Світ не мирний. Песимістичність світу виявляється з перших секунд життя. Але тільки зміцнілий розум, дізнавшись і відчувши те, що в цьому світі існують біль, страждання, хвороби і смерть, уже ніколи не зможе назвати цей світ добрим і оптимістичним. Люди винаходили в минулому і понині винаходять незліченну кількість знарядь для вбивств, створюють знаряддя для болю і знаряддя для страждань, для того щоб мучити одне одного. Але для чого, коли вже в нашій тілесності є біль і страждання. У наших людських тілах цілий арсенал мук, настільки часто нестерпних. Неможливо перелічити всі хвороби, бо одні з них переможені, інші не переможені, а інші ще не з'явилися. Також старість песимістична. Жахлива смерть. І усвідомлюючи всю цю велику кількість страждань, люди ще сміють придумувати в'язниці, тортури і релігійний міф про пекельні муки. Немов людям потрібно більше страждань, більше тих страждань, якими і так володіють їхні смертні тіла. Я ж вважаю, що страждань і болю взагалі не повинно бути як таких. Людина крихка. Один удар може вбити людину, один розрив частини тіла смертельний для людини, один вірус убивчий, один камінь, що падає з висоти, небезпечний, або невидиме радіоактивне випромінювання може вбити людину, зокрема, і за межами планети на людину чекає смерть. Безумовно, людина навчилася долати багато труднощів, але вона поки що не здолала всі хвороби, увесь біль, усі страждання, і не перемогла смерть. Людина все так само тендітна і слабка. І за цієї її слабкості, люди створюють знаряддя масового знищення, всі іменування яких не перелічити. Однієї кулі достатньо для вбивства однієї людини. А куль у цьому песимістичному світі винайдено і створено більше, ніж людей, які колись жили, скільки нині живуть, і скільки житиме в майбутньому. Однак я вірю в те, що люди майбутнього знищать усю зброю, яка є у світі. У нинішній час люди знищують віруси, але не знищують знаряддя вбивства. Корисне і потрібне знищення – знищення зброї. Безсумнівно, людина крихка. Забери у вбивць усю їхню зброю, і тоді в них залишаться тільки їхні власні руки, стиснуті в кулаки. Зброя створена для вбивства і заподіяння людям страждань, але руки людські є у людини не для вбивства, не для насильства. Усе насильство у світі через збочене розуміння і збочене використання предметів. Збочення – це коли природність вживається для звершення зла. А насильство є безсумнівним злом. Насильство – це заподіяння болю, страждань і смерті будь-якій живій істоті. Насильство аморальне. Насильство творять аморальні люди заради залякування, оволодіння, примусу, знищення. Насильство завжди зло, тому моральна людина ніколи не чинитиме насильства. Знаючи й пам'ятаючи про людську крихкість, знаючи й відчуваючи свої власні тілесні страждання, що відбуваються всупереч бажанням розуму, а розум людський завжди опирається стражданням і болю, моральна людина не примножуватиме страждань і так у страждаючому світі, не збільшуватиме болю в хворіючому світі. Моральна людина не буде чинити насильство, не буде робити боляче ні собі, ні іншим людям. Моральна людина буде винаходити знеболювання. Але інші люди своєю чергою кажуть, ніби війна сприяє прогресу в галузі медицини. Виходить, ніби насильство примушує людей боротися з болем, що звучить безглуздо, бо потрібно викорінити саме насильство, корінь цього болю, а не викорінювати наслідки насильства. Медицина не повертає повністю втрачене здоров'я, вона не воскрешає мертве. Цей світ ще більш песимістичний, ніж я думав, бо в ньому замість того, щоб не створювати хаос, люди використовують хаос для своїх досягнень. Насправді війна це деградація людства. Насильство завжди деструктивне. Я відкидаю і проклинаю всяке насильство, всяку війну і хаос загалом. Тільки в моральній досконалості є той спокій, єдиний в якому може створюватися щось доброчесне і корисне. Війна і підготовка до війни тільки множить зброю, годує ненаситну смерть. Війна не створює, війна тільки руйнує. Насильство не захищає, насильство завжди нападає. Через ворожнечу між людьми кояться багато бід у світі. Усяка ворожнеча і всяке суперництво є безсумнівним злом. Аморальним лиходієм є та людина, яка взяла зброю