Я заглянула до кают-компанії. Там твориться повний безлад! Частина найманців корчиться на підлозі, частина б’ється між собою, деякі, підвиваючи, бігають по приміщенню. Крізь них носиться дух, горланячи: «Ось вам гади! Ось!» та показуючи комбінації з пальців рук.

Божевільня!

Знайшла очима Депорона. Він стояв біля стінки й методично бив у неї кулаком. Отакої! Як би й мені не прилетіло в голову. Підійшла до нього ззаду, схопила за лікоть та надавила на больову точку. Найманець смикнувся в бік, протягнувши мене за собою, а потім завмер, повернувши до мене обличчя. По його очам зрозуміла, що він прийшов до тями.

- Забери руку, - глухо промовив чоловік. Я негайно пустила його.

- Сувдаа вбита, а дракониха й перевертень сховалися за непробивним діамантовим куполом.

- Що? Та я їх уб’ю! - прогарчав Депорон і кинувся бігти в каюту драконихи.

- Ти головне дістань їх з-під купола, а там подивимося, - тихенько проказала сама собі й пішла слідом.

Як і слід було очікувати, купол не піддався люті демона. Найманець бив по ньому кулаками, ногами, тумбочкою, намагався розрізати його лазером зі свого пістолета, але марно, тільки пошкодив ліжко та стіни. Довелося схопити його за руки й зупинити, а то б він ще й зовнішню стіну розрізав, тоді б усім була гамба!

- Депороне, заспокойся! Сувдау не повернеш. З куполом ми теж не впораємося. Треба подумати, як вийти з положення, а поки віднеси тіло на "Непокірний вітер" і приведи своїх солдатів до тями, - коли найманець пішов, я почала сушити голову: що ж робити і як доставити всіх до Ролель, - думаєте розумніші за всіх? - я зі злості теж стукнула купол ногою.

- Головою постукай, буде більше користі, - пролунав голос знизу й з-під куполу виринула голова духу.

- Вам від мене не втекти, усе одно зловлю, - я махнула ногою, намагаючись розвіяти голову, що з’явилася, але дух зовсім не злякався. Навпаки, він увесь виповз наверх і завис навпроти мене, дивлячись мені в очі:

- А давай перевіримо, чого найбільше бояться демониці? - загрозливо промовив він і… пролетів крізь мене.

Я впала в пекло, у саме пекельне полум'я! Біль пронизав тисячами вогняних голок. Раптово відчула удар у спину, за ним ще один. Насилу мені вдалося повернутися й волосся стало дибки: мерзенний, покритий рудою шерстю, з якої стікав смердючий слиз, чорт тикав у мене тризубом, киваючи рогатою головою та дурнувато посміюючись:

- Ми з тобою разом навіки! - пробелькотів чорт і знову спробував ударити, але тут моя голова вибухнула від болю і я впала в темряву… Відчула ляпас. Я відкрила очі й побачила Депорона:

- Алабама, прокинься! - стурбовано мовив він.

- А куди ж поділася Мія Лі? – глузливо протягнув дух.

- Йдемо, - сказав Депорон і допоміг мені піднятися. Ми пройшли в капітанську рубку і я наказала Янику летіти за "Непокірним вітром", потім пішли на вихід. Дух волочився за нами, підслуховував усі наші розмови, поїдав очима й наостанок, біля стикувального шлюзу, помахав рукою й пообіцяв швидку зустріч, а також страшні кари, якщо з феєю що-небудь трапиться.

ПИЛОСМОК у дії

Карай

- Коли ж вони прилетять? - Варда нервово стиснула руки.

- Ти про кого? - я з надією подивилася на перевертня.

- Я викликала ПИЛОСМОК, - гордо відповіла вона.

Бідненька, від страху думки колесом заходили:

- Звичайно, нам же треба прибиранням зайнятися, - співчутливо подивилася на неї.

- А ти звідки знаєш форму виклику? – зробила великі очі Варда.

- Якого виклику? Ти про що? - я вже нічого не розуміла й не знала до чого готуватися.

- Коли викликають ПИЛОСМОК, треба писати, що потрібно прибирання.

- Вардо, будь ласочка, давай почнемо спочатку. Що ще за пилосмок? - я благально заглянула їй в очі.

