– Ти, схоже, не маєш сім’ї, яка б тебе тут тримала, – сказала Тараза.

Теґ прийняв це мовчки. Так, його дружина вже тридцять вісім літ як померла. Усі його діти виросли і, крім однієї доньки, вилетіли з гнізда. У нього було багато особистих інтересів, але жодних сімейних зобов’язань. Правда.

Тоді Тараза нагадала йому про довгу та вірну службу Сестринству, покликаючись на кілька пам’ятних здобутків. Знала, що похвала матиме на нього невеликий вплив, але так забезпечила собі необхідну відкритість для наступної теми.

– Ти знаєш про свою родинну схожість, – промовила вона.

Теґ схилив голову – на міліметр, не більше.

– Твоя родинна схожість із першим Лето Атрідом, дідом Тирана, справді незвичайна, – продовжила Тараза.

Теґ не подав знаку, що почув чи погодився. Це була лише інформація, щось уже записане в його місткій пам’яті. Знав, що є носієм Атрідівських генів. Бачив портрет Лето І в Домі Капітули. Дивитися на цей портрет було однаково що в дзеркало.

– Ти трохи вищий, – зауважила Тараза.

Теґ далі пильно дивився на неї згори вниз.

– Прокляття, башаре, – промовила Тараза, – ти нарешті спробуєш мені допомогти?

– Це наказ, Мати Настоятелько?

– Ні, не наказ!

Теґ повільно всміхнувся. Те, що Тараза дозволила собі такий вибух перед ним, було промовистим. Не зробила б цього з людиною, яку не вважала б гідною довіри. І, звісно, не дозволила б собі такої емоційної демонстрації з кимось, кого вважала б звичайним підлеглим.

Тараза відкинулася на спинку крісла й усміхнулася йому.

– Гаразд, – заговорила вона. – Ти собі розважився. Патрін казав, що я вкрай тебе роздратую, знову покликавши на службу. Запевняю, що ти критично важливий для наших планів.

– Яких планів, Мати Настоятелько?

– Ми вирощуємо на Гамму гхолу Дункана Айдаго. Йому майже шість років, він готовий для військової освіти.

Теґ округлив очі.

– Це буде для тебе клопітким обов’язком, – сказала Тараза, – але я хочу, щоб ти якомога швидше взяв на себе його вишкіл та охорону.

– Моя схожість із Герцогом Атрідом, – промовив Теґ. – Ви мене використаєте, щоб повернути йому первісну пам’ять.

– Так, через вісім чи десять років.

– Так довго! – Теґ труснув головою. – Чому Гамму?

– Його прана-бінду спадок було змінено Бене Тлейлакс за нашим розпорядженням. Його рефлекси такі ж швидкі, як у всіх, народжених за нашого часу. Гамму… там народився і виріс оригінальний Дункан Айдаго. З огляду на зміни в його клітинному спадку, мусимо максимально наблизити всі інші умови до вихідних.

– Навіщо ви це робите? – Це був тон ментата при сприйнятті даних.

– На Ракісі знайдено дитя, дівчинку, що здатна наказувати червам. Ми зможемо використати там нашого гхолу.

– Ви їх схрестите?

– Я не пропоную тобі роботу ментата. Нам потрібні твої військові здібності та схожість із Лето І. Ти знаєш, як повернути первісну пам’ять, коли приспіє час.

– То насправді ти повертаєш мене на службу як майстра зброї.

– Думаєш, це пониження для того, хто був Верховним Башаром усіх наших сил?

– Мати Настоятелько, ти наказуєш, я підкоряюся. Але не прийму цієї посади без повного командування всією обороною Гамму.

– Це вже влаштовано, Майлсе.

– Ти завжди знала, як працює мій розум.

– І завжди була певна у твоїй вірності.

Теґ відштовхнувся від серванта, на мить замислився, тоді сказав:

– Хто надасть мені всю інформацію?

– Беллонда з Архівів, так само, як і раніше. Забезпечить тебе шифром для обміну повідомленнями між нами.

– Я дам тобі список людей, – промовив Теґ. – Давні друзі та діти декого з них. Хочу, щоб усі вони чекали на Гамму, коли я туди прибуду.

– Не думаєш, що хтось із них відмовиться?

Його погляд сказав: «Не будь дурненькою!»

Тараза реготнула й подумала: «Ми дечого навчилися у первісних Атрідів: як творити людей, що вміють прищепити найвищу відданість і вірність».

– Добором людей займеться Патрін, – продовжив Теґ. – Як я знаю, він не прийме рангу, але отримуватиме повну платню і всі почесті, належні підполковникові.

