Нас почали питати, як ми змогли перемістилися. Я жестами показав, що ми не знаємо. До нас прийшли журналісти з мікрофонами та літаючими камерами. Вони говорили, що на камерах, які знаходяться на будівлях чітко видно, що ми з’явилися з повітря.

То-то рлукоп? О ироп щз йцукен? - запитала журналістка. Щоб нас розуміти сюди прийшов перекладач, але вони вже побачили, що Карай і сама перекладати може.

Вона запитала: «З якої ви планети? Що з вами сталося?»

Скажи, що ми незрозуміло як перемістилися з планети Різо в системі Тамін на планету Земля в системі Сонця, а потім сюди, - сказав я. Ну, а що? Ми реально не зрозумілим науці способом туди й сюди вештаємося.

Ну-ну неко ла намі Різо ні сініко Тамін лу намі Земля ні сініко Сонця, о лео кі-кі тут, - чесно відповіла Карай.

За журналістами до нас підійшли представники охорони порядку в кумедних кашкетах з кокардами й з гумовими кийками на поясі. Коротше кажучи, нас ще кілька годин розпитували, але вже в приміщенні найближчої дільниці охорони. Запропонували сісти за стіл, напоїли чаєм з печивом і записали координати наших родичів, а потім прийшов коротконогий ящір з муніципалітету й запропонував нам у тимчасове користування двоповерхову квартиру. Дійсно добрі люди-ящірки. Вони ще зараз намагаються зв’язатися з нашими рідними планетами, але Тунну вони так і не змогли виявити.

Двоповерховий готель, у який нас влаштували, призначений для туристів, тому має стандартну висоту стелі (два людських зросту), що значно полегшило наше життя на планеті низькоросликів.

На першому поверсі «нашої» квартири знаходиться вітальня, прихожа, ванна кімната, кухня, а на другому поверсі три маленькі спальні та красивий балкон. Прихожа - маленький коридор у зелених тонах. Вітальня - не велика, але комфортна кімната з двома диванами та столом, який стоїть посередині, на стіні великий плоский телевізор пристойних розмірів. Вітальня вся в червоно-помаранчевих тонах. Кухня з брудно-коричневими стінами була б темною, якби не вікно в одну четверту стіни. Зліва від входу електрична плита старої конструкції, кілька маленьких тумбочок, шість стільців та трикутний стіл.

Другий поверх. Перша спальня. Досить гарна, містить у собі одне двоповерхове ліжко, шафу-купе та стіл з ноутом. На стінах зображені озера, блакитно-синє небо та десятки світлячків, туман, який все це огортає. На стелі ж зображено підводний світ з рослинами й рибами. Підлога вкрита лакованим деревом. Постільна білизна має бірюзові троянди на синьому тлі, що вписується в загальні кольори кімнати. У цій спальні оселилися Віка та Карай.

Друга спальня. Також не дуже велика кімната з таким же набором меблів. На стінах зображені …болота? Та, що ж це за стиль такий? Одна кімната гарна, а друга гидка. На стелі намальовані золоті очерети й рожеві хмарки. Постільна білизна жовтого кольору з великими коричневими плямами, а на подушках посередині розташована велика червона смужка із синім написом «Fey hoho gu». У цій «пречудовій» кімнаті оселилася Варда. Вона сказала, що цей стиль їй подобається. Звір людиною не стане, як би воно не старалось.

Третя спальня. Обстановка як у попередніх кімнатах, але тут божевільний дизайнер перевершив усі наші очікування. Це ж треба придумати зобразити на стінах палаючий ліс, на стелі блискавки й пружні струмені дощу. Постільна білизна під стать загальному інтер'єру: на підодіяльнику намальовано розбите скло, а на подушках - бокали з павуками. Нам довелося оселитися тут. Як тут спати? Зовсім не розумію цього стилю.

Я павуків звичайно не боюся, але мене вже дістало, що кожний раз, як я дивлюся на ці подушки, єдине, що мені спадає на думку, так це тікати з цієї кімнати на фіг. Краще, щоб я спав у вітальні, ніж тут.

Щоб відволіктися від навколишнього абсурду, я вийшов на балкон, який виходить на зворотній бік готелю. За всією цією метушнею з прибуттям на планету, спілкуванням з представниками влади та вселенням у витвір божевільного дизайнера, ми не помітили головного: ми не на планеті, а всередині неї. Дагонці живуть під поверхнею планети. Треба буде дізнатися, що там на поверхні, навіщо ящіркам знадобилося заповзати в нори?

