Віка ще хвилину просиділа, здивовано дивлячись на мене, тоді почала сміятися.

Як…ти прокинувся?.. Зі мною все гаразд, не дивлячись на те, що нас оттут наказала закрити Ролель. Я просто люблю сидіти на твердому. І ще раз: як так ти взяв і прокинувся після пари тижнів нетями?! З ким ти говориш? Найтоне, як ти встав?! – перебуваючи в шоці, закидала мене питаннями фея.

Мене із світу снів витягнула така ж фея, як ти. Чекай, я пролежав кілька тижнів?! – стільки подій пропустити! І все із-за Ролель. – Уставай, нам потрібно вибиратися звідси, тим паче, що ми не самі – у мене в голові сидить фея, яка мене пробудила.

Я простягнув їй руку й допоміг піднятися. Дівчину ніби осяйнуло в цю мить:

Як добре, що ти прокинувся! – Віка радісно схопила мене за плечі й почала трясти. – Ти ж демон! Ти можеш зняти з мене цей нашийник, і до мене повернеться магія, справді! А ти ще й на зв’язку з феєю, нас зможуть витягнути! Точніше, ми втечемо, ще й магія повернеться!

Проговорила вона це тихо, але дуже емоційно. Що тут відбувається? Усе йде якось не зрозуміло й шалено швидко. Мені здається мій мозок ще досі не працює...

«Потрібно все упорядкувати. Зараз звідайся у Віки, чи знає вона в якій частині галактики ви знаходитеся? Що це за планета? Де розташовано приміщення? Хто там ще є? Чи є ще ув’язнені?»

Не все відразу, а то я заплутаюся, - попередив фею в голові й знову звернувся до Віки. - Заспокойся, - я демонстративно зробив вдих та видих. - Де ми? В якому вимірі.

Припускаю, що в Тунні.

На якій ми планеті?

Космос її знає, - розгублено протягнула Віка.

Скільки тут охоронців?

У замку бачила тільки двох слуг: Церен та Гоньд. Ще тут була Ролель, але потім вона кудись пішла.

Вона тут? – забувши про все, спитав я.

Ні.

Добре, ще когось забрали сюди?

Тільки я, ти та твій сплячий двійник.

Який двійник? Ти про Найона? Де? – фея пройшла біля мене й повела до іншої кімнати, де на дивані лежить мій брат. Я опустився до нього та спробував розбудити. Точно, він у світі снів.

Ви його можете витягнути? Ні? Шкода. Ех, Найоне, і в що ти нас вплутав!

Я обійняв брата: «Ми ж мали бути командою, а ти…навіть, не знаю, я гадав, ми з тобою за одно, хоча, щоб зекономити сили я також подумав би, що тебе можна використати одразу за дві жертви». Поклав його назад: «Найоне, але я ж не зробив це!» Ще пару секунд дивився на брата, тоді повернувся до Віки:

Я спустошу цей замок! Ми вийдемо звідси й Найон отримає по заслугам!

Треба чекати, - мовила Віка, - поки що в нас безвихідь, бо привид бабці Ролель з’явиться тільки вночі, а зараз ще ранок. Через вікна вилізти із замку не можна, бо він – це зачарований камінь, у якого нема ні вікон, ні дверей зовні.

Стоп-стоп-стоп, який привид? При чому тут бабуся Ролель? Про що ти говориш? Що за камінь?

Ми зараз у зачарованому камені, у середині якого знаходяться приміщення. До замку-каменю можна ввійти тільки з дозволу господаря, цей господар, має бути роду Хашат’єрс. Ролель, як раз, з цього роду. Її бабуся Оюун також з цього роду. Вона тут ходить привидом. Ми з нею говорили всю ніч. Як почало світати вона розвіялась, тому нам потрібно чекати до ночі, щоб вона сказала, як звідси вийти.

Ааа, ну так вона нас і виведе, раз також господиня, - тепер усе набагато простіше. - Поки що можна допитати тих слуг, думаю буде не важко вибити інформацію…

Ні з кого нічого вибивати ми не будемо! – обурилася Віка.

Добре, можна просто оглушити Церен, а з чоловіка вибити інформацію, раз усі такі добрі? Жінку зв'яжу, щоб не заважала бити чоловіка, а так чіпати не буду. Це ж найкращий варіант! Мені все одно отримувати покарання, чи що там на Клавіантусі мене чекає. Добре, згоден-згоден, не треба мене лишати Тунні!