- Превентивний импет Ліги організацій Сил мобільної охорони космосу -ПИЛОСМОК. Це рятувальна організація, яку можуть викликати нелюди, якщо потраплять у лихо! - Варда, радісно потерла руки й продовжила, - нарешті подивлюся на них у дії. Хоча де вони? Минуло вже, - вона увімкнула планшет і глянула на екран, - двадцять дві хвилини, а рекламували, що вони літають зі швидкістю світла… - у голосі дівчини почулося розчарування.

- Йоок макарьок! Нас буде рятувати пилосос…

Внсі

Демони-пірати забралися із зорельота. Уже добре! Правда вони тримають нас на прицілі, але будемо розв’язувати проблеми по мірі їх надходження. Я відразу попрямував до дівчат.

- Дівчата, - почав я, проникнувши під купол через ліжко, Карай аж підскочила, - у мене для вас дві новини: добра й погана. З якої почати?

- Давай спочатку гарну, - гримнула Варда.

- Демони покинули зореліт, - урочисто вимовив я.

- Усі? Ніхто не сховався? - насторожилася Карай.

- Точно всі. Я особисто супроводжував їх до стикувального шлюзу. Можу навіть сказати, що вони відстикувалися від нас, - боягузка.

- Карай, прибирай купол, - наказала Варда й звернулася до мене, - а яка погана?

- Наш екіпаж під їх повним контролем і капітан отримав наказ летіти за ними.

Купол раптово зник. Карай розгублено почала роздивлятися безлад у своїй каюті, а Варда схопилася з ліжка й забігала з боку в бік:

- Ну де ж вони? Я буду скаржитися в Лігу організацій!

- Ти що-небудь розумієш? - повернувся до Карай.

- До нас їде ПИЛОСМОК! - радісно проголосила вона й засміялася. Це з переляку така реакція?

- Ви викликали пилосос для прибирання каюти?

- Не пилосос, а ПИЛОСМОК - превентивний импет Ліги організацій Сил мобільної охорони космосу – допомога нелюдам, - проторохтіла Варда. - Нам треба потрапити в капітанську рубку, щоб підтвердити що ми тут, коли вони прилетять. Внсі, ти можеш це зробити?

- Я потраплю туди без проблем, а от завести туди вас навряд чи зможу, оскільки порфосці зараз не адекватні.

- Тоді біжи швидше та контролюй ситуацію.

Не гаючи часу на ліфт, я крізь стелю кинувся на четвертий поверх. У капітанській рубці капітан один. Він зосереджено дивиться на екран, на якому відображається величезний чорний зореліт демонів - дредноут. Ото махина!

Несподівано праворуч від зорельоту демонів з гіперпростору з'явився військовий зореліт, скоріш за все лінкор. Дредноут миттєво відкрив вогонь у його бік. На поверхні лінкору злетіла хмарка повітря з вогнем, що вийшла з пошкодження обшивки. Лінкор замерехтів, а потім зник з екрану. Промені лазеру летять у дредноут, з'являючись нізвідки, а їх джерело швидко переміщається в просторі. Вау! Який у них класний захист!

Зліва й трохи позаду від дредноуту з'явилися ще два військових зорельота. Дредноут відразу почав стріляти по новим мішеням. Новачки на великій швидкості чкурнули в різні боки, замерехтіли й зникли з екрану. У деяких місцях на поверхні дредноуту злетіли хмарки повітря з вогнем, що вийшли з пошкоджень обшивки. Чи є пошкодження у нових лінкорів – невідомо, оскільки їх не видно.

Раптом бік дредноуту став схожий на розквітлу квітку: обшивка вивернулася назовні, хмара вогню розлетілася в різні боки, він присів на хвіст, після чого набрав швидкість і зник у гіперпросторі. Наш зореліт пролетів ще якусь відстань вперед, а потім завис на місці. Капітан "Ренка" дивився прямо й не ворушився. На його обличчі ясно написано нерозуміння того, що відбувається.

- Рятувальний зореліт "Ренка", прийом. З вами говорить капітан лінкору "ПХ-5" Бартош Вєщели, - на екрані зовнішнього зв’язку з’явився молодий гарний чоловік у невідомій мені військовій формі. Водночас на головному екрані з’явилися всі три лінкори.

- "ПХ-5", прийом, говорить капітан «Ренка» Яник Аурель, - відповів порфосець.

- Капітане Аурель, ми прибули за екстреним викликом, що надійшов з вашого зорельоту.

- Але я не направляв жодних викликів. Хто ви й звідки?