Нам любитися тут легше.
Потап.
Та подайте-бо драбину!
Надам буханців їй в спину...
Ось я дам вам гопака;
Ось я дам вам гопака.
Настя і Сумасвод (разом).
На дорогу поцілуйте,
Погуляли... не здивуйте.
Гоп, гоп, гопопо!
Погуляли, не здивуйте.
№ 8 (Другий терцет Сумасвода, Насті і Потапа)
Сумасвод і Настя (разом).
Дивитеся, добрі люде,
Звіряку піймали;
Ще такого ви звіряки
Зроду не видали!
Ми й з радості сієї
Гуляємо і скачем;
Нехай б'ється у тенетах,
Ми вже не заплачем.
Потап.
Ой, ратуйте, добрі люде!
Дуже я злякався;
Мов взаправду той звіряка
В тенети попався!
Бачте, жінка знов з уланом
Гуляє і скаче,
Мужик її тут страждає,
Вона й не заплаче!
Настя і Сумасвод (разом).
Лежи ж тут, Потап, сердега,
Увесь день тут спочивай!
Нам тільки того й треба,
Ось гуляй собі, гуляй!
Потап.
Ой Потап, Потап, сердега!
Тут ти собі й пропадай!
Уб'ють тебе замість вовка,
Гаю, лишенько, гай-гай!!
№ 9 (Четверта пісня Насті)*
(Переодягнена уланом, співає «чоловічим» голосом).
Де ти, Насте, де, голубко?
Вийди на часину.
Покинь свого мужика,
Гаспидську личину!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Тепер би нам побачитись,
Потап пропадає;
Вийди, вийди та швиденько –
Нехай не дурно лає!..
№ 10 (П’ята пісня Насті)*
(Переодягнена уланом, співає «чоловічим» голосом).
Мене по правді люблять всі:
І воєнні, і купці,
І пани не забувають,
Все на мене підглядають...
Бач, що личко рум'яне...
На що подивись – все гарне!
Гоп, гоп, гоп, гоцоцо!
На що подивись, все гарне.
Як очиці поведу,
За живіт беруться,
Брівоньками моргону,
На стіну деруться...
Або як возьмуся в боки
Та піду у пляски, скоки,
Гоп, гоп, гоцоцо!
Не всидить тоді ніхто!
№ 11 (Друга пісня Потапа)
Се біда моя, та й годі,
Хоть з світа біжи, Потап;
Се врагові стали люде,
Що жінки пустились так:
Тільки чоловік із хати,
Зараз другий в хату шмига!
Тут уже добра не ждати,
Як поставить тобі ріг!
А роги носити дуже
Не пристало мужикам,
Воно іншому й байдуже,
Та в нашому биту срам!
№ 12 (Дует Насті і Потапа)*
Настя (переодягнена циганкою).
Всім я ворожити маю,
Бо все відаю, все знаю,
Кому щастя, діточок,
Дай лиш тілько п'ятачок!
Гей, парлості,
Зіонзі, мості!
На твою голову джи!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Гей, парлості!
Зіонзі, мості,
На твою голову джи!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
В мене думка ось така,
Ось дай мені п'ятака!
Тоді-то вже я з тобою
Здружусь, мов рибонька з водою,
Гей, парлості,
Людзні, джості!
На твою голову дже!
Потап.
В мене думка не така,
Не даю я п'ятака,
І не хочу я з тобою
Жити, як риба з водою...
(Дражнить її).
Джості, хвості
Під паралості!
Нехай тобі дже!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Настя.
Всім я ворожити маю,
Бо й все відаю, все знаю!
Кому щастя, діточок,
Дайте тільки п'ятачок.
Гей, парлості,
Йонзі, мості!
№ 13 (Третя пісня Потапа)*
