Денис потомлений після подорожі вернувся в свою кімнату. В ній було порожньо, було видно що там давно не проводили ремонт. Раздався шум в коридорі і до кімнати війшли кілька хлопців років 16—17.

Ми тільки з душу. А ви мабуть з Севастополя?

Так.

Перезнайомились. На детальні розмови сил не вистачало. Прийнявши душ Денис заснув.

Наступного дня пішли знайомитись з дівчатами—вірніш ті самі прийшли в їх крило. Денис з усіма швидко знайшов спільну мову. З хлопцями він потоваришувався з Михайлом і Стасом, що предсталяв Донецьк. З дівчат він відразу звернув увагу на Ніку. Вона була природньою білявкою а темним хлопцям подобаються білявки. Також спадало на очі її розв’язність і те що вона жодного слова не казала російською. Денис декламував  українських класиків, другі хлопці теж.

Оце Сосюра так ніхто не кохав

Так ніхто не кохав

Раз у тисячу літ лиш буває подібне кохання

В день такий розквітає весна на землі

І земля убирається з рання..

Гарно, Гарно—хвалила його Ніка. Ти мабуть багато з класиків знаєш. У тебе має бути місце. А взагалі журі серйозне буде, професура.

Та розмовляли не лише про літературу. Обговорювали  політику, особливо останні накази Ющенко щодо реформ в армії(зовсім зруйнувати хочуть), єстраду—минулорічний виступ Данилко на Євробаченні, спорт. Один з хлопців відверто розповідав як десь на Закарпатті лишилась атомна зброя і там служили його знайомі. Тобто нудно не було. Ну і звичайно гралися в мафію..

Денис гуляв по вулицям Івано-Франківську. Вузькі вулички міста різко відрізнялися від широких вулиць його рідного Севастополя. В місті якби поєднувалися старовина і 21 століття. Старі будинки і мощені цеглиною вулочки поєднувалися із сучасними хмарочосами. Та мабуть виглядали піст воєнна Прага чи Будапешт. Свіже прикарпатське повітря додавало бадьорості.

.Особливо цікавою в місті була міська ратуша, яка була символом міста.

Невеличка але вишукана вона була прикрасою всього міста. Взагалі місто сподобалось, загальне враження псував лише червоно-чорний бандерівський прапор навпроти ратуші. Місто було невеликим і здорова людина за годину могла обійти його. Повернувшись надвечір до ліцею. Погравшись з хлопцями і дівчатами, Денис одяг чорний піджак і брюки і пішов на відкриття олімпіади.

Колись Денис війшов до  прикрашеної актової зали з динаміків грали пісні Оксани Белозір та Руслани. Потім виступали якісь гуцульські колективи. Ніка сіла поруч і увесь час намагалась привернути увагу Дениса.

Глянь який танок, а яка пісня!

Потім залунав гімн України на сцену піднялась директорка ліцею і дівчина—секретарка.

--Вітаю учасників інтелектуальних змагань з української мови. Ми сьогодення України а ви її завтра. Олімпіада складається з двох частин—мови та літератури. Завтра будуть змагання з мови. Отож бажаю усім успіху і перемоги!

Потім виступали місцеві артисти, а наприкінці увесь зал заспівав гімн ліцею під фонограму.

Ліцей, ліцей місце добрих людей.

Наступного ранку Денис одягши костюм і сховавши там шпаргалки пішов на олімпіаду.

Завдання були не складними як для республіканської олімпіади, алетут і був подвох. Особливо завдання на спрощення коли випадає м’який знак. Та з тестами впорався швидко..

Кортеж з автобусів виїхав з Івано—Франківська. Денис сидів поряд зі Стасом, дівчата і Ніка попереду.

Як гадаєш завдання були не дуже складні для державної олімпіади?—спитав Стас.

Гадаю що так. Особливо сподобалось на спрощення, ну Умань але уманський. М’який знак випадає. Та я не певен чи правильно я відповів на тестові завдання.

Я теж. Та подивимось що буде на літературі. Найголовніше творчий твір, за нього дають найбільший бал. Ну ти розумний багато з наших класиків прцитувати зможеш.А знаеш Ніка на тебе запала.

Я помітив—всміхнувся Денис. Білявкам подобаються темні хлопці.

Денис замовчав і почав розглядати громаду Карпат. Він на мить уявив я в 15 столітті тут воював з турками Дракула, а під час другої світової вояки Шухевича. Да бурне минуле було в цих міст. Не дивлячись на тещо наближався квітень скрізь лежав сніг і бла ожеледь. Автобуси рухалися не швидко, кілометрів 40 на годину, тому їхали три години. Підлітки висипали з автобусів и почали цікаво вивчати місцевість. Це була ніби ожила казка. Біли гори йшли вгору, у низу як казкові стояли поодинокі домики для туристів. Сніг додав картині новорічності. Не дивлячись на те що було морозно Денис не відчував холоду, хоча був одягнений в жакет і легку куртку. Награвшись з хлопцями у сніжки хлопець  з Інгою, Олею і Оленою Леонтіївною сіли до сидіння канатної дороги. Ніка сіла в сусіднє сидіння. Канатка почала підійматись в гору. Після вершини гори вони опинилися над прірвою. Ноги Дениса повисали в безодні, та страшно не було. За сотні метрів під ними були домики , автобуси і як крапки лижники. Аж дух захоплювало. Денис почав співати Червону руту і Інга почала йому підспівувати. Так було десь півгодини. Після цього діти і вчителі зібралися біля автобусів поїхали до Яремче. Поки їхали погода покращилася. Потеплішало.

У невеличкому містечку Яремче проходила відома на всю західну Україну ярмарка. Гуцули, вуйки та інші народності привозили свої культурні цінності.

У Дениса аж очі розбігалися коли він йшов повз торгівельні ряди ,які тягнулися на кілометри. Прямо на холодному березневому сонці був широкий вибір писанок, крашанок, гуцульських шапок з пір» ями.

Денис досить довго вивчав одну місцеву репродукцію картина перш ніж купити. Також он взяв кілька писанок, правда дерев’яних . Раптом його увагу привернула дивна постать, яка стояла на шерстяній ковдрі. Це була як дитячий витвір шерстяна людина з шапкою

Що це? Спитав Денис у хлопця що торгував тут.

Це чугайстр.

Чугайстр?

Так гуцульський ідол що оберігає від ворогів та порчі. За давньою гуцульською легендою. Беріть всього за 40 гривень.

Ну якщо захищає від ворогів то беру.

Купивши чугайстра Денис підійшов до сусіднього ряду де торгували гуцульськими шапками.

Тобі личить ця шапка—сказала Ніка, що з’явилась сзаду—справжнісінький гуцул.

Нет по моему эта лучше

Не кажи москальською мовою. Краще підемо до музикантів.

Махнувши поз торгівельний ряд вони опинилися біля музикантів що грали гуцульськи мотиви.

Ти знаєш гуцульський танок аркан—спитала Ніка.

Знаю.

Підійшовши до музикантів Ніка щось сказала головному.