в руки свої. Зброя аморальна за суттю своєю, людина ж аморальна тоді, коли вона бере зброю в руки свої. Аморальною людиною є та людина, яка говорить або наказує іншим людям узяти зброю і використовувати її. Утім, будь-який дотик будь-якою частиною свого тіла до зброї аморальний. Ба більше, навіть уявне використання зброї аморальне. Аморально вбивати людей і аморально вбивати тварин. Убивство – це зло. Аморально заподіювати живим істотам біль і будь-які страждання, як щодо їхніх тіл, так і щодо їхніх свідомостей. Ось усе те зло, якому немає, і не може бути виправдання. Ось чому настільки слабкі, а часто шкідливі багато релігійних або світських писань, бо вони ухильні, не кажуть прямо, що є морально, а що є аморально, тому й трактує їх усякий на свій розсуд, тому й стільки зла у світі. Я ж своєю чергою пишу собі, що морально, а що аморально, що є зло, а що є добро, що таке лиходійство, і що таке праведність. Насильство аморальне, війна – це лиходійство, а людина, яка чинить насильство, бере участь або брала участь, або планує брати участь у війні в майбутньому, така людина є лиходієм. Миролюбність моральна, ненасильство – це чеснота, а людина, яка не бере участі, не брала участі і в майбутньому відмовляється брати участь у війні, така людина моральна і праведна. Ідеологія насильства створила такі злі забобони, як націоналізм, патріотизм, поділ материків планети Земля на країни. Люди, які вірять цим злим забобонам, хвалять і вшановують убивць, називаючи їх захисниками. Це і є те збочення, про яке я згадував трохи раніше. Аморально схвалювати насильство і вбивства. Будь-яка війна, якою б вона не була – аморальна по суті своїй, аморальна з причини своєї і аморальна у своєму майбутньому. Аморально будь-якій війні приписувати позитивні епітети, також аморально приписувати вбивцям позитивні характеристики. У схваленні зла все зло у світі. Доки зло схвалюється, доки схвалюються війни, доки схвалюються вбивці та інші ґвалтівники, що творять біль і страждання, доти, доки це злощасне схвалення не припиниться, не бувати світові мирним. Морально зменшувати біль і страждання у світі, спричинені хворобами. Аморально збільшувати страждання і біль, які й так присутні у світі. Миролюбність врятує світ. Лише миролюбність є моральним ставленням до насильства, до будь-якої ворожнечі та суперечок. Відсутність насильства у світі – ось ідеал миролюбства. Миротворець відкидає будь-яке насильство і живе мирно з усіма живими істотами. Миротворець не бере участі у війнах, миротворець не бере в руки зброю. Потрібно стати миротворцем і говорити про миролюбність, відкидаючи всі релігійні та національні розбіжності. Миролюбність божественна. Миролюбність людяна. Насильство – це збочення людяності і збочення божественності. Зі смертю однієї людини, у світі стає на одного бога менше. Отже, світ перестає бути колишнім, бо у світі більше немає бога. Тому богу потрібно жити, стільки, скільки можливо. Лиходійством є вбивство бога. Але аморальні люди охоче вбивають бога, катують його, стріляють у нього або розривають його на шматки. Вони не бачать у людині божественність, їхня релігійність – це брехня і лицемірство. Бо вони вбивають бога, а кожна людина є бог. Ба більше, вбивають тисячі і мільйони божеств. Вони плачуть про вбивство вигаданого бога, але не плачуть про вбивство людини, справжнього реального видимого бога. Приниження людяності, розлюднення – ось у чому зло. Де людина, там бог. Де люди, там боги. Приниження божественності є зло. Зброя в руках людини це приниження людини. Взявши зброю в руки свої, людина тим самим відмовляється від своєї людяності і від своєї божественності. Лиходіям тільки те й потрібно, як позбавити людей людяності, тому вони виправдовують своє і чуже зло, виправдовують своє зло аморальними релігіями і не менш аморальними світськими ідеологіями, щоб за рахунок цього панувати і матеріально багатіти. Але одна думка здатна похитнути всю світову брехню. У світі, в якому прославляють убивць і владних убивць, одне слово, що виступає проти цього зла, здатне очистити людський світогляд від усіляких збочень. Ось людина бачить навколо себе насильство і сама, обдурена