Денис та Ніка приєдналися до Олени, Ольги та Інги.

Це мольфар, гуцульський колдун. Його звуть мольфар Микола, і нам пощастило що він тут. Ще століття назад мольфарів боялися, думали що вони можуть змінювати погоду і впливати на долю людей. Образити мольфара було смертельно небезпечно.

Вони пройшли вниз по схилу по талому снігу, доки не опинилися на галявині біля озера. Тут стояла невеличка гуцульська хижина, проте зроблена з сучасного ДСП. Біля входу була невеличка веранда.

Мольфар тут не весь час, а тільки весною та влітку.

Та знутри хижина не здавалась маленькою. В великій кімнаті сидів хлопець років 20-напевно онук. В кімнаті все було сучасно—холодильник, плазмовий телевізор, ноутбук. Всюди був аромат схожий на церковний. Сам мольфар—маленький старий чоловік років за 70 сидів на дивані.

А бачу здалеку приїхали. Мольфар Микола.

Денис і дівчата представились.

Так здалеку. З Криму. На олімпіаду з української мови.

Ну що можу сказати—мольфар брав за лоб Дениса та дівчат—ви дівчино переможете. А ось вам юначе трохи не вистачить до перемоги. Проте не сумуйте. Ви не місцеві тому не знаєте місцевої моторошної легенди.

Бачите руїни біля озера—мольфар показав на старі руїни. Колись у 17 столітті тут був маєток польського воєводи. Його красень син покохав місцеву дівчину і обіцяв одружитися. Коли почалась визвольна Богдана Хмельницького він пішов воювати з українцями і потрапив у полон. Щоб купити собі свободу він одружився на родичці Хмельницького. Нещасна дівчина народила від нього дитину. В ті часи до жінок що народили поза шлюбом ставилися погано. Не витримавши зради нещасна дівчина втопилася. Проте її душа перетворилась на мстивий дух—нявку, що зваблює молодих чоловіків та топить їх. А зняти це прокляття може герой що врятує тут дівчину. Правда це чи ні та в озері досі тонуть здорові хлопці.

Ніка злякано подивилась.

А що за століття не знайшлось героя? Здивувався Денис

Не знаю, мабуть то повинна бути людина з щирим серцем.

Ніка ти що злякалася? Ти в це віриш жартував з дівчиною Денис по дорозі назад.

Чого мене боятись я ж не мужик. Та видно було що легенда теж подіяла на неї.

До Франківська повернулися ввечері.

Денис готувавсь до олімпіади з літератури проте легенда не виходила в нього з голови. Адже в ті страшні часи коли співали не веселі коломийки а сумні бандуристи таке було не рідкість. Хлопець відчував свою причетність до цієї давньої історії.

На олімпіаді Денис виложився. Зробив аналіз віршу, багато цитував з класиків впершу чергу Ліну Костенко та Максима Рильського. Після олімпіади була зустріч з письменником Андруховичем. Цікавого було мало. Питання були здебільшого дитячі та про його роман Московіада. Там розповідалося про пригоди молодого українського літератора в Москві, і Росія виставлялася в поганому світі.

Знов проти Росії—обурювався Денис.

А ти свою Росію захищаєш? Знаємо які у вас в Криму настрої—зло казала Ніка—ну зрозумій нарешті дуже просту істину—України від Росії годі добра чекати.

Може і так але не можна будувати молоду Українську державу лише на ненависті.

Вони і потім вступали в ідеологічні спори та легенда все лишала Дениса.

Денис спав ввечері і йому снілося як він купається з Нікою.

Ану давай наздожени мене—Ніка дражнила Дениса і поплила вглиб. Тут глибше

Денис поплив вперед і наздогнав Ніку. Раптом її обличчя стало оскаленим.

Нявка?

Денис проснувся. Його будив Стас.

Я хвилююся за Ніку. Вона пішла до гуцульської дискотеки. Вони закінчуються бійками а дівчат там гвалтують.

Добре ходімо. Денис одяг жакет і вийшов на морозне повітря. Йшли через чорний хід щоб не зупинила вахтерша. Перейшовши на інший бік дороги

Хлопці пійшли стежками туди де блимало світло. Там на просторій галявини була імпровізована сцена де стояв комп’ютер і дінамики. Під етнічну музику тут танцювали гуцули, в основному молоді та траплялися і старшого віку. Біля дуба хлопці побачили як Ніку приставив до дубу здоровий гуцул з двома товаришами.

Та я не тутешня. Я..

Да давай же.

Треба щось робити—прошепотів Денис  Стасу—кричи що її вчитель шукає.

Агов Нііка—крикнув Стас—тебе вчитель шукає.

Гуцул здивувалися. Денис вибіжав із кущів і підставив підніжку, зваливши гуцула. Потім швидко вхопив Ніку і вони кинулися бігти. За ними нікто не гнався, проте заспокоїлися, коли опинилися в гуртожитку, пройшовши повз  чорний хід

Ну казав я тобі що гуцульські танці закінчуються насиллям—сердито казав Стас у кімнаті—ти хоч уявляєш, що з тобою могли зробити.

Та я та він.—казала червона Ніка—добре, тільки не кажи учителям.

Добре, пойду приму душ—сказав Стас—а ти добре подумай.

Стас пішов і Ніка залишилась з Денисом. Всі решта також пішли до душу, ставши у чергу.Ніка здалась Денису такою беззахисною. Денис наблизився до неї з поцілуями…

Як це було—спитав Стас в фойе гуманітарного інституту імені Стефаника.

Мокро—чесно відповів Денис.

Ніби вперший раз з дівчиною цілуєшься!

Добре потім розкажу. Зараз концерт починається. А на концерты мали оголосити результати олымпыади

І знову виступали гуцульські колективи, і місцеві артисти. Після двох годин на сцену піднявся ведучий.

Пане та пані. Зустрічайте вчений філолог, журналіст Степан Пушик.

На сцену піднявся літній чоловік в білому костюмі та вишиванці.

Доброго дня олімпіадники! То напевно мої майбутні студенти? Тож учасники республіканської олімпіади з мови мають право до позаконкурсного вступу до нашого університету! Адже повертайтеся до своїх домів і несіть українство!