Стеля печер має штучне освітлення, дуже близьке до натурального. Відразу, без уважного вивчення, це й не помітно. Температура, як для нас, то досить висока - десь градусів 150 за Фаренгейтом (30 градусів за Цельсієм). Можливо це пов'язано з тим, що ящірки холоднокровні тварини і їх рухливість залежить від температури навколишнього середовища. Повітря, як для підземелля, свіже. Видно вентиляція на високому рівні, але абсолютно відсутній вітер.

Ближче до вечора інтенсивність освітлення знизилася й навіть колір "неба" змінився з блакитного на синій з червоними відтінками.

Печера, в якій перебуває наш будинок, досить велика, виникає відчуття, що ми просто перебуваємо в горах, а не в товщі породи. Невеликий спальний райончик, одноповерхові довгі будиночки, оточені кущами з білим листям. Вулиці йдуть вправо й вліво й губляться в сутінках.

Внсі вийшов на балкон і озирнувся.

- Треба завтра пройтися по околицях.

- Ось завтра й вирішимо куди підемо.

Ми повернулися в кімнату й поринули в інет. Давно не було доступу до компа. Насамперед зайшли у "Вселенські новини". Слава Космосу, новин, що стосувалися б нас там не було. А ось, коли зайшли до місцевого дагонівського інету, зрозуміли, що нам кришка. Наші фото дивилися з усіх блогів і рясніли заголовки: "П'ятірка туристів випала з повітря!", "Невідомий науці спосіб переміщення в просторі!", "Люди з нізвідки!", "Два хлопця й три дівчини знайшли спосіб пронизувати всесвіт", "Дагонці стали свідками несанкціонованого телепорту!". Хтось примудрився зняти відео, де ми купою-малою валяємося на землі, а потім з ошелешеним виглядом піднімаємося й озираємося на всі боки. Так, поки це місцева сенсація, але думаю день-другий й інформація вихлюпнеться на простір всесвіту. Ось тоді, це буде справою часу, коли її прочитає Найон.

Наступив ранок. Чудесно. Я відкриваю очі й…

Ааа! - качка би копнула цих павуків! Усю малину зруйнували. Від злості на кулаках з’явилися «золоті вени», як їх назвали люди з планети…Земля. Із-за мого злісного крику прокинувся дух. Я лежу на верхньому ліжку. Слух у мене досконалий, тому я навіть почув, як Внсі не радо зітхнув.

Раптом я впав у глибокий сон. Спочатку побачив моє рідне місто в Тунні, а потім…Ролель. Цю дивовижну красуню з великими чорними очима, теплою посмішкою. Я…я не можу повірити своєму щастю.

Ролель, це ти? - я впізнав цей вид сну. Ми так з Ролель робили, коли її тато не дозволяв нам бачитись. Це вид сну, коли свідомості двох демонів з’єднуються й вони бачать спільний сон. Тоді два демона можуть реально все відчувати.

Так, а хто іще.

Я хотів було її обійняти, але вона відскочила від мене.

- Та невже, ти всі ці тижні свято вірив у те, що я до тебе прийду?

Я не розумію, про що ти кажеш? Я так чекав цієї миті. Ніяк не міг з тобою зв’язатися. Я, чесно… вибач! Знаю, я вчинив дуже погано! Дім спалив, але то не я викрав твою матір. Я намагався відговорити Найона! Чесно! Будь ласка, вибач!

Не в тім річ, - легко відповіла на мої вибачення Ролель.

Що таке? Я все заради тебе зроблю! Тільки скажи.

Ти так і не зрозумів. Я ніколи тебе не кохала, - у мене серце розірвалося.

Що? Ролель, ти чого? Я…так ми ж…ти, що просто так… плюнула на…

Та яка мені вигода з тебе? Я почала з тобою зустрічатися тільки тому, що хотіла повеселитися. Як я - донька мера, можу полюбити такого дурня, як ти?

Ролель, це не ти.

Зустрічаючись з тобою, я дізналася про те, що твій брат хоче провести стародавній ритуал. Мене зацікавило це. Коли ти розповів, що Найон розраховує стати дуже могутнім, то я вирішила що це може бути мені корисне. Який з Найона правитель? Тільки я гідна бути володаркою Тунни, навіть не Кроулі. Ти мені потрібен був як джерело інформації. Оскільки ритуал я знала тільки в загальних рисах і не всі деталі ще були відомі, мені був потрібен час.