релігією або світською ідеологією, не проти вчинити насильство заради аморального захисту себе або ж заради захисту іншої людини, тоді як будь-який захист насильством є безсумнівним злом. І ось така обдурена людина читає один рядок – не чини насильства, бо всяке насильство є зло. І тоді людина, відкинувши всяке насильство, звільниться. Ненасильство – це свобода від насильства. Тоді як насильство і все, що пов'язано з ним і з війною, є рабство. Людина, яка відкинула насильство, стає вільною людиною, бо раніше вона була рабом забобонів, але один рядок зняв з її розуму ланцюги. Ось наскільки велике значення слів наповнених моральним змістом. Будь-яка організація, що творить насильство, – аморальна, будь-яка діяльність, будь-яка професія, що чинить насильство, завдає болю і страждання, – аморальна. Тільки в медицині лікарям доводиться робити людям боляче, але це робиться ними заради зцілення хворого, вони лагодять ушкодження, і працюють нам удосконаленням знеболювання. Служіння лікарів актуальне, доки не винайдено повне довічне усунення всіх хвороб, болю і страждань. Тоді як усі інші люди, що чинять насильство не з метою зцілення, а навпаки ушкодження, з метою погіршення здоров'я людини, ті люди, безсумнівно, аморальні. Утім, відомі випадки, коли й лікарі творили деструктивні дії, а інші вбивці називали свою злу насильницьку діяльність зціленням хворого суспільства шляхом усунення небажаних елементів. Збочення широке, проте потрібно пам'ятати, що всяке насильство є зло, всяке заподіяння болю і страждань є зло, і, відаючи про те, потрібно вірно оцінювати людські вчинки, насамперед свої власні діяння. Будь-яка людина, яка чинить насильство, – аморальна. Насильство – це завжди напад. Війна – це завжди напад. Бо напад це агресія, це рух. Миролюбність же навпаки є відмова від насильницького руху. Миролюбність – це рух свідомості розуму, який бажає досягти моральної досконалості, і тому не подає сигнал тілу чинити насильство. Усі вбивці і всі люди, які чинять насильство, ніколи не захищаються, вони завжди нападають, вони завдають удару або ж стріляють зі зброї. Кожен нападник – лиходій. Справжній захист полягає у збереженні своєї моральності в чистоті, адже людська моральність тоді чиста, коли вона відмовляється від здійснення будь-якого виду насильства. Насильство і вбивство – це найжахливіші лиходійства, які взагалі можуть вчинити аморальні люди. Якби всі релігії та всі світські ідеології справді б навчали не вбивати й відмовлятися від усякого насильства, то світ був би мирним, і не було б у ньому цього найстрашнішого зла. Якби всіх проповідників миролюбності слухали б, то світ став би мирним. Але проповідників миролюбства не слухають. Однак за численними вченнями боги сходять з небес, чогось доброго вчать, також країнами правлять наймудріші правителі, і ті також чогось вчать, але світ яким був, таким і залишається. Люди ж, прислухаючись до міфів, тільки обманюються, вони обманюють себе, стверджуючи, що світ із приходом їхніх месій став кращим або після правління якогось тирана світ став кращим. Є й інший самообман, коли вони стверджують, ніби світ поганий і кращим уже не буде. Я ж вірю в те, що песимістичним світу залишилося бути недовго. І зміна світу не залежить від вигаданих богів чи тиранів, зміна світу залежить від самих людей, яким потрібно прагнути до досконалої моральності. Через неправду світ став тільки гіршим, бо аморальні вчення тільки множать ворожнечу між людьми. Варто поглянути на світ, так одразу розумієш, що поширені у світі культи особистостей. Створення культу особистості аморальне. Однак є і були у світі моральні особистості, тому не потрібно гребувати пізнанням їхньої думки, вбачаючи в них лише мислителів. Як і є вчення, в яких можна знайти трохи морального, і добре, якщо людина знаходить це моральне і слідує йому, а все аморальне, що є в цьому вченні, відкидає. Моральній людині потрібно відкинути будь-який культ особистості, будь-який суд, будь-яке насильство. Однак у багатьох релігіях усе це зло є, як зрештою, і в наукових віруваннях. Єдине, що може бути абсолютно моральним, то це особиста віра людини, така ж унікальна й