<p>
1650 рік Галичина
Молода дівчина-- років не більше 20-- стояла на вершині скелі. Під нею стояло озеро. Страшні думки стояли у неі в голові. Тепер вона не просто зраджена дівчина, вона покритка—жінка що родила поза шлюбом. До кінця її життя чекає зневага оточуючих. До самоі старості вона має виконувати лише брудну работу і носити хустину. А той що зрадив, нехай кориться муками сумління. Краще смерть ніж таке життя.
Дівчина кинулась у воду…
Березень 2008
На симферопольському вокзалі стояла група з чотирьох людей—молода жінка и троє підлітків. З усього було видно що група це незвичайна. Підлітки—
Денис, Інга та Оля—були олімпіадниками і представляли Севастополь на олімпіаді з української мови. Їм було 17, 15 и 13 років відповідно.тЗавдання у них було серйозне до того ж цей конкурс завжди політизували. А учасники з Севастополя завжди брали високі місця. Очолювала їх вчителька Олена Леонтіївна. Молода років 35 проте строга. Знайшли купе, перевірили паспорти і свідоцтва про народження—адже паспорт за віком був лише у Дениса. Показавши документи провідниці вони віддали їх Олені. Поїхали мовчки. Нарозмовлялися доки їхали в маршрутці з Севастополя до Сімферополя. Олені було шкода Дениса. Різнобічний хлопець він нещодавно втратив тітку яка була йому як мама.
Ти ж відмінник?—запитала вона
Так.
І в олімпіадах багатьох брав участь.
Так.
А в яких саме?
З фізики, хімії, історіі, української мови.
Але будеш поступати на біофізику?
Так. Цікавлять природні науки.
Я б на твоєму місці пішла на англійську мову чи міжнародні відносини.
Та мені більш біофизика цікавить. Думаю працювати на нашій кафедрі чи нашому інституті біології. Нові види риб, експедиціі до сірчистого слою. Мені цікаво.
Зрозуміло. А ти Інга ким хочеш бути?
Мабуть філологом чи журналістом.
Ясно. А ти Оля ще не визначилась?
Авжеж. Мені лише 13.
Добре давайте повторимо правила українського правопису. Зверніть увагу на винятки. Повторим написання м’якого знаку та апострофа. Денис почав
Апостроф ставиться після букв б, п, в, м, ф перед я, ю, є, ї. За винятком слів духмяний, морквяний, тьмяний.
Це неповні винятки. Повністю винятки можна записати висловом: як мавпа сиділа на святі з духмяним, морквяним, тьмяним соком дзвякаючи цвяхом об стіну. Це мнемонічна діаграма—вислів що допомагає запам’ятати правило.
Ясно.
А кого з українських класиків ти класиків ти любиш?
Володимира Сосюру, Максима Рильского, Ліну Костенко.
Можеш процитувати кого небудь?
Звичайно. Дуже полюбляю Ліну Костенко. В неї дуже сильна філософська лірика.
Життя іде і все без коректур
І час іде не стримує галопу
Давно уже нема маркізи Помпадур
І ми всі живемо вже не після потопу.
Не знаю я що буде після нас
В які природа обереться шати.
Единий хто не втомлюється час
А ми живі, нам треба поспішати
Зробити щось лишити по собі
А ми нічого пройдемо як тіні
Щоб тільки неба очі голубі
Цю землю завжди бачили в цвітінні.
Добре і в чому зміст цього вірша?
В швидкоплинності життя і місця в ній людині. Життя проходить даремно і людина нічого після себе не лишає.
А мені Василь Симоненко подобається особливо його колискова—втрутилась Інга.
Виростеш ти сину вирушиш в дорогу
Виростуть з тобою приспані тривоги.
Так талановита була людина. Нажаль помер рано йому було 27 чи 28. І не зрозуміло як.
Чула його агенти КДБ вбили—сказала Інга.
О ми вже в Запоріжжі. Була би тут оліміпада—посумувала Оля.
Денис дивився на вокзал и оточуючи галявини і пагорби. Саме тут на Запоріжжі починалась історія України—Запорізька Січ. Хлопець представив собі вусатих казаків та поляків у смішних шоломах. О шостої приіхали до Дніпропетровську, де в сусідньому купе сіло кілька хлопців—дембелів. Вночі переїхали Дніпро.
Наступного дня Денис прокинувся пізно після 10 . Дембелі усю ніч розповідали про своЇ подвиги за які ледь не потрапили на гауптвахту, тому спав Денис погано. Замітно похолодшало, тому що були на Західний Україні.
А в Івано-Франківську нас зустрінуть?—спитав Денис в Олени
До Франківська не доїдемо, вийдемо в Тернополі. Потяг поїде потім до Львову
Та з Тернополя до Франківська майже 150 кілометрів по дорозі. То приїдемо лише вночі—сумно сказала Інга.
Денис побачив в Інги смартфон і спитав чи можна з нього вийти в інтернет.
Авжеж можна. Реєструйся в соцмережах и зберігай свої фото і відео.
А соцмережі це що?
Це сайт де можно реєструватися і викладати свої фото,відео та пости.
Наприклад вконтакті. Агов Денисе ти в 21 столітті живеш.
Та я тільки електронною поштою користуюсь.
Добре я тебе зареєструю та запиши свій логін і пароль. Нехай це буде твій номер телефону.
До Тернополя приїхали після п’ятої. На щастя Олена знайшла маршрутку то Франківська. Денис спостерігав у сутінках природу Прикарпаття. Перше що кидалось до очей була релігійність місцевих. Проїжджаючи повз храми—місцеві називали їх каплицями-- водій хрестився. До Франківська приїхали після 8 вечора.
До ліцею для обдарованих дітей добиралися пішки адже від кінцевої станції до ліцею було десь кілометр. Це було нелегко бо Денис як единий чоловік ніс усі валізи. Сам ліцей знаходився біля старовинного замку потоцьких на виїзді з міста. Сам комплекс будівель складався із навчального корпусу і гуртожитку(общежития). Іх зустріла комендант гуртожитку яка вже спала і ледь прокинулась.
Так хлопців на другий поверх, дівчат на третій, вчителів в окреме крило на першому поверсі. А ви останні
Так—сказала Олена Леонтіївна—бо добиралися з самого Севастополя.
