Коли вщухла перша радість, ми з дівчатами підійшли до бійців, щоб подякувати за порятунок нашої подруги. Із зорельоту спустився командир Ілсіело, привітався з нами, сказав, що завжди із радістю прийде до нас на допомогу, а потім вишиковував свій підрозділ і вони покрокували до космопорту.

- Ну що, пішли? - повернувся до нас дух.

- Гайда, - підтвердила Віка. - Як же тут гарно! - захопилася вона, дивлячись на яскраву зелень за територією льотного поля.

- Це ти ще не бачила Хату драконів! - захотілося похвалитися мені.

- У фей теж дуже файно, - заперечила Варда.

- Віко, а ти полюбляєш купатися в морі? - хитро поцікавився Внсі.

Ми на перебій почали розповідати подрузі про диковини, які бачили тут. Так, не змовкаючи, зайшли в будівлю космопорту.

- Віко, повідай, що з тобою трапилося після того, як демони викрали вас? - я згадала, що фея єдина побувала у вимірі демонів.

- Це дуже довга оповідь і я обов'язково все вам розповім, але спочатку мені треба з вами поговорити, - озирнувшись, Віка пішла до місць для очікування й потягнула нас за собою.

Коли ми сіли обличчям один до одного в зручні крісла, фея заговорила:

- Нам терміново треба вирішити питання з Найтоном, інакше його стратять.

- Хто? - оторопіла я.

- За що? - одночасно запитав дух.

- Як? - вигукнула перевертень, перебиваючи нас.

Ми переглянулися й повернулися до Віки.

- Я відповім по порядку. Стратить Найтона Правитель Тунни Кроулі Шостий за участь у змові проти Династії. Стратять якимось жахливим способом, подробиці якого не захотіли мені розкривати.

- Але якщо він накоїв таке, може не варто йому допомагати? - я ніколи не долюблювала злочинців.

- У тому то й справа, що він не збирався цього вчиняти! - схвильовано проторохтіла Віка. - Його використали! Брат змусив Найтона нас викрасти й замкнути у в’язницю. Це був задум Найона - захопити владу в Тунні. Не забувайте, що Найтона позбавили сили вогню, тому він був у повній обладі брата.

- Але допомагати нам він почав тільки після того, як брат і його упік до в'язниці, - справедливість понад усе!

- Так, це так. Але що заважало Найтону врятуватися разом із тобою удвох? - Віка серйозно подивилася мені в очі. - Чи це ти вмовила його врятувати й інших викрадених?

- Я про вас навіть не знала, - правду не приховаєш.

- Нас він випустив на зло брату, - упевнено проронив Внсі.

- А тобі є різниця, з якої причини ти живий, здоровий і на волі? - тихо запитала Віка й уважно подивилася в очі духу.

Той спозирав на фею якийсь час, а потім зітхнув і відповів:

- Ні, я радий, що він так учинив.

- Я пропоную звернутися до керівництва Ровелли із проханням забрати Найтона з Тунни під юрисдикцію нелюдів. Хто зі мною згоден? - Віка вичікувально гляділа на нас.

- Я згодна, - підтримала її. Усе-таки чкурнули ми за допомогою Найтона.

- Підтримую, - буркнув Внсі.

- Я з вами, - сказала Варда.

З космопорту ми на таксі поїхали нараз у Помаранчевий будинок. У приймальні побачили Ерхо.

- Добрий день, Ерхо, - привіталися з ним.

- Добрий день. Що Вас привело до нас? - секретар щиро радий допомогти нам.

- Нам дуже треба зустрітися з Головою уряду Домініону Ровелли паном Хабеном, - пояснила Варда.

- Це терміново, будь ласочка, - благально вимовила Віка й легенько торкнулася плеча Ерхо.

- Негайно подивлюся, що можу зробити, - не зводячи очей з феї, він підійшов до свого столу й почав нишпорити по ньому руками. Віка посміхнулася. Ерхо почервонів і втупив погляд у стіл, потім зосередився й швидко знайшов записник, перегорнув його, щось прикинув і зирнув на нас:

- Можу організувати зустріч сьогодні о 16.15.

- Ерхо! Ви просто диво! - вигукнула Варда.

- Гарно дякую! Ви чудовий! - сяючи очима, мовила Віка.