індивідуальна, як і сама людина. Але якщо людина знаходить у будь-якій релігії або у світській ідеології щось моральне і слідує цьому моральному шляху, то це доброчесно, вона змінює релігію в самій собі і так створюється її власна особиста віра. Однак якщо в будь-якій релігії відсутня миролюбність, але дозволяється насильство, то така релігія аморальна і шкідлива і в ній неможливо знайти щось доброчесне. Людині потрібно вибірково підходити до ідеологій, знаходячи в них усе моральне і відкидаючи все аморальне, що є в них. Утім, така вибірковість призводить до того, що людина виявить багато релігій і світських ідеологій аморальними, бо в них не тільки дозволяється насильство і вбивство за певних обставин, у них також яскраво виражений культ особистості, у них присутній суд. Скільки б у релігіях і у світських ідеологіях не було б добра, від свого зла вони ніколи не відмовляться. Усі релігії і всі світські ідеології влаштовані давніми аморальними уявленнями про світ, тому в майбутньому, або вони кардинально зміняться, або зовсім зникнуть. Залишиться тільки особиста індивідуальна моральна віра людини. Будь-яка спільність є пережитком минулого. З точки зору досконалої моральності, людині для відмови від зла насильства, а насильство завжди зло, не потрібні боги, пророки, мудреці. Людині достатньо одного розуміння – нікого і ніколи не вбивай, нікому і ніколи не завдавай насильства, нікому і ніколи не завдавай болю і страждання. Якби світ знав, що це морально, і жив би морально, то і я був би іншим, і не потрібно було б це писання. Але доки людям навіюють, ніби вбивці – це герої, що нібито для порядку і добробуту світу потрібні вбивці, доки аморальність називають моральністю, а моральність називають аморальністю, зло називають добром, а добро називають злом, доти, доки світ спотворений, миролюбність не припинить чинити опір цій аморальності. Миролюбність не є особливе вчення, миролюбність природна для людини. Досконала моральність складається з багатьох чеснот, і миролюбність одна з них. У песимістичному світі, в якому стільки страждань, і в якому щодня помирають люди, помирають як дорослі люди, так і помирають діти, щодня хтось страждає й зазнає болю, хворіють як дорослі люди, так і хворіють діти, у такому становищі єдине правильне спрямування людства і кожної окремої людини, яка любить себе, – миролюбність. Жити миролюбно потрібно було вже вчора, потрібно вже сьогодні, і потрібно миролюбно жити завтра. Безсумнівно, те, що світ жахливий, але знаючи це, людині не потрібно впадати у відчай, але людині потрібно бути миролюбною завжди і назавжди відмовитися від насильства. Нехай людство аморальне і продовжує вшановувати вбивць, саме моральній людині потрібно жити морально всупереч усьому аморальному світу. Людині потрібно стати миролюбною і, будучи миролюбною, не відповідати насильством на насильство, нападом на напад, болем на біль, стражданням на страждання. Помста аморальна. Помста це лиходійство. Захист себе або кого-небудь насильством це злодійство. Націоналізм і патріотизм є наймерзенніші лиходійства, які живлять усі війни. Поділ на країни є лиходійство, як і поділ на народності та нації є лиходійство. У світі цьому багато й інших лиходійств, які множать насильство у світі, але цих лиходійств не повинно бути зовсім. Якби кожна людина любила себе, то не чинилося б насильство у світі. Людина, яка любить себе, не вчинить насильства, щоб не стати аморальною. Тільки аморальність творить насильство. Нелюбов творить насильство. Аморальним є все те, в якому дозволяється, попускається, схвалюється насильство – ось критерій усього. Однак споглядач, який дивиться на все, що є у світі, бачить, що досконалості немає у світі, але все далеко від досконалості. Моє писання вказує шлях до досконалості. Жодне писання не змінило світ, багато писань тільки ще більше розпалюють ворожнечу між людьми, розділяючи їх. Моє ж етичне писання говорить про особисту моральну досконалість кожної людини, і що більше буде у світі морально досконалих людей, то ближчим стане майбутнє досконалого суспільства, що складається з досконалих індивідуальностей. Якщо насильство протиприродне для людини, то