— Запевняю вас, — підносячи мандалу, хрест для вампіра, — мене цікавлять лише ці чорні дияволи.

Усмішка повертається разом із гладкою рукою на Слотроповім плечі.

— Гратиметеся з ними у котика і мишку, когди підійдуть ваші товариші?

— Котика і мишку? Я щось не дуже…

— Та все ти розумієш, не прикидайся. Чого ті мумби-юмби стали табором за містом? Йой, Іване, бляха-муха, забава буде. Цілий день сьодні чистив «кольта», — погладжує зброю у кобурі. — Я т’ку субі єнотову шапку з тої чорнобурки зроблю, і не мені вам казати, що теліпатиметься у неї ззаду, ясно? — Це так звеселяє Чорта Чикліца, що він аж душиться реготом.

— Річ у тому, — Слотроп вигадує на ходу, — що я координую розвідку, — хай би що це означало, — у таких операціях. Я тут, щоб провести рекогносцирування ворожих позицій.

— Ворога — це точно, — киває Чикліц. — Там у них зброя є, і все інше. А чорногузому довірити можна хіба мітлу!

Марві насупився.

— Але ж ви не думаєте, що ми підемо туди з вами. Можемо підказати, як тудой дістатися, товаришу, але то дурня — пхатися самому. Почекали б до вечора. Вихід же заплановано на північ? То могли б і дочекатися.

— Для мене важливо зібрати необхідну інформацію завчасно, — байдуже обличчя, байдуже обличчя, добре, добре… — Не мені вам розповідати, наскільки це важливо… — багатозначна пауза Луґоші, — …для всіх нас.

Так він отримав вказівки, як знайти Шварцкомандо, а тоді його ще й підкинули до міста, де підприємці підчепили парочку Хтивих Фройляйн і рушили забавлятися аж до рання. Слотроп стоїть у струмені вихлопу і бурчить: «Наступного разу тортом не відбудешся, потолоч засрана».

Упродовж години він пішки добирається до табору — широким лугом, його колір поступово глибшає, наче зелена барва потекла і просочилися глибоко у ворс… Слотроп помічає тінь кожної травинки, що тягнеться на схід… чисте, молочного кольору світло дзвіновидною кривою підноситься над сонцем, воно вже майже сіло, прозора біла плоть міниться через численні відтінки блакитного, від зеленуватого аж до темно-сталевого у зеніті… навіщо він тут, навіщо це робить? Невже він, як та полярна Урсула, втручається в чужу колотнечу, хоч має бути… а де він має бути… ну…

Аякже! А що там з «Imipolex G», із Джемфом, та-а ще із «S-Gerät», він же крутий розслідувач, піде сам-самісінький, наперекір усьому, помститься за друга, якого Вони вбили, поверне собі документи і знайде таємничу залізяку, ну, тепер це ТОЧНО-ЯК

ШУК-АААТИ-ГОЛКУВ-КОПИЦІ-СІІІІ-НА!

Шшшш — шукатищось зіткане з місячних променів,

(Десь) маєш бути тииии!

Кроки шепочуть у бур’яні та луговій траві, він здушено мугикає, високо піднята голова, як у Фреда Астера, розмірковує над тим, чи великі шанси коли-небудь знайти Джинджер Роджерс ще по цей бік такої приємної смерті…

Аж тут відскок — ні ні, постривай, тепер ти мусиш усе планувати тверезо, розглядати варіанти, зважувати цілі, визначатися з метою у критичній поворотній точці свого…

Йа — та-та, ШУКАТИ ГОЛКУ В…

Нініні годі, Джексоне, досить вар’ята грати, зосередься… Отже, «S-Gerät» — гаразд, якщо знайду «S-Gerät», то як до нього в’яжеться Джемф, якщо я це з’ясую, так так тепер іміполекс…

— пошукати (гм-м) сільничку для шафрану…

Йой…

Приблизно тоді, наче на чиєсь палке бажання, небо перекреслює єдиний стібок голки: перша зірка.

Нехай би хоч застеріг їх вчасно.

Вони налітають на Слотропа серед дерев — жилаві, бородаті, чорні — й тягнуть до багать, де хтось грає на калімбі з резонатором із уламка німецької сосни і язичками, зробленими з ресор розтрощеного «фольксваґена». Жінки у білих бавовняних спідницях із темно-синіми квітами на подолі, білі блузки, прикрашені тасьмою запаски і чорні хустки — пильнують каструлі та миски. Дехто носить на шиї намисто із шкаралупи страусових яєць, на них ножем видряпано щось червоне і синє. Над вогнищем на дерев’яному рожні смажиться великий шматок яловичини, з якого скрапує жир.