Я згоден! Добре, ми не буде нікому завдавати болю! – мені взагалі не хочеться відбувати покарання тут, тим паче, що обвинувачення серйозне. Хоча, вважаю, Правитель усе ж зволить залишити мене в нашому вимірі. – Слухайте, я буду дуже корисним, я допоможу врятувати Студенко, буду виконувати все, що скажете, тільки добийтеся того, щоб я з братом попав у систему Ровелли, чи в якусь іншу систему Співдружності! Вам же зовсім не складно цього добитися, так?!

Віка глядить на мне, як на божевільного. Мені байдуже. Наші зі мною за участь у заколоті таке зроблять! «Вогняний сон» - майже єдине покарання зрадникам та тим хто зазіхає на Династію. Це жах!

«Час йде. У нас закінчуються сили. Де знаходиться приміщення?»

Так…добре, дізнатися де ми.

Де ми знаходимося ти не знаєш? Привід тобі не казав?

Вона розповіла, що це замок у чорній пустелі, - злякано відповіла Віка. – З тобою все добре? Розумію, що не весело, але мені здається, ти трохи з’їхав з глузду.

Назва, мені потрібна назва, - пропустив її запитання повз вуха.

Веєрінська пустеля, замок Хартаавр Шааґа.

Назва замку ні про що не говорить, а ось пустеля відома. Вона на планеті Булган.

"Місцезнаходження у нас є. Чекайте на допомогу. Зв'яжімося при необхідності". Голос у голові зник, аж полегшало.

Я підійшов до феї та без труднощів зняв нашийник. Від моїх різких та швидких рухів Віка ще більше оторопіла й злякалась. Та що її не влаштовує в тому, що я говорю й роблю?

Дякую, - вона повільно почала відходити.

Що таке?! Куди ти йдеш?

У тебе істерика, ще й такий злий та знервований вигляд, - дуже обережно сказала дівчина.

Бо мені лячно! – я впав на коліна. - Мені й у голову не приходило, що я буду в такому скрутному становище. Ти розумієш? Розумієш? Правитель Кроулі мені за таке повільно зламає кожну кістку в тілі. Його слуги замордують нас з Найоном! Ми абсолютно беззахисні, якщо тут залишимося – це буде кінець! Мені страшно за свою шкуру, ти розумієш? Якщо до мене спрямували фею, щоб визволити тебе, логічно, що Співдружність знає про нас й знає про наші з Найоном минулі наміри. Співдружність уже напевно повідомила про це Правителю, щоб той допоміг витягнути тебе. Він звичайно ж припинить усе це, зупинить Ролель, а мене…

Гей, тихо, - заспокійливо обронила фея. Вона повільно й чомусь перелякано опустилася на підлогу й простягнула руку до моєї скроні й лівого вуха. Відчув тепло. Воно враз мене заспокоїло. – Ось й очі вже людські…

Так ось чому… - тихо пробурмотів я й видихнув. - Вибач. Я вже взяв себе в руки. Паніки більше не буде. Чесно, усе добре.

Тен Гаївський

Кроулі, я здається здогадуюсь, де Ролель збиралася проводити ритуал. У замку Хартаавр Шааґа, що розташований у Веєрінській пустелі. Це єдине місце, в яке я не маю доступу без її дозволу. Замок належить роду Хашат’єрс і передається у спадок. Ролель він дістався від бабусі Оюун, - врятувати дочку від страти можна, тільки не давши їй зробити спробу вбивства. Моє повне й беззастережне співробітництво з Правителем дасть шанс зберегти Ролель життя.

А хіба Сарнай не має прав на замок? Вона ж пряма спадкоємиця Оюун? – спокійно поцікавився Кроулі. Його очі знову мають райдужку, а золоті вени зникли.

Сарнай ніколи не прагнула володіти замком і тому відразу передала його Ролель, не вступаючи у спадок. Магічно замок належить Ролель і вона є його господинею, - я знов-таки розсердився на дружину, яка зовсім не цікавиться справами нашого роду.

- Тоді думаю варто відправити до замку загін, щоб перехоплювали всіх хто до нього підійде або вийде з нього, - Правитель натиснув кнопку виклику. - Тене Натан, зайдіть.

Секретар відчинив двері, як ніби стояв під ними й чекав.

- Слухаю, Ваша Величносте, - низько схилив він голову.

- Прийшли до мене Тумурзоріна. І принеси чогось перекусити.

Порятунок тих, хто тоне –

справа рук тих, хто тоне

Віка

- Давай поміркуємо, що ми можемо зробити до темряви. Може якось підготуватися до втечі? - хочу направити Найтона в конструктивне русло. - Пішли у вітальню, там можна зручно влаштуватися.