людині потрібно досягти природності поведінки. Якщо насильство природне для людини, то людині потрібно прагнути до протиприродності. Щодо насильства не може бути напівзаходів, насильство не вимірюється, воно або є, або його не стане. Тому всі міркування, які говорять про те, що насильства в минулому було більше, а зараз його набагато менше, такі міркування і спостереження безглузді, оскільки насильства взагалі не повинно бути. Для того щоб визнати будь-яке вчення аморальним, достатньо лише одного натяку на те, що в ньому виправдовує, дозволяє або заохочує насильство. Війна це те зло, яке не має і не може мати в собі нічого піднесеного і доброго. Війна завжди зло. Будь-яка участь у війні є лиходійством. Доброчесною є неучасть у війні. Створення зброї є лиходійством, як і використання зброї, є лиходійством. Будь-яка людина причетна до створення зброї і до створення вбивчої речовини аморальна. Війна завжди аморальна, і під час нападу, і під час захисту шляхом нападу у відповідь, як і аморальна підготовка до війни. Військове рабство це призовне або добровольче рабство, яке є аморальним, це безсумнівне лиходійство, яке розбещує людей і понині. Навчання насильства є лиходійство, таке навчання аморальне. Людині миролюбній потрібно не зраджувати своєї моральності, терплячи весь песимізм даного світу, заради збереження своєї досконалості. Бо варто хоча б трохи виправдати вбивць, або ж не визнати війну жахливою, то неминуче моральна людина зіпсує себе зрадою і наблизиться до аморальності. Схвалюючи або ж зі зневагою дивлячись на насильство чи вбивство, людина тим самим починає принижувати свою людяність і принижувати свою божественність. Усе насильство відбувається через те, що людина піддається гніву, а головне – це те, що вона вбачає в будь-якій живій істоті перешкоду, перепону, або ж навпаки, вона вбачає в ній предмет для використання, експлуатування. Перешкода заважає, і тому аморальна людина вирішує цю перешкоду усунути, позбавити рухливості, позбавити розумової діяльності, або ж позбавити творчих здібностей. Усунення перешкоди, або точніше живої перешкоди – ось корінь усього насильства. І щоб не чинити насильства, потрібно не бачити в людях перешкоди, але потрібно бачити вільних людей. Другий корінь насильства – бажання підкорити і використати. Тут уже починається зло владарювання і зло начальства, яке утверджується насильством і придушенням свободи. Не існує легітимного насильства, як не існує і законного насильства. Насильство завжди нелегітимне, насильство завжди беззаконне. Аморальний грабіж і злодійство. Відбирання чужого це насильство. Будь-яке завоювання є зло. Будь-яке суперництво є зло. Бо де завоювання і суперництво, там неодмінно буде насильство, зокрема й риторичне насильство. Безумовно, рівності в тілах людських і в їхніх умах немає, але зрівнює всіх загальна людяність, якою наділена кожна людина. Кожна людина рівна всім іншим людям, через свою природну людяність. Для себе вона бог, вона знає тільки себе, існує тільки одне її життя, і, бачачи все це в собі, вона знаходить між усіма людьми рівність, нехай вони і виглядають по-різному, мають різний розумовий потенціал. Насильство творить той, хто не помічає цієї рівності. Насильник позбавляє себе людяності, як і у своїй жертві, він не розрізняє людяність. Розлюднення – знаряддя всієї пропаганди, як релігійної, так і світської. У погляді моральної людини всі аморальні люди мають залишатися людьми, їх не потрібно судити, їх потрібно етично просвіщати. Етична просвіта – ось чого так не вистачає всім людям. Але насамперед вона потрібна для мене самого. Щоб насамперед саме я прагнув моральної досконалості. Насильство буває різним, і різні жертви насильства. Аморально не тільки завдавати болю і страждання людині, аморально вбивати людину, але також аморально насильство щодо тварин. Аморально вбивати тварин, аморально поїдати їхню плоть, аморально завдавати їм болю і страждання. Поїдання трупів огидне, яке нині широко поширене. М'ясо як частина живої істоти є зло, тому що воно свідчить про смерть цієї живої істоти, свідчить про насильство, заподіяне цій живій істоті, про біль і страждання цієї