Тен Натан

Останнім часом усе пішло шкереберть! Правитель ходить злий, як чорт. Велику частину часу проводить у камері для допитів. Нікому не вірить і всіх підозрює в найстрашніших гріхах. І як отут працювати?

Ця Гаївська виявилася дуже діяльною персоною. Такі б здібності та в конструктивне русло! Це треба ж утямити замовити вбивство людей на їх планеті, підставивши при цьому найманців татуся. А направити агента (і, до речі, вельми непоганого агента) для організації викрадення на планеті Дагон? Якби не ексцес виконавця все б вийшло!

Доречно зауважити, що Міжгалактична розвідка Тунни теперки має складне завдання: знайти та доставити у вимір Алабаму Дерію. Дуже здібна дівчинка! Таку б завербувати для роботи на нашу спецслужбу, але боюсь, що Правитель дуже злий і не пробачить їй роботу на зрадницю. Шкода. Хоча після повернення в Тунну на "Непокірному вітрі" Алабама встигла пересісти на якийсь зореліт і загубитися на просторах всесвіту. З її вміннями, шукати її будуть дуже довго. Може до того часу як знайдуть, Правитель охолоне й почне мислити практично?

Ось уже кого не шкода, так це найманців мера. Що капітан "Непокірного вітру", що командир "Десмосу" - дорослі чоловіки, а пішли на поводу юної дівчини. Вони попросту зобов'язані були зупинити її, пояснити злочинність дій, які вона вимагала виконати. Уже тисячу двісті років, з дня сходження на трон Кроулі Шостого, політика Тунни спрямована на зближення із Співдружністю нелюдей, тому активні бойові дії проти окремих представників цих рас безсумнівно виходять за рамки звичайної поведінки! Не розуміння цього - уже злочин.

Як тепер відреагує Співдружність на всі ці події? Вони уважно слідкують за найменшим нехтуванням правами нелюдів з боку демонів, а тут викрадення з метою вбивства. Таке Тунні не пробачать! Бідолашний Кроулі, доведеться йому докласти чимало зусиль, щоб усе закінчилося мирно. А скільки це буде коштувати, мені й подумати боязно!

Суд

Легенда про в’язницю Люції-Адонії

У стародавні часи на материку Альбару було кілька держав. На західному узбережжі океану розташувався каганат водяників. Далі вглиб материка йшло королівство вампірів. Кордоном між ними були гори. Гірський масив Альпарело проходив з півночі на південь і був досить неприступний. Майже посередині хребта розкинулася ущелина Фаранда, де втиснулася зручна дорога від водяників до вампірів. Для охорони кордону на дорозі вампіри побудували Сторожову фортецю.

Одного разу у фортецю приїхала дочка короля чародійка Люція-Адонія. Вона приїхала до свого нареченого - коменданта фортеці герцога Аларма. Аларм зустрів кохану, проводив її до своїх покоїв і попросив зачекати, оскільки вирушав з місією до водяників, які хотіли повідомити важливу звістку.

Наступного дня з узбережжя налетів руйнівний ураган. Герцог Аларм і його супроводжуючі загинули. Коли Люція-Адонія дізналася про це, то втратила глузд. Вона почала вбивати всіх хто знаходився у фортеці, оскільки вважала їх винними в загибелі коханого.

Один із солдатів зміг утекти й покликати на допомогу. У Сторожову фортецю прибули наймогутніші маги королівства. Вони вгамували бідолашну божевільну. Невтішний король не дозволив убити свою дочку й дав наказ укріпити фортецю на стільки, щоб можна було утримувати там одну з найсильніших чародійок.

Маги вплели у фортечний мур й стіни будівель потужні закляття й з тих пір у фортецю складно пробратися, але абсолютно не можливо з неї вибратися. Божевільна вампірша утримувалась у в'язниці до самої смерті й там же була похована. У народі Сторожова фортеця отримала назву В’язниця Люції-Адонії.

Пройшло багато часу. Держави зникли з лиця Клавіантуса. Раси живуть поруч одна з одною й обирають спільний уряд, але стара фортеця зберіглася, час не владний над нею. Нині це єдина на планеті діюча в’язниця для особливо небезпечних злочинців.

Внсі