Енціана нема, але є Андреас Орукамбе, напружений, як дротина, у моряцькому светрі й армійських робочих штанях. Він пам’ятає Слотропа.

— Was ist los?

Слотроп розповідає.

— Мають бути опівночі. Не знаю, скільки їх буде, але вам ліпше вшиватися.

— Та мабуть. — Андреас усміхається. — Ви голодні?

Вечеряють і сперечаються — піти, а чи лишитися. Це не ухвалення тактичного рішення, як Слотропа навчали у школі офіцерів, схоже, тут вдаються до інших міркувань, до чогось такого, що зонгереро знають, а Слотроп — ні.

— Маємо йти, куди йдемо, — пізніше пояснює Андреас. — Куди Мукуру хоче, щоб ми йшли.

— Ага. Ага, а я гадав, що ви тут шукаєте щось таке, що всі шукають. А 00000?

— Вона у Мукуру. Він її ховає там, де хоче, щоб її знайшли.

— Послухайте, я дещо знаю про «S-Gerät». — І викладає історію Ґрети Ердманн: Пустище, переробний завод, Блікеро…

Це вже не дзвіночок, це гонг. Усі перезираються.

— Отже, — Андреас говорить дуже обережно, — так звали німця, що командував батареєю, на якій використали «S-Gerät»?

— Я не знаю, чи використали. Блікеро привіз жінку на завод, де його складали чи то виробляли якусь його частину з полімеру під назвою «Imipolex G».

— І вона не сказала де.

— Тільки «на Пустищі». Спробуйте знайти її чоловіка, Міклоша Танатца. Може, він бачив запуск, якщо такий був. Того разу сталося щось надзвичайне, але мені не вдалося дізнатися, що саме.

— Дякую.

— Пусте. Тепер, може, і ви мені дещо скажете. — Видобуває знайдену мандалу. — Що це означає?

Андреас кладе її на землю, повертає, аби К дивилася на північний захід.

— Klar, — торкаючись кожної літери, — Entlüftung — це жіночі літери. Північні. У наших селах жінки жили у хатинах на північній половині кола, чоловіки — на південній. Саме село було мандалою. Klar — це запліднення і народження, Entlüftung — це дихання, душа. Zündung і Vorstufe — це чоловічі знаки, діяльність, вогонь і підготовка або будівництво. А посередині — Hauptstufe. Обора, де ми тримаємо священну худобу. Душі пращурів. Тут те саме. Народження, душа, вогонь, будівництво. Чоловіче і жіноче — все разом.

Чотири стабілізатори Ракети утворюють хрест — також мандалу. Номер один показує, куди вона полетить. Два — це тангаж, три — рискання і крен, чотири — тангаж. Кожна пара протилежних стабілізаторів працювала разом і рухалася у протилежних смислах. Єдність протилежностей. Ви розумієте, чому нам могло здаватися, наче вона з нами розмовляє, навіть якщо ми не ставили її на стабілізатори і не поклонялися їй, але вона чекала на нас, коли багато років тому ми прийшли на північ, до Німеччина… навіть спантеличені й позбавлені коріння, ми вже тоді знали, що наша доля пов’язана з її долею. Що нас обминуло військо фон Трота, аби ми могли знайти Агрегат.

Слотроп віддає йому мандалу. Сподівається, що подіє, як мантра, якої навчив його Енціан — mba-kayere (я обійдений), mba-kayere… оберіг проти Марві на сьогодні, проти Чичеріна. Мезуза. Надійна перепустка крізь лиху ніч…

Шварцкомандо виловили Ахтфадена, зате Чичерін запопав Нерріша — йому це коштувало дер Шпрінґера, трьох покусаних бійців на лікарняному ліжку та розірваної артерії — Нерріш намагався відійти у стилі Оді Мерфі[537]. Розміняли Коня на Слона — Нерріш у наркотичниму забутті марив про Священне Коло і Хрест Стабілізаторів. Але чорні не знають, що іще знав Нерріш:

(а) було встановлено радіоканал із землі до «S-Gerät», а зворотного каналу не було;

(б) були накладки між сервомеханізмом і спеціальною лінією подачі кисню від головного бака до пристрою на кормі;