живої істоти. У людини є її людяність, яка є її розум, у людини є її божественність, яка є її любов до себе, тому людина може не харчуватися плоттю тварин, усіх тих, хто ходить, повзає і літає. Людина може харчуватися іншою їжею і бути ситою та життєздатною. Людський розум опирається цьому злу, яке називається – м'ясоїдство, бо м'ясоїдство – це насильство, а всяке насильство є зло. Якби у тварин був людський розум, тоді б вони, будучи хижаками, перестали б бути хижаками, бо наділені розумом вони б вважали за краще померти, ніж скоїти вбивство. Розум і існує для досягнення моральної досконалості. Але у тварин немає розуму, подібного до людського розуму, тому вони вбивають. Людина ж наділена розумом вбивати не повинна. Ніколи нікого не вбивати – ось у чому полягає розумність життя. Однак у нинішньому світі люди створюють величезні організації, діяльність яких полягає в основному в насильстві над людьми і тваринами, ці організації роздають ліцензії на вбивства і ці організації творять війни. Такі організації, безсумнівно, аморальні. Такі структури спотворюють уми людей. Завдання моральної людини не перебувати в таких організаціях, у таких групах, не брати участі в їхній діяльності, і завдання моральної людини вказувати на аморальність цих структур. Однак аморальна організація буває таких масштабів, що людина народжується в ній, тому за фактом її народження, її одразу ж зараховують у цю організацію або в цю групу, що, звісно ж, позбавляє людину будь-якої свободи. Людина народжується у величезній в'язниці і вмирає у величезній в'язниці. Такі структури завжди аморальні, вони створені для звершення зла у світі, вони позбавляють людей свободи, вони пригнічують людей, вони нав'язують людям свою аморальність. Ненасильство – тільки так до них можна ставитися, при цьому відчуваючи до них безмежну відразу. Гнів завжди деструктивний. Гнів – це зачаток насильства. Тому потрібно постійно втихомирювати і припиняти явища гніву в собі. Гнів виникає в людині тоді, коли інша людина не слухається, суперечить, або ж просто творить свою волю, і тому не відповідає якимось уявленням, але на те вона й людина, щоб бути вільною, зокрема й дитина, адже дитина така сама людина, як і доросла людина. Також людина гнівається, тому що інша людина не така як вона. Але ж вона і не може бути схожою, бо вона інша. Розуміння цього втихомирює гнів. Однак усі аморальні великі організації хочуть створити з індивідуумів натовп, їм огидна всяка індивідуальність, їм потрібна ідентичність, організації виступають проти любові людини до самої себе, тому що їм потрібна любов людини до самої організації або любов людини до культу особистості. Вони, будучи аморальними, хочуть, щоб і інші люди стали настільки ж аморальними, наскільки аморальні вони. Бо вони не проти насильства і навіть охоче вручають людям знаряддя вбивства. Вони себе не люблять, вони нікого не люблять, крім своїх ідолів, культу особистостей, несправжніх богів, або ж будь-яких інших ілюзій. Організації боготворять якусь богиню, яка уособлює для них шматок материка планети Земля. Такі міфічні вірування величезних структур. І заради цієї ілюзії вони готові вбивати й іншим наказують робити подібне зло. Такі люди не відають про досконалу моральність. Я ж своєю чергою знаю про неї і пишу про неї. Я відкрито і чесно кажу, що всяке насильство це зло. Будь-яка війна це зло. Всякий гнів злісний за суттю своєю. Немає цьому злу виправдання, немає цьому злу прощення. Світ песимістичний, бо в ньому існують насильство, біль, страждання і смерть. Але в цьому світі потрібно жити, в цьому світі потрібно зберігати своє життя і життя всякої живої істоти. Потрібно жити, щоб показати цьому жахливому світу, що можливо жити інакше, що світ може стати іншим. Одного разу світ стане оптимістичним і прекрасним, але перш за все кращий світ потрібно створити в самому собі. Удосконалення самого себе змінить світ, тоді світ стане мирним. І не буде в ньому жодного зла та жодного насильства. Щоб це побачити в собі, треба жити, щоб це одного разу побачити навколо себе, треба жити. Потрібно жити і ніколи не чинити насильства. Тільки миролюбність природна для людства.