<p>

 </p>

<p>

2.3. Аналіз сучасних європейських моделей комунікативної взаємодії органів місцевого самоврядування і громадськості</p>

<p>

 </p>

<p>

У розвинених демократичних суспільствах величезна увага приділяється побудові взаємовідносин між органами місцевого самоврядування і засобами масової ін­формації як одного із найголовніших напрямів у створенні ефективної системи зв`язків з громадськістю. Виникає питання: чи можливо перенести цей отриманий у розвинутих демократичних державах досвід на терени України? </p>

<p>

 </p>

<p>

2.3.1. Стокгольмська модель.</p>

<p>

Як приклад, побудови ефективної системи зв`язків з громадськістю у розвинутому демократичному суспільстві доцільним буде розгляд такого документу, як  “Полі­тика Стокгольмського муніципалітету щодо засобів масо­вої інформації”, в основі якої покладено такі положення (інформація про Стокгольмську модель дається за працею [35]):</p>

<p>

1. Політика міста щодо засобів масової інформації базуєть­ся на засадах гласності.</p>

<p>

2. Політика муніципалітету щодо засобів масової інформа­ції базується на свободі слова і свободі повідомлень.</p>

<p>

3. На керівників покладено особисту відповідальність за вирішення проблемних питань, які стосуються засобів масової інформації.</p>

<p>

4. Спілкування із засобами масової інформації має бути та­ктовним і діловим.</p>

<p>

5. Спілкування із засобами масової інформації має бути спла­нованим і динамічним.</p>

<p>

Крім того, у Стокгольмі чітко дотримуються десяти ін­формаційних заповідей, які визначають політику у сфері інформації (ухвалена муніципалітетом міста Стокгольма 29 жовтня 1990 року):</p>

<p>

1. Право дізнатися і обов'язок розповісти: кожний грома­дянин має законне право дізнатися, отримати пояснен­ня, вказівки і поради з питань, які торкаються життя міста, а працівники органів управління містом мають обо­в'язок відповісти на ці запитання.</p>

<p>

2. Інформація — це засіб для досягнення визначених за­вдань: внутрішня інформація створює передумови для найкращого виконання працівниками місцевого самоуп­равління своїх обов'язків, зовнішня інформація допома­гає громадянам користуватися тими послугами, які надає міська рада за їх дорученням.</p>

<p>

3. Дохідлива інформація протидіє невпевненості й непра­вильному тлумаченню.</p>

<p>

4. Інформація — це передумова зворотного зв'язку.</p>

<p>

5. Працівники міської влади повинні оперувати вичерпною інформацією, повідомляючи громадян про будь-які події.</p>

<p>

6. Вся інформація має бути відкритою, конкретною, об'єк­тивною й оперативною.</p>

<p>

7. Той, хто організовує практичну роботу, відповідає також і за інформацію.</p>

<p>

8. Планування і складання бюджету інформаційних послуг: у будь-якій сфері діяльності муніципалітету потрібно планувати видатки на інформаційне забезпечення.</p>

<p>

9. Вчасні й вичерпні повідомлення визначеним соціальним групам повинні подаватися через відповідні джерела ін­формування.</p>

<p>

10. Належним чином сформульована комунальна інформа­ція — це умова розвитку міста, в якому все більше грома­дян виявлятимуть свою зацікавленість і причетність до самоврядування.</p>

<p>

Якщо проаналізувати детально ці принципи взаємодії місцевої влади і ЗМІ, то можна побачити, що значна кількість положень “стокгольмської моделі” знайшла своє місце і в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні”, і в Законі України “Про інформацію”, і в інших вітчизняних законодавчих актах. Різниця стає істотною тільки на практиці: в Стокгольмі проголошені вище принципи діють, а в Україні про практичну дію органів місцевого самоврядування за цими принципами – і нормами власних, українських законів, - можна тільки мріяти.</p>

<p>

Практика реальної роботи автора в органах місцевого самоврядування в Україні свідчить, що стокгольмську модель побудови взаємовідносин між органами місцевого самоврядування і засобами масової інформації можна розглядати скоріше як ідеал, до якого треба прагнути. Ця концепція не враховує будь-які сторонні негативні впливи на населення, наприклад, з боку за­рубіжних мас-медіа або засобів масової інформації, які налаштовані відверто вороже до діяльності конкретного органу місцевого самоврядування (внаслідок позиції свого засновника або партійно-політичної орієнтації). Стокгольмська модель передбачає стовідсоткове сприйняття та усвідомлення інформації населенням і повне взаєморозуміння у взаємовідносинах між обома сторо­нами комунікативного процесу.</p>

<p>

Тому реально втілити у життя в умовах нинішнього стану українського суспільства таку ідеальну – навіть для західної розвинутої демократії - модель практично немож­ливо через цілу низку об'єктивних причин.</p>

<p>

По-перше, населення завжди сприймає лише якусь частину ін­формації, яку йому надають засоби масової інформації. Насамперед це пов'язано із способом життя різних суспільних груп і верств населення, з їх майновим станом.  </p>

<p>

По-друге, мас-медіа різних країн, формуючи міжнародний інформаційний простір і ведучи боротьбу за споживачів ін­формації, не завжди адекватно відображають жит­тя сучасного суспільства. Об`єктивну інформацію досить часто підмінюють політична реклама, пропаганда або навіть відверта дезінформація. Чим далі стоїть держава від демократичних ідеалів, а її суспільство – від ідеалів громадянського суспільства, тим помітнішим є процес негативного інформаційного впливу на суспільство деяких упереджених засобів масової інформації. Цей процес є особливо актуальним для пострадянських держав на всьому пострадянському просторі. Дуже часто деякі російські телевізійні канали надають неповну і політично ангажовану інформацію, ведуть відверту кампанію проти тієї чи іншої держави, діяльність якої у політичній сфері не влаштовує нинішнє керівництво Російської Федерації. Іноді таку ж суто пропагандистську позицію займають і деякі українські телевізійні канали, відкрито агітуючи за ту, чи іншу політичну силу.</p>