– Тобі, звичайно, буде повернуто ранг Верховного Башара, – сказала вона. – Ми зробимо…

– Ні. У вас є Бурзмалі. Не варто ослаблювати його, поставивши над ним старого командира.

Вона якусь мить пильно до нього придивлялася, тоді сказала:

– Ми ще не призначили Бурзмалі…

– Мені це добре відомо. Мої давні товариші вичерпно інформують про політику Сестринства. Та ми обоє, Мати Настоятелько, знаємо, що це лише питання часу. Бурзмалі найкращий.

Вона могла тільки погодитися з цим. Це було більше, ніж оцінка військового ментата. Це була оцінка Теґа. Раптом їй спало на думку щось інше.

– То ти вже знав про нашу суперечку на Раді! – звинуватила вона його. – І дозволив мені…

– Мати Настоятелько, якби я думав, що на Ракісі ви збираєтеся створити чергового монстра, то так би й сказав. Ви довіряєте моїм рішенням, я довіряю вашим.

– Бодай тебе, Майлсе, ми надто довго були нарізно. – Тараза підвелася. – Почуваюся краще, знаючи, що ти повертаєшся в упряжку.

– Упряжку, – промовив він. – Так. Признач мене башаром для спеціального доручення. Таким чином уникнемо недоречних питань, коли ця звістка дійде до Бурзмалі.

Тараза витягла з-під накидки стос аркушів рідуліанського паперу й подала їх Теґові.

– Я вже їх підписала. Сам впиши туди свою посаду. Там і всі інші повноваження, транспортні ваучери тощо. Ти коритимешся безпосередньо мені. Ти мій башар, розумієш?

– Хіба ж я не був ним завжди? – спитав він.

– Тепер це важливіше, ніж будь-коли досі. Охороняй цього гхолу та добре його навчай. Ти за нього відповідаєш. А я підтримаю тебе в цьому проти будь-кого.

– Я чув, що на Гамму командує Шванг’ю.

– Проти будь-кого, Майлсе. Не вір Шванг’ю.

– Розумію. Пообідаєш з нами? Моя дочка вже…

– Вибач, Майлсе, але я мушу якомога швидше повертатися. Негайно пошлю Беллонду.

Теґ провів її до дверей, обмінявся кількома чемними словами зі своїми давніми учнями з її групи й дивився, як вони виходять. На під’їзній доріжці чекав броньований землехід нової моделі, його вони, очевидно, привезли з собою. Від цього видовища Теґ почувся недобре.

«Такий поспіх!»

Тараза прибула особисто, сама Мати Настоятелька взяла на себе роль посланця, усвідомлюючи, що він усе з цього зрозуміє. Теґ знав зблизька, як діє Сестринство, тож те, що відбулося щойно, стало для нього одкровенням. Суперечка в Раді Бене Ґессерит сягала куди глибше, ніж здогадувалися його інформатори.

«Ти мій башар».

Теґ переглянув стос паперів із повноваженнями й ваучерами, які залишила Тараза. Там уже стояли її печатка та підпис. Довіра, що випливала з цього, додалася до інших речей, які він відчував, і це посилило його неспокій.

«Не вір Шванг’ю».

Він поклав папери в кишеню і рушив на пошуки Патріна. Патріна слід поінформувати та заспокоїти. Їм доведеться обговорити, кого покликати для цього доручення. Подумки став перебирати імена. Попереду небезпечне завдання. Слід покликати найкращих. Прокляття! Весь маєток потрібно передати під управління Фіруса та Дімели. Стільки нюансів! Ідучи будинком, він відчував, як прискорюється його пульс.

Минаючи вартового, одного зі своїх старих солдатів, Майлс зупинився.

– Мартіне, відклич усі мої сьогоднішні зустрічі. Знайди мою доньку і скажи їй, що я чекаю її у своєму кабінеті.

Звістка рознеслася по всьому домі, а звідти по всьому маєтку. Слуги та сім’я, знаючи, що Превелебна Мати Настоятелька щойно розмовляла з ним сам на сам, автоматично встановили подобу захисного екрана, аби ніщо зайве не відволікало Теґа. Старша донька Дімела перебила його, коли він спробував перелічити все необхідне для його експериментальних рільничих проєктів.

– Батьку, я не дитя!

Вони перебували у невеликій оранжереї, що примикала до його кабінету. Рештки Теґового обіду стояли в кутку лавки з горщиками. Записник Патріна був спертий об стіну за